"Єврозрада" відміняється: чому Україна скоро отримає безвізовий режим

Олена Зеркаль, заступник міністра закордонних справ, для ЄвроПравди _ Четвер, 17 грудня 2015, 13:55
Версія для друку Коментарі

– Яка повільна країна! – зауважила Королева. – 
А в нас, як бачиш, біжиш, мов ошпарений, аби тільки втриматися на місці.
А як хочеш дістатися кудись – біжиш принаймні вдвічі шпаркіше!

(Л.Керрол. "Аліса в Задзеркаллі")

Публікація фінального звіту Європейської комісії щодо виконання Україною технічних критеріїв Плану дій візової лібералізації (ПДВЛ) є фінальним актом п’ятирічної саги.

Шлях до запровадження безвізового режиму поїздок громадян України до країн Шенгенської зони виявився значно довшим, ніж у громадян Молдови. Цьому є як об’єктивні, так і суб’єктивні причини, але мова зараз не про них, а про досягнення мети.

І в цьому контексті нам потрібно визначитися, в чому наша мета.

І яка мета – у Європейської комісії та країн-членів ЄС.

Відповідь на перше питання очевидна.

Для українців це – можливість вільно подорожувати. А для цього уряду необхідно було забезпечити виконання технічних критеріїв ПДВЛ, частина яких пов’язана з прийняттям Верховною радою відповідного законодавства.

Саме те, як ішла робота над схваленням законів, пояснює повільність виконання як першої – законодавчої – фази, так і другої – його практичного застосування. Достатньо пригадати, скільки зусиль довелося докласти для прийняття правки до Кодексу законів про працю щодо запобігання дискримінації або ухвалення закону про Агентство з розшуку та повернення активів. 

Мета Європейської комісії – забезпечити на своїх кордонах формування/існування стабільного і передбачуваного середовища. Саме таке завдання закладене в ПДВЛ. 

А яким чином ця мета має бути досягнена, визначають експерти ЄС в рекомендаціях, які щороку надавалися за результатами оцінювання.

Така велика вага рекомендацій експертів – річ вже звична для ЄС.

З цим зіткнулися держави-члени, які приєднувалися до Шенгенського простору. Це знають наші аграрії, які зараз працюють над відкриттям ринків для українського молока.

І тут важливо відстежити розвиток цих рекомендацій. Від звіту до звіту вони ставали дедалі чіткішими та амбітнішими. Зокрема, загальна рекомендація щодо створення агентства з повернення активів з’явилася в 2012 році. Але від 2014 року її виконання вже оцінювалося в світлі нової Директиви ЄС, з чіткими вимогами до компетенції та повноважень агентства.

У травні ЄК оприлюднила п’ятий звіт оцінки виконання ПДВЛ та надала більше 50 рекомендацій, частина з яких увійшла до так званого "переліку пріоритетів Юнкера".

Серед цих пріоритетів є і забезпечення створення Агентства з питань повернення активів, і створення та початок роботи незалежного Національного антикорупційного бюро, офісу спеціалізованої антикорупційної прокуратури та національної агенції із запобігання корупції.

Тобто в рекомендаціях йдеться про створення цих інституцій, і ми неодноразово наголошували на тому, що таке формулювання не є чітким та може викликати різне тлумачення.

Так, "створенням" можна вважати прийняття необхідного закону, а можна – стадію початку виконання цими інституціями всіх функцій.

В цьому різнотлумаченні й полягає зараз різниця у оцінках виконання Україною "пріоритетів Юнкера".

Може виникнути питання: так в чому ж різниця? І де проблема у реалізації цього пріоритету? Хіба НАБУ не почало працювати як незалежна інституція? І чи забезпечено створення незалежної Антикорупційної прокуратури?

На мій погляд, відповідь на всі ці питання – однозначно позитивна.

Але чи означає це завершення роботи, пов’язаної з забезпеченням повноцінного функціонування цих інституцій? Відповідь – ні.

Тому ми свідомо та відповідально беремо на себе зобов’язання щодо подальших кроків із запуску цих інституцій.

Так чому ж у нас знову шукають "зраду"? Пишуть про зрив "безвізового діалогу", в реалізації якого ми за останні півроку спромоглися зробити більше, ніж за попередні 3-4 роки.

