"Єврозрада" відміняється: чому Україна скоро отримає безвізовий режим

Олена Зеркаль, заступник міністра закордонних справ, для ЄвроПравди _ Четвер, 17 грудня 2015, 13:55
Версія для друку Коментарі

– Яка повільна країна! – зауважила Королева. – 
А в нас, як бачиш, біжиш, мов ошпарений, аби тільки втриматися на місці.
А як хочеш дістатися кудись – біжиш принаймні вдвічі шпаркіше!

(Л.Керрол. "Аліса в Задзеркаллі")

Публікація фінального звіту Європейської комісії щодо виконання Україною технічних критеріїв Плану дій візової лібералізації (ПДВЛ) є фінальним актом п’ятирічної саги.

Шлях до запровадження безвізового режиму поїздок громадян України до країн Шенгенської зони виявився значно довшим, ніж у громадян Молдови. Цьому є як об’єктивні, так і суб’єктивні причини, але мова зараз не про них, а про досягнення мети.

І в цьому контексті нам потрібно визначитися, в чому наша мета.

І яка мета – у Європейської комісії та країн-членів ЄС.

Відповідь на перше питання очевидна.

Для українців це – можливість вільно подорожувати. А для цього уряду необхідно було забезпечити виконання технічних критеріїв ПДВЛ, частина яких пов’язана з прийняттям Верховною радою відповідного законодавства.

Саме те, як ішла робота над схваленням законів, пояснює повільність виконання як першої – законодавчої – фази, так і другої – його практичного застосування. Достатньо пригадати, скільки зусиль довелося докласти для прийняття правки до Кодексу законів про працю щодо запобігання дискримінації або ухвалення закону про Агентство з розшуку та повернення активів. 

Мета Європейської комісії – забезпечити на своїх кордонах формування/існування стабільного і передбачуваного середовища. Саме таке завдання закладене в ПДВЛ. 

А яким чином ця мета має бути досягнена, визначають експерти ЄС в рекомендаціях, які щороку надавалися за результатами оцінювання.

Така велика вага рекомендацій експертів – річ вже звична для ЄС.

З цим зіткнулися держави-члени, які приєднувалися до Шенгенського простору. Це знають наші аграрії, які зараз працюють над відкриттям ринків для українського молока.

І тут важливо відстежити розвиток цих рекомендацій. Від звіту до звіту вони ставали дедалі чіткішими та амбітнішими. Зокрема, загальна рекомендація щодо створення агентства з повернення активів з’явилася в 2012 році. Але від 2014 року її виконання вже оцінювалося в світлі нової Директиви ЄС, з чіткими вимогами до компетенції та повноважень агентства.

У травні ЄК оприлюднила п’ятий звіт оцінки виконання ПДВЛ та надала більше 50 рекомендацій, частина з яких увійшла до так званого "переліку пріоритетів Юнкера".

Серед цих пріоритетів є і забезпечення створення Агентства з питань повернення активів, і створення та початок роботи незалежного Національного антикорупційного бюро, офісу спеціалізованої антикорупційної прокуратури та національної агенції із запобігання корупції.

Тобто в рекомендаціях йдеться про створення цих інституцій, і ми неодноразово наголошували на тому, що таке формулювання не є чітким та може викликати різне тлумачення.

Так, "створенням" можна вважати прийняття необхідного закону, а можна – стадію початку виконання цими інституціями всіх функцій.

В цьому різнотлумаченні й полягає зараз різниця у оцінках виконання Україною "пріоритетів Юнкера".

Може виникнути питання: так в чому ж різниця? І де проблема у реалізації цього пріоритету? Хіба НАБУ не почало працювати як незалежна інституція? І чи забезпечено створення незалежної Антикорупційної прокуратури?

На мій погляд, відповідь на всі ці питання – однозначно позитивна.

Але чи означає це завершення роботи, пов’язаної з забезпеченням повноцінного функціонування цих інституцій? Відповідь – ні.

Тому ми свідомо та відповідально беремо на себе зобов’язання щодо подальших кроків із запуску цих інституцій.

Так чому ж у нас знову шукають "зраду"? Пишуть про зрив "безвізового діалогу", в реалізації якого ми за останні півроку спромоглися зробити більше, ніж за попередні 3-4 роки.

