Противник санкцій та жертва анексії Криму: ким є кандидат Трампа на держсекретаря

Анатолій Марциновський, Європейська правда _ Вівторок, 13 грудня 2016, 18:40
Версія для друку Коментарі

"У мене дуже тісні стосунки з Путіним. Я не погоджуюся з усім, що він робить. Я не погоджуюся з усім, що роблять багато лідерів. Але він розуміє, що я бізнесмен. І я інвестував купу грошей, наша компанія інвестувала купу грошей в Росію, дуже успішно".

Це заявив у лютому цього року в Техасі  Рекс Тіллерсон. Це ім’я донедавна було відомо мало кому серед фахівців у питаннях зовнішньої політики, та вже ближчим часом він може стати одним із найвпливовіших дипломатів у світі.

У вівторок Тіллерсон став офіційним кандидатом на посаду державного секретаря США у команді Дональда Трампа.

То ким є Рекс Тіллерсон?

Нині він очолює американську нафтову корпорацію Exxon Mobil, яка ще у 2011 році підписала з "Роснефтью" договір про стратегічну співпрацю. Згідно з цим документом, компанії та їхні дочірні підприємства планують спільну діяльність з геологорозвідки та освоєння вуглеводневих ресурсів в Росії та інших країнах, а також обмін технологіями.

Обсяги потенційних контрактів оцінювали в 300 млрд доларів.  У травні 2014 року цей договір було продовжено.

Корпорація під проводом Тіллерсона продовжує працювати в Росії, незважаючи на санкції, накладені внаслідок агресії проти України. Хоча її діяльність зменшилася.

Exxon Mobil оцінює власні збитки від санкцій в один мільярд доларів, і Рекс Тіллерсон не приховує свого ставлення до обмежень, запроваджених проти РФ.

"Ми не вважаємо, що санкції можуть бути ефективними, хіба що вони запроваджуються всеосяжно, а це дуже непросто зробити. Ми завжди закликаємо людей, які ухвалюють такі рішення, мати на увазі значну побічну шкоду, а також те, хто саме дістає збиток внаслідок санкцій", - заявив Рекс Тіллерсон у 2014 році на щорічних зборах корпорації.

Отже, ще відтодi він послідовно відстоює зняття санкцій.

В Exxon Mobil Тіллерсон працює з 1975 року. З кінця 1988-го посів посади в Exxon Ventures (CIS) Inc. та президента компанії Exxon Neftegas Limited. Тіллерсон відповідав за проекти Exxon в Росії та Каспійському регіоні, а також за діяльність консорціуму "Сахалін-1" на шельфі острова Сахалін. Останні 14 років він очолює ExxonMobil.

В тому, що робота імовірного шефа дипломатичної служби в уряді Трампа напряму пов’язана з Росією, нескладно пересвідчитися.

На сайті Кремля можна знайти чимало прес-релізів та фото, присвячених зустрічам Тіллерсона з Путіним.

В інтернеті є згадки і про давніші їх контакти. Наприклад, про те, що 2003 року Тіллерсон брав участь у зустрічі Путіна з керівниками російських та  міжнародних енергетичних компаній.

А у 2012 року Путін нагородив Тіллерсона орденом "Дружби народів", який дають в тому числі "за високі досягнення в розвитку економічного і наукового потенціалу Росії".

 

"Ми за короткий час зустрічаємося вдруге, і цьому є пояснення: між вашою компанією і російськими учасниками ринку складаються все тісніші відносини", - казав Путін Тіллерсону того ж року на зустрічі з