Підписання Угоди про асоціацію та глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі поклало кінець так званій "багатовекторній" зовнішній політиці України, яка зводилась до двох десятиліть тактичного маневрування між Заходом та Росією.

По своїй суті Угода є всеосяжним планом дій для України, виконання якого має призвести до більш ефективного функціонування державних установ, встановлення верховенства права, поліпшення бізнес-клімату та зростання товарообігу з ЄС - одним із найбільших світових споживчих ринків. Ці зміни повинні сприяти розвитку конкуренції, економічній модернізації, зменшення ризиків та зробити економіку Украйни більш привабливою для інвестицій.

Такі очікування ґрунтуються на позитивному досвіді країн Центрально-Східної Європи, які почали інтеграцію з ЄС на початку 1990-х років, в тому числі шляхом укладення угод про вільну торгівлю, та врешті-решт приєднались до Євросоюзу. Втім, необхідно підкреслити, що хоча Угода "визнає європейську спрямованість України та вітає її європейський вибір", вона не передбачає перспектив членства України в ЄС.

Частка українського експорту до ЄС та Росії (%)

Джерело: Держстат

Що стосується економічної частини угоди, а саме зони вільної торгівлі (ЗВТ) з ЄС, то за різними оцінками ії створення матиме позитивний вплив на українську економіку в довгостроковій перспективі та може призвести до додаткового зростання ВВП на рівні до 6% та до приросту добробуту (зростання споживання домогосподарств) на рівні до 12%.

Найбільші потенційні вигоди для України очікуються в результаті скорочення нетарифних бар’єрів в зовнішній торгівлі товарами, розвитку торгівлі послугами, гармонізації законодавства та інших реформ. Це означає, що позитивні наслідки від 3ВТ для національної економіки залежатимуть від того, як швидко та старанно Україна виконуватиме свої зобов’язання в рамках ЗВТ та Угоди про асоціацію. Особливо це питання актуально для підприємств харчової промисловості, більшість з яких зможуть скористатись спрощеним доступом  на ринки ЄС тільки після того, як підвищать якість та безпеку своєї продукції до стандартів ЄС.  

При цьому очікується, що у перспективі одного-двох років загальноекономічний вплив ЗВТ буде нейтральним або негативним, зокрема, через посилення конкуренції та пристосування до жорсткіших стандартів якості. Так, суттєві додаткові витрати можуть понести машинобудівні компанії через необхідність приведення у відповідність  своїх технічних норм до європейських стандартів. Окрім цього, у держави виникнуть додаткові витрати на адаптацію законодавства.

Але найбільші короткострокові ризики для української економіки пов’язані не стільки з введенням в дію положень Угоди про асоціацію, скільки з реакцією Росії, яка рішуче виступала проти європейської інтеграції України.

Згідно із заявами російських посадових осіб, створення ЗВТ між Україною та ЄС призведе до напливу європейських товарів до Росії через територію України.

Насправді така загроза навряд чи є серйозною, оскільки ЗВТ між Україною та ЄС, як і будь-яка інша угода про вільну торгівлю, не скасовує правила щодо країни походження товару. Тобто європейські товари, які будуть ввозитись до Росії через територію України, маркуватимуться як такі, що вироблені в ЄС, і на кордоні з Росією до них застосовуватимуться ті імпортні тарифи, які діють між Росією та ЄС. Також відповідно до положень ЗВТ Україна знижуватиме імпортні тарифи для товарів, що ввозяться з ЄС, поступово, протягом декількох років.

Незважаючи на примарність загрози, Росія може застосувати обмежуючі торгівельні заходи щодо українських товарів, які є одним із найпотужніших засобів економічного тиску.

Адже експорт  до  Росії складає  24% загального українського експорту товарів, в той час як лише 5% російського експорту припадає на Україну, (незважаючи на те, що Україна є другим найбільшим споживачем російського газу після Німеччини).  Росія вже використовує нетарифні бар’єри для обмеження імпорту з України, такі як заборона імпорту продуктів харчування через претензії щодо їх якості або ж протекціоністські заходи на ринку залізничних вагонів. В результаті цих заходів та через уповільнення темпів зростання російської економіки  український експорт до Росії скоротився на 23% протягом останніх двох років, до $15 млрд. у 2013.  

Сучасна версія Договору про ЗВТ між країнами СНД, оновлена у 2011 році, надає Росії  (а також Білорусі та Казахстану)  правовий та сумісний із правилами СОТ спосіб обмежити імпорт товарів з України.  Відповідно до додатку 6 цього договору, країни-члени Митного Союзу, а саме Росія, Казахстан, Білорусь, мають право підвищити свої імпортні мита до рівня режиму найбільшого сприяння (рівень, що відповідає вимогам СОТ) у випадку загроз їхнім економікам з боку інших країн.

Якщо Росія скористується цим додатком, українські товари, що ввозяться до цієї країни, обкладатимуть митом за ставкою від 0% до 20% (в середньому – близько 9%).

Скоріше за все, експортери товарів, де збільшення мита складе декілька процентних пунктів, суттєво не постраждають та продовжуватимуть експортувати свою продукцію.

Проте експорт продукції, до якої може бути застосоване мито 10% та вище, з великою вірогідністю стане збитковим та знизиться або припиниться. За нашою оцінкою, підвищення Росією імпортних тарифів до рівня узгодженого з СОТ, призведе до зменшення українського експорту до Росії на $2,0-2,5 млрд. на рік, що складає близько 3% від загального обсягу українського експорту.

Найбільше постраждають експортери напоїв, продукції із зерна, виробів із кераміки та паперу.

При цьому вплив на традиційні статті українського експорту, зокрема метали та продукцію машинобудування, які разом складають більше половини загального українського експорту до Росії, буде незначний, оскільки до цих товарів застосовуватимуться відносно низькі імпортні мита від 3,1% до 7,4%.

Наші оцінки свідчать про те, що вплив на українську економіку від збільшення Росією митних тарифів навряд чи буде руйнівним.

Проте збільшення імпортних мит може супроводжуватись іншими протекційними заходами, наприклад, жорсткішими митними перевірками та прямою забороною на ввезення деяких товарів. В такому випадку, вплив може бути набагато суттєвішим, хоча враховуючи тісні виробничі зв’язки між українськими та російськими підприємствами, Росія скоріше за все буде застосовувати протекційні заходи вибірково, в першу чергу до тих товарів які не є критичними для російських виробників.

Погіршення торгівельних стосунків з Росіє стане викликом для української економіки, але сприятиме  поступовій переорієнтації на інші ринки збуту та на більш надійних торгівельних партнерів. 

Ключові групи українських товарів, що експортуються до Росії (2013 р.)

Автор: Олена Білан, головний економіст інвестиційної компанії Dragon Capital