Парламентські вибори в Грузії добігли кінця. Ні, формально крапка ще не поставлена.

Але Центрвиборчком уже підрахував всі 100% бюлетенів, згідно з якими до парламенту проходять провладна партія "Грузинська мрія" (48,65%) і опозиційна "Єдиний національний рух" (ЄНР, або "націонали"; 27,12%).

Також компанію їм складе блок партій "Альянс патріотів Грузії".

Цю політсилу в Грузії зазвичай називають проросійською.

Останні кілька десятків протоколів ЦВК "підраховував" два дні. Увесь цей час "патріоти" балансували на межі проходження, набираючи то 5%, то трохи менше – 4,99%, однак зрештою подолали бар'єр.

У мажоритарних округах ситуація ще більш показова. Тут вибори проводяться в два тури, але в 17 з 73 округів переможець вже відомий, бо один з кандидатів набрав більше 50%.

Усі 17 переможців – висуванці партії влади, "Грузинської мрії". До того ж у переважній більшості округів, де відбудеться другий тур, "мрійники" отримали понад 40%, тобто є безумовними фаворитами. Вони лідирують навіть у Зугдіді, який завжди вважався електоральною опорою "націоналів", тобто соратників Саакашвілі.

І лише у двох округах представники інших партій випереджають висуванців "Мрії".

Звісно, теоретично все може змінитися. Другий тур виборів, який має відбутися до кінця жовтня, може підкорегувати результати. Також не можна остаточно виключити протести переможених. Принаймні, до них закликав своїх прихильників екс-президент Міхеїл Саакашвілі.

Однак вже можна сказати, що на всі ключові питання отримано відповіді.

Партія Саакашвілі вибори програла, а виграла їх "Грузинська мрія".

Вона отримає більшість у парламенті, а при вдалому завершенні другого туру може резонно розраховувати на конституційну більшість. Змінити це вже нереально.

А протести переможених хоча й можливі, але малоймовірні. Наприклад, ЄНР спочатку планував провести масові протести 10 жовтня, проте згодом відмовився від цих планів. "Націонали" в приватних розмовах вже визнають, що змушені погодитися з поразкою.

Хоча в офіційних коментарях все ж обіцяють "боротися".

"Звісно, ми не згодні з цими результатами. Влада активно застосовувала адмінресурс, залякувала виборців, запускали "каруселі" – за нашими підрахунками, вкрадено не менше 10% голосів. Ми будемо боротися, в тому числі використовуючи парламентську трибуну", – заявив ЄвроПравді депутат грузинського парламенту від ЄНР Давид Дарчіашвілі.

Ось тільки обіцянка "використовувати трибуну" – ще одне підтвердження того, що "націонали" готові прийняти результати виборів та розпочати роботу в новому парламенті.

Остаточну крапку у виборах поставив Євросоюз – в спільній заяві верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики і безпеки Федеріки Могеріні і єврокомісара з питань європейської сусідської політики Йоганнеса Гана зазначено, що вибори "були проведені в конкурентному і добре організованому середовищі і загалом основні права людини були дотримані".

Незважаючи на те, що єврочиновники висловили стурбованість "окремими випадками насильства" під час виборчої кампанії, загальна оцінка виборів була позитивною.

Прикметно, що успіху домоглися партії, які зробили ставку на гучні й скандальні кампанії, які насамперед апелюють до почуттів виборців.

Партії, які проводили більш спокійні кампанії, які звертаються до розуму виборців, залишилися за межами парламенту.

Отже, хто ж потрапив до нового грузинського парламенту?

"Грузинська мрія" підтвердила та зміцнила свій успіх на виборах. При цьому, якщо в 2012 році вона перемогла в коаліції з цілою групою партій – від проєвропейських до любителів Митного союзу, то тепер святкує успіх самостійно.

Це робить майбутній уряд більш стійким. У самому уряді обіцяють продовжити шлях на євроінтеграцію.

"Під час минулих виборів наші опоненти часто звинувачували нас у бажанні звернути зі шляху євроінтеграції. Але ми за ці роки довели, що не тільки не звернули з нього, але й досягли більших успіхів, ніж наші попередники. Тому такі звинувачення тепер вже виглядають абсурдно", – заявив міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Давид Бакрадзе (інтерв'ю з ним незабаром вийде на ЄвроПравді).

Дійсно, за останні чотири роки Грузія підписала Угоду про асоціацію з ЄС, запрацював режим вільної торгівлі, країна впритул наблизилася до отримання безвізового режиму, є прогрес у співпраці з НАТО – успіхів вистачає.

Втім, "Грузинська мрія" – типова вождистська партія, головою якої є мільярдер Бідзіна Іванішвілі. Саме це і обумовлює ризики. Тим більше, що "мрійники" вже готові використовувати свої нові можливості. Зокрема,

Іванішвілі вже анонсував конституційну реформу, що передбачає обрання президента парламентом.

Соратники Саакашвілі, втім, не виключають, що грузинська влада ще може показати несподівані зміни свого курсу.

"По суті, Грузія повернулася в коло пострадянських країн, чий зовнішньополітичний курс визначається бізнес-інтересами правлячих еліт, а лідери "Грузинської мрії" мають такі інтереси в РФ. А отже, цей курс може змінитися в будь-який момент", – впевнений "націонал" Давид Дарчіашвілі.

Що стосується самих соратників Саакашвілі, то вони хоч і програли вибори, але їхні 27% зовсім не виглядають провалом.

"Підтримка ЄНР виявилася істотно вищою, ніж очікування політологів, партія зуміла згуртуватися і показати цілком прийнятний результат", – вважає грузинський політолог Важа Берідзе.

З ним погоджується професор міжнародних відносин Грузинського інституту держуправління (GIPA) Торніке Шарашенідзе. "Після всіх ударів, яких зазнала партія, вона встояла і показала гарний результат. Більш того, останнім часом з партії пішли всі випадкові люди, а залишилися ті, хто буде там до кінця. Це означає, що завершивши оновлення і активно використовуючи парламентську трибуну, партія матиме в 2020 році хороший шанс взяти реванш – набагато кращий, ніж зараз", – упевнений він.

Як відзначають грузинські журналісти, в неофіційних бесідах лідери ЄНР і раніше визнавали: основний приціл партія буде робити на вибори 2020 року.

Однак для реваншу за чотири роки ЄНР необхідно вирішити "проблему Саакашвілі".

"Повністю дистанціюватися від нього не вийде – всі розуміють, що він забезпечив основну частину рейтингу партії. З іншого боку, значна частина населення його не сприймає", – пояснив Торніке Шарашенідзе.

За його словами, заява Міхеїла Саакашвілі напередодні виборів про повернення в грузинську політику виявилася ведмежою послугою для партії. "Саме тому він незабаром, по суті, публічно відмовився від таких планів", – пояснив політолог.

І нарешті – про "Альянсі патріотів Грузії", який вперше взяв участь у парламентських виборах.

І це основний шок від виборів – у країні, яка 8 років тому воювала з Росією, до парламенту проходить партія з проросійською репутацією.

Втім, за українськими мірками "патріотів" важко віднести до прихильників Кремля. На відміну від Ніно Бурджанадзе, яка прямо заявляє про безальтернативність відновлення відносин з РФ і необхідність безблокового статусу для Грузії,

тут йдеться про "друзів Путіна" зовсім іншого типу.

"Час явно проросійських політиків вже минув, і провал на виборах Ніно Бурджанадзе це підтвердив. Виросло нове покоління виборців, які вже погано говорять російською і яким аргументи про культурну близькість з Росією здаються вже зовсім чужими", – вважає Торніке Шарашенидзе.

На відміну від колишніх проросійських сил, "патріоти" – ультраконсерватори і євроскептики.

Партія уникає коментувати відносини з РФ, проте не втомлюється застерігати від зближення з ЄС, де, на їхню думку, панує "гомодиктатура".

"Лідери "патріотів" навіть заявляють, що в разі вступу до ЄС усім грузинським чоловікам доведеться стати гомосексуалістами. Вони оперують такими міфами, спрямованими на найменш освічені верстви населення", – зазначає Шарашенідзе.

Розповіді грузинів про "патріотів" настільки яскраві, що часто і не зрозуміти, чи це вигадка, чи подібні речі дійсно висловлювали під час кампанії. Приміром, стверджують, що лідер "патріотів" Давид Тархан-Моураві обіцяв спеціальні ліки для вагітних, "щоб дитина-гомосексуал не народилася".

Водночас партія робить акцент на "турецькій загрозі", відбиваючи таким чином атаки на Росію. Наприклад, у відповідь на вимоги визнати РФ країною-окупантом заявляє, що тоді такий статус потрібно надати і Туреччини.

Йдеться про історичні грузинські землі, що увійшли до складу Туреччини ще в XVII – на початку XX ст. Звісно, ці території визнані турецькими як світовою спільнотою, так і самою Грузією.

А отже, територіальні претензії до країни-члена НАТО, м'яко кажучи, не сприяють вступу Грузії до Альянсу.

За трибуною – лідер "патріотів" Давид Тархан-Моураві

Чи достатньо цього, щоб назвати "патріотів" проросійською партією?

Адже сама партія ніколи не висловлювала симпатій до РФ (за винятком хіба що пасажів, що в РФ хоча б немає гомодиктатури, як в США і ЄС). І це докорінно відрізняє їх від багатьох європейських ультраправих – вірних друзів Путіна.

"Звичайно, ми їх за руку не ловили, що їх фінансує безпосередньо РФ. Але те, що вони транслюють тези, потрібні Кремлю – це факт", – говорить Давид Дарчіашвілі.

При цьому такий імідж "патріотів" грає на руку "Грузинської мрії". Правляча партія завжди може апелювати до ЄС – мовляв, відмова від підтримки може призвести до перемоги ось таких політиків.

Невипадково Бідзіна Іванішвілі вже назвав "патріотів" єдиними справжніми опозиціонерами.

Щоб розібратися, що ця партія являє собою насправді, ЄвроПравда вирішила поспілкуватися з їхнім керівництвом.

Як і в день виборів, офіс "патріотів" виявився безлюдним – всього кілька людей в штабі. "Лідери прийдуть пізніше, можливо, ввечері", – заявили в штабі.

І раптом – неймовірне везіння – до залу увійшов лідер "патріотів" Давид Тархан-Моураві. Він спочатку відмовлявся від коментарів, але потім погодився "швидко відповісти на кілька питань".

Однак, почувши наше перше запитання: "Вашу партію опоненти часто називають проросійською. Прокоментуйте ваше ставлення до РФ, а також до інтеграції в ЄС і НАТО", Тархан-Моураві заявив, що не відповідатиме на питання, повернув кореспонденту його візитку і швидко пішов, примовляючи: "Яка Росія? До чого тут Росія?".

Підбіг охоронець і захистив свого лідера від подальшого спілкування.

І ця партія, за оцінками політологів, може відігравати роль "ручної" опозиції, у разі необхідності забезпечуючи голосування конституційною більшістю, а також маргіналізуючи прихильників Саакашвілі з ЄНР.

А в разі різкої зміни курсу (а категорично виключати цього не варто) вони можуть стати надійними партнерами для "Грузинської мрії".

"Звісно, багато заяв "патріотів" видаються такими, що суперечать курсу на євроінтеграцію. Але і в правлячій партії є багато політиків, які поділяють такі оцінки", – резюмує політолог Важа Берідзе.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди",
з Тбілісі