Звичайно, завжди є "room for improvement", і ми не захищені від помилок на цьому шляху, але навіть комісари ЄК неодноразово відзначали величезні зрушення, які відбулися лише в цьому році у площині законодавчого забезпечення боротьби з корупцією в Україні.

При цьому дуже важливу роль у становленні та розбудові цих інституцій, так само, як і в інших площинах суспільного життя, дійсно відіграє громадянське суспільство, представники якого беруть участь як у процесі відбору керівників, так і моніторингу ефективності роботи антикорупційних органів.

Звичайно, постійна критика та незадоволення діями влади, а також звинувачення у "зраді" – не найкращий спосіб у пошуку порозуміння. 

Бурхливість обговорення важлива для знаходження рішень та компромісів, і її не слід сприймати як провали чи зради – головне, щоб в процесі дискусії сторони дослухались одна до одної та поводилися цивілізовано.

Саме цього цивілізованого підходу та взаємної поваги нам не вистачає,

а без цього забезпечити належне функціонування новостворених інституцій, основним завданням яких є боротьба з корупцією, буде дуже важко.

Наступний рік стане вирішальним у налагодженні функціонування НАБУ та Антикорупційної прокуратури, розбудові НАЗК та Агентства з розшуку та повернення активів, створення якого викликало шалену дискусію в парламенті та стало "каменем спотикання" на фінальній стадії підготовки звіту ЄК.

Рекомендація щодо створення Агентства з розшуку та повернення активів дійсно пов’язана з тектонічними змінами у регулюванні питань арешту та конфіскації майна та має на меті не тільки створенні інституції, а й забезпечення її належним інструментарієм.

Такі ж зміни в регулюванні відбувалися і в усіх державах-членах ЄС, які мали забезпечити імплементацію відповідної Директиви ЄС до жовтня 2015 року.

Та треба визнати, що вони розвивали законодавство поступово.

А нам доводиться діяти за рецептом Льюїса Керрола – "бігти принаймні вдвічі шпаркіше".

Проте, зважаючи на задекларовану мету подальшої інтеграції в ЄС та логіку розвитку права ЄС, питання того, настільки ми готові йти в ногу з Європою, є ключовим у дискусії,  яка триває навколо створення цієї інституції як всередині України, так і між нами та експертами Євросоюзу.

Фактично виконання ПДВЛ та рекомендацій стало для всіх тестом на "європейськість".

Та тут також можна згадати про досвід та пригоди Аліси.

Пам’ятаєте: "План і справді виглядав блискуче – був складений просто і ясно", але "єдина складність полягала в тому, що Аліса уявлення не мала, як підступитися до його виконання".

На щастя, ми вже маємо уявлення, як виконати надані ЄС рекомендації.

До того ж ми розуміємо, що сприяти прийняттю Радою ЄС позитивного рішення щодо безвізового режиму для українців мають подальші кроки, спрямовані на вдосконалення нашого законодавства з питань арешту та конфіскації злочинних активів, а також процедури відбору та призначення на посади в Антикорупційній прокуратурі.  

Найгірше, що може статися – це якщо ми замість виконання рекомендацій зосередимося на пошуку винних у повільній чи "не такій" роботі.

Адже зараз ми і справді дуже близькі до досягнення нашої мети і отримання українцями довгоочікуваного результату.

 

Автор: Олена Зеркаль,

заступник міністра закордонних справ з питань євроінтеграції, 

для "Європейської правди"

powered by lun.ua


Анатолій Марциновський, Європейська правда

Cкунс-проблема для влади: війна з антикорупціонерами стала світовою

Проблема тиску на громадських активістів здобула гарантоване місце у порядку денному відносин Києва з ЄC. Про неї українській владі нагадуватимуть за будь-якої нагоди. Києву варто припинити робити вигляд, що нічого не відбувається.

Катерина Кульчицька, Європа без бар'єрів

За кордон "по-старому": чому ідея Петра Порошенка загрожує безвізу

Відновлення випуску старих закордонних паспортів – відкат реформи. Це може стати для ЄС юридичним приводом ініціювати процедуру призупинення безвізового режиму для України. Неприпустимо ставити під загрозу безвіз для всіх наших співгромадян...


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter