Перехід до технічних правил і стандартів ЄС: Міфи та реальність. Частина перша

Дмитро Луценко, для ЄвроПравди _ П'ятниця, 18 липня 2014, 09:00
Версія для друку Коментарі

Від парафування Угоди про асоціацію з Європейським Союзом до самого початку Євромайдану в Україні не припинялися дискусії, чи варто нам підписувати Асоціацію.

Чи зможемо ми конкурувати? Наскільки це вплине на перспективи торгівлі з Митним союзом (МС)? Наскільки сумісні та подібні системи ЄС та МС? Чи можна всидіти на двох стільцях? Може, врешті-решт, розвернутися та почати вступ до МС?

І тепер, коли політичний вибір зроблено, знову починають лунати старі заклики — подумати, прорахувати, почекати… І на їхню підтримку знову наводяться аргументи, які базуються на хибних уявленнях та необґрунтованих оцінках. Здається, настав час спробувати зважено і тверезо поглянути на ті припущення, що лежать в основі намагань зупинити європейський вектор руху України.

Нижче, для зручності, такі припущення названі "міфами", хоча, як стане очевидно з тексту, вони варіюються від справжніх міфів до часом обґрунтованих побоювань, протистояти яким слід дією.

Одразу треба окреслити обмеження, в рамках яких оперує цей текст.

У ньому не йдеться про всю Угоду про асоціацію взагалі чи в усіх її частинах. Йдеться лише про те, що в світі називається технічними правилами і стандартами, а в Україні — системою технічного регулювання. В Угоді про асоціацію це лише статті 53-58 та Додаток ІІІ.

Але це стосується виробництва та торгівлі широким спектром промислових товарів: від іграшок чи простих побутових електроприладів до високотехнологічної медичної техніки чи виробничих ліній. Не стосується це харчової продукції, автомобілів, фармацевтичних виробів, хімічної продукції та літакобудування, оскільки для цих видів продукції в Європі застосовуються окремі регуляторні режими, а в Угоді про асоціацію харчовій продукції та автомобілям присвячені окремі положення, тоді як фармацевтика, хімія та літаки відсутні взагалі.   

Нижче представлені сім "міфів", які вдалося зібрати з різних джерел, і спроба пояснити реальний стан речей.

Число "сім" не претендує на вичерпність, можуть бути й інші, і тоді з’явиться нагода для ще однієї розмови.

Міф 1. Перехід до технічних правил і стандартів ЄС буде раптовим

Побутує думка, що ледь не з дня ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС Україна повинна буде застосовувати ті ж самі правила і стандарти, що діють в Європейському Союзі.

Відповідно, вся українська промисловість просто загине, оскільки буде нездатна так швидко пристосуватися до нових правил гри.

Дійсно, раптовий перехід до нових технічних правил і стандартів є неможливим, а вимагати цього з боку Європи, яка сама вибудовувала свою систему роками, було б верхом цинізму щодо України. Тому насправді ніякого раптового переходу до технічних правил і стандартів Угода про асоціацію не вимагає.

Натомість передбачений механізм поступового впровадження таких правил і стандартів протягом періоду від двох до п’яти років залежності від виду продукції. Наприклад, протягом двох років Україна повинна підготуватися до застосування європейських норм при виробництві продукції машинобудування чи засобів індивідуального захисту (усього дев’ять видів продукції за два роки), а для систем управління залізницею чи будівельних виробів, приміром, передбачені триваліші терміни — у п’ять років та аж до 2020 року.

Протягом зазначених періодів Україна повинна зробити таке: 1) прийняти технічні регламенти, що впроваджують у законодавство України директиви та регламенти ЄС на відповідні види продукції; 2) прийняти в якості національних стандарти, які існують в ЄС під ці директиви та регламенти; 3) підготувати інфраструктуру випробувальних лабораторій та органів із сертифікації для діяльності відповідно до європейських вимог.

Коли Україна завершить виконання цих дій стосовно перших видів продукції, вона підпише як окремий протокол до Угоди про асоціацію так звану Угоду про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції. Її латинську абревіатуру АСАА (вимовляється А-К-А-А) варто запам’ятати, оскільки в майбутньому вона претендує на досить широкий вжиток.

Дія Угоди АСАА поступово, по мірі виконання Україною зазначених вище дій, поширюватиметься на різні види продукції. Це і буде підготовкою до застосування в Україні європейських правил і стандартів.

Початок дії Угоди АСАА щодо відповідного виду продукції означатиме вільний доступ цієї української продукції на ринки держав-членів ЄС, а також Норвегії, Ісландії, Швейцарії та Туреччини.       

Міф 2. Українська продукція є неякісною, а отже, неконкурентоздатною

Якість продукції дійсно є основою її конкурентоспроможності. Але якість насправді є різною та розрахована на різні категорії споживачів з різною товщиною гаманців.

В Європі на державному рівні, як правило, опікуються тим, щоб продукція була безпечною, а питання якості вирішується конкуренцією на ринку. Тому назвати вищенаведене твердження абсолютно необґрунтованим було б неправильним.

Однак значна частина української продукції — звичайно ж, не вся вона — не є такою неякісною, як про неї думають, і цілком здатна задовольнити очікування певних прошарків європейських споживачів. Проблеми, здається, полягають зовсім в іншому.

По-перше, в ЄС існують вимоги до технічної документації на конкретні види продукції: вона повинна містити описи і креслення, протоколи випробувань і оцінку ризиків, тобто те, що дозволяє контролюючим органам у разі потреби оцінити аспекти безпечності продукції, але, зверніть увагу, не її якості. Ця документація має перебувати на території ЄС в уповноваженого представника закордонного виробника або в офіційного імпортера продукції до ЄС.

В Україні ж до таких формальностей ставляться традиційно несумлінно — нам простіше купити якийсь папірець під назвою "сертифікат відповідності" та обмежити цим свою законослухняність. Заради правди треба наголосити, що в Україні за активного сприяння держави виробилася така ментальність, що не сама продукція, яка може становити ризик, а папірець — чи дійсно він виданий з дотриманням всіх правил, чи просто куплений — є предметом прискіпливої уваги з боку контролюючих органів.

По-друге, класичним принципом ринкової економіки є те, що головне — не виготовити продукцію, а продати її.

Навколо збуту продукції утворилася ціла наука маркетингу, створення та підтримання брендів, агресивної реклами та просуванням своєї продукції. Ми ж часто-густо досі діємо за звичкою: багато нам не треба, вже є налагоджені зв’язки зі старими партнерами, ще з радянських часів — ну й слава Богу; витрачатися на рекламу та просування продукції надто дорого і таке інше.

Насправді ж певна (і не маленька) частина української продукції цілком зможе знайти своїх покупців у країнах Європи, але для цього її потрібно просувати, про неї повинні дізнатися європейські споживачі. А це означає, що нашим виробникам слід зайнятися активним маркетингом своєї продукції в ЄС, брати участь у ярмарках і виставках, тримати в Європі своїх представників чи винаймати маркетингові фірми тощо.

З огляду на це є над чим замислитися й попрацювати торговельним місіям при посольствах України у державах Європи та й взагалі по всьому світу.  

Міф 3. На українському ринку буде навала європейських товарів

Правдою є те, що ця навала європейських товарів на український ринок вже давно є фактом. Хто з нас не користується у своєму повсякденному побуті чимось, що вироблено десь у Європі або під якимось європейським брендом?!

Євросоюз є другим за розміром торговельним партнером України, понад третину імпорту до України надходить з ЄС. При цьому левову частку становлять високотехнологічні товари, ті самі, які ми так любимо використовувати у побуті. Це означає, що ця продукція відповідає українським технічним правилам і стандартам і задовольняє очікуванням українських споживачів.

Однак навряд чи, особливо враховуючи нашу купівельну спроможність, відбудеться істотне зростання імпорту з боку ЄС. Отже, не слід боятися того, що вже і так має місце.

Втім, на цю проблему варто поглянути з іншого боку, а саме з погляду можливостей, які отримує Україна з переходом на європейські технічні правила і стандарти.

Якщо європейської продукції в Україні вже вистачає, то нашої в Європі замало. Тому запровадження в Україні системи, визнаної в ЄС, фактично надасть Україні можливість безперешкодно нарощувати обсяги свого експорту до ЄС. Звичайно ж, це лише можливість, якою ще треба скористатися. А щодо того, як цим скористатися — дивіться вище.     

 

Автор: Дмитро Луценко, експерт з юридичних питань Проекту ЄС з усунення технічних бар’єрів у торгівлі між Україною та ЄС

Стаття є незалежним експертним матеріалом, підготовленим у рамках інформаційної кампанії "Будуймо Європу в Україні", яка проводиться Представництвом ЄС в Україні. Погляди, висловлені в статті, можуть не збігатися з офіційною позицією Європейського Союзу.

ЧИТАЙ ТАКОЖ
powered by lun.ua
ПУБЛІКАЦІЇ
Геннадій Максак, для Європейської правди

Безпека для Східного партнерства: які зміни варто лобіювати Україні

До саміту "Східного партнерства" Україна підходить з повністю виконаними проміжними завданнями по розділу "Безпека" та на 50% досягнутими цілями, запланованими на період до 2020 року. Це дає підстави порушувати питання про поглиблення безпекової складової партнерства.

Юрій Панченко, Європейська правда

Війна навколо могил: що заважає Києву в діалозі з Варшавою

Остання спроба залагодити конфлікт із Польщею показала: тактика "малих поступок" вже не працює, адже польський уряд сприймає їх як щось самоочевидне. Якщо найближчим часом Київ не зможе сформувати свою стратегію у діалозі із сусідом, то цим займуться українські праворадикали.







Олена Бабакова, журналіст (Варшава)

Педагогіка "чорного списку": чому дії Польщі ослаблять її позиції в ЄС

Польське МЗС справ вирішило використати інструмент SIS, створений для захисту європейців, для покарання ідейних супротивників. Забороною на в’їзд до ЄС були покарані люди, "злочином" яких є незгода з польським баченням подій часів Другої світової війни.

Юрій Панченко, Європейська правда

Вікно можливостей для Києва: чи вдасться заморозити конфлікт із Польщею

Після гучного скандалу з праворадикалами на марші у Варшаві польській владі більше не потрібні нові проблеми на етнічному ґрунті. І це дає Києву шанс на конструктивнішу позицію Польщі в історичному діалозі. Але наскільки тривалим буде це "вікно можливостей"?


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter