Чи може доля асоціації України та ЄС вирішуватися не в стінах Європейського парламенту, не в Європейській комісії, не в міністерствах закордонних справ чи національних парламентах (приміром, грецькому, який досі не розпочав ратифікацію Угоди), а в якомусь маленькому підвалі над амстердамським каналом?

Вулиця Herengracht в Амстердамі простягнулася вздовж одного з центральних каналів міста. Живуть тут не лише в будинках – на воді погойдуються кораблі-квартири. Всередині справді мешкають люди: неприкаяні вуличні художники, добровільні фрілансери, безробітні, які не шукають роботу, студенти-романтики.

Саме тут витає дух міста, пропахлий марихуаною. Саме тут на кожні сто-двісті метрів – по перехрестю з вузьких вуличок, каналів і мостів.

Та ми йдемо до звичайного, мурованого будинку на цій вулиці. Чорні лаковані двері підвалу під номером 74-sous ведуть до невеликої темної кімнати. Сюди не просочуються ані звуки трамваїв, ані крики чайок та крякання качок, ані дзвіночки велосипедистів.

Тут сутінок, тихо й холодно, мов у склепі.

Це – офіс "Форуму за демократію", неурядової організації, яка стала одним з ініціаторів збору підписів за проведення в Нідерландах загальнонаціонального референдуму щодо асоціації з Україною.

Того самого референдуму, який здатен розбити угоду між Україною та ЄС.

Існує ця організація менше року.

Підписи разом із ще однією неурядовою організацією – "Комітетом громадян" – збирали шість тижнів.

Платформою для збору підписів за референдум став сатиричний сайт www.geenstijl.nl. На ньому ви знайдете, приміром, неполіткоректний рейтинг порнографічних пошукових слів, найпоширеніших у країнах Євросоюзу.

Саме цей "несерйозний" сайт цілком всерйоз зібрав майже півмільйона підписів нідерландців на підтримку референдуму, на якому ті могли б сказати своє "так" чи "ні" асоціації з Україною.

На цьому етапі гумор і сатира закінчуються.

Свого часу урядова коаліція правоцентристів на чолі з прем’єром Марком Рютте підтримала ідею збору підписів за референдуми через інтернет. Це – вершина прямої демократії. І з цієї вершини гіпотетично одна маленька нація на Заході Європи може жбурнути вниз багато світлих, солідарних ідей сьогоднішнього ЄС.

Треба знати Голландію, щоби розуміти природу їхнього протесту: євроскептики завжди були тут дуже сильними. У 2005 році на хвилі євроскептичних настроїв у Нідерландах на національному референдумі сказали "ні" Конституції ЄС – і всьому Євросоюзу довелося відмовитися від цієї ідеї.

Жителям цієї країни властиво почуватися абсолютно самодостатніми – і раз на десятиліття у них виникає потреба висловити це нудним євробюрократам у Брюсселі.

Але за логікою голландських законів виносити на референдум можна лише загальноєвропейські, тобто ухвалені Брюсселем, угоди. Таким документом стала Угода про асоціацію з Україною, нещодавно ратифікована голландським парламентом.

В Україні складно в це повірити, але всі голландці переконують: українська угода просто потрапила "під гарячу руку".

Керівник "Форуму за демократію" Тьєррі Бодет стверджує те саме: мовляв, вибачте, українці, нічого особистого, але інших варіантів висловити свій глибинний євроскепсис у нас немає.

Тьєррі Бодет – молодий голландський інтелектуал, освічений, комунікабельний і харизматичний. Його бажання зупинити асоціацію з Україною може наштовхнути на думку про можливі зв’язки з Росією та її агентами впливу.

Втім, його проєвропейські опоненти й експерти, добре з ним знайомі, кажуть: він справді – послідовний і давній євроскептик. У зв’язках з прокремлівськими силами не помічений.

На камеру він воліє виходити не з чорних дверей підвалу на Herengracht, 74-sous, а з сусідніх респектабельних дверей першого поверху.

Бордові двері - вхід до будинку №74 по вулиці Herengracht. Підвал поруч з ними - той самий, де розмішується штаб-квартира ідеологів референдуму.

Стоячи на березі каналу, він розмірковує про те, що лідери ЄС не мали права підтримувати Майдан від імені Європи, бо позбавлені будь-якого представницького мандату. Про те, що гроші голландських платників податків, які ЄС витрачає і витрачатиме на допомогу Україні, не факт, що будуть витрачені за призначенням. Каже, що країна погрузла в корупції.

Зрештою, просить розповісти йому враження від Майдану.

А у відповідь на аргументи про те, що Майдан – це безпрецедентний сплеск колективного ідеалізму і повстання заради європейських цінностей,  політик каже, що ЄС не представляє ці цінності.

На цьому ми, власне, і закінчуємо нашу розмову.

Ми мали можливість поговорити і з пересічними людьми на вулицях Амстердама – спитати їх, що вони думають про ідею євроскептиків.

Вечоріло, був саме той час, коли велосипедисти поспішають з роботи додому. Робочий день у цій зрелаксованій столиці ніколи не затягується пізніше пів на шосту вечора. Всі розслабляються – замислюватися над національними референдумами не хочеться.

– Ви пішли б голосувати на референдум проти асоціації з Україною? Чи справді це – важливе питання для Нідерландів сьогодні? – питаю у компанії чоловіків.

– Ми підтримуємо Україну, але ж ви бачите, що робить Путін в Сирії? У нас з цим Путіним самі проблеми. Це зараз головне, – відповідає найстарший з чоловіків. Решта з компанії відмовляються говорити.

Протягом вечора ми зверталися до багатьох різних людей – чоловіків і жінок, відвідувачів кав’ярень та продавців, художників та власників крамниць.

Всі відповідали, що не переймаються ані референдумом, ані асоціацією, чи то взагалі не знають про цю ініціативу.

Лише згодом на одній з центральних шопінг-стріт Амстердама зустріли респектабельного чоловіка, який розумівся на темі.

– А що тут думати: ця асоціація вже фактично є. Навіщо ще референдум? – відповів він.

Ця коротка думка стала єдиною змістовною відповіддю за півтори години діалогів про незнання і про байдужість.

Для нас важливо, що за півтори години на вулицях міста ми не знайшли жодної людини, яка мислила б в унісон із тезами молодого голландського євроскептика Тьєррі Бодета.

Але якщо Бодету і його однодумцям вдасться переконати голландців, що сказати "ні" асоціації з Україною – це все одно, що сказати "ні" безглуздій, на його думку, брюссельській демократії, то хто його знає, чим закінчиться вся ця ініціатива.

Референдум можуть призначити на весну 2016-го. Він не матиме обов’язкової сили, але уряду демократичної країни буде складно проігнорувати апогей демократії – пряме волевиявлення.

Фундаментальна відмінність між європейською політичною культурою і євразійською – в тому, що в першій найсміливіші та найабсурдніші рішення народжуються в неурядових підвалах-офісах, а в євразійській – у кабінетах спецслужб.

Україна опинилася між цими двома світами. 

Автор: Жанна Безп’ятчук,

журналіст "Радіо Свобода",

з Амстердама, для "Європейської правди"