Звичайно, завжди є "room for improvement", і ми не захищені від помилок на цьому шляху, але навіть комісари ЄК неодноразово відзначали величезні зрушення, які відбулися лише в цьому році у площині законодавчого забезпечення боротьби з корупцією в Україні.

При цьому дуже важливу роль у становленні та розбудові цих інституцій, так само, як і в інших площинах суспільного життя, дійсно відіграє громадянське суспільство, представники якого беруть участь як у процесі відбору керівників, так і моніторингу ефективності роботи антикорупційних органів.

Звичайно, постійна критика та незадоволення діями влади, а також звинувачення у "зраді" – не найкращий спосіб у пошуку порозуміння. 

Бурхливість обговорення важлива для знаходження рішень та компромісів, і її не слід сприймати як провали чи зради – головне, щоб в процесі дискусії сторони дослухались одна до одної та поводилися цивілізовано.

Саме цього цивілізованого підходу та взаємної поваги нам не вистачає,

а без цього забезпечити належне функціонування новостворених інституцій, основним завданням яких є боротьба з корупцією, буде дуже важко.

Наступний рік стане вирішальним у налагодженні функціонування НАБУ та Антикорупційної прокуратури, розбудові НАЗК та Агентства з розшуку та повернення активів, створення якого викликало шалену дискусію в парламенті та стало "каменем спотикання" на фінальній стадії підготовки звіту ЄК.

Рекомендація щодо створення Агентства з розшуку та повернення активів дійсно пов’язана з тектонічними змінами у регулюванні питань арешту та конфіскації майна та має на меті не тільки створенні інституції, а й забезпечення її належним інструментарієм.

Такі ж зміни в регулюванні відбувалися і в усіх державах-членах ЄС, які мали забезпечити імплементацію відповідної Директиви ЄС до жовтня 2015 року.

Та треба визнати, що вони розвивали законодавство поступово.

А нам доводиться діяти за рецептом Льюїса Керрола – "бігти принаймні вдвічі шпаркіше".

Проте, зважаючи на задекларовану мету подальшої інтеграції в ЄС та логіку розвитку права ЄС, питання того, настільки ми готові йти в ногу з Європою, є ключовим у дискусії,  яка триває навколо створення цієї інституції як всередині України, так і між нами та експертами Євросоюзу.

Фактично виконання ПДВЛ та рекомендацій стало для всіх тестом на "європейськість".

Та тут також можна згадати про досвід та пригоди Аліси.

Пам’ятаєте: "План і справді виглядав блискуче – був складений просто і ясно", але "єдина складність полягала в тому, що Аліса уявлення не мала, як підступитися до його виконання".

На щастя, ми вже маємо уявлення, як виконати надані ЄС рекомендації.

До того ж ми розуміємо, що сприяти прийняттю Радою ЄС позитивного рішення щодо безвізового режиму для українців мають подальші кроки, спрямовані на вдосконалення нашого законодавства з питань арешту та конфіскації злочинних активів, а також процедури відбору та призначення на посади в Антикорупційній прокуратурі.  

Найгірше, що може статися – це якщо ми замість виконання рекомендацій зосередимося на пошуку винних у повільній чи "не такій" роботі.

Адже зараз ми і справді дуже близькі до досягнення нашої мети і отримання українцями довгоочікуваного результату.

 

Автор: Олена Зеркаль,

заступник міністра закордонних справ з питань євроінтеграції, 

для "Європейської правди"

powered by lun.ua






Юрій Панченко, Європейська правда

Вікно можливостей для Києва: чи вдасться заморозити конфлікт із Польщею

Після гучного скандалу з праворадикалами на марші у Варшаві польській владі більше не потрібні нові проблеми на етнічному ґрунті. І це дає Києву шанс на конструктивнішу позицію Польщі в історичному діалозі. Але наскільки тривалим буде це "вікно можливостей"?

Олександр Мішин, Центр дослідження Африки

Так йдуть диктатори: примара військового перевороту в Зімбабве

Політична боротьба у Зімбабве загострилася на тлі погіршення стану здоров’я президента Роберта Мугабе. Ймовірною причиною заколоту стало бажання 93-річного диктатора передати владу в руки своєї дружини Грейс.


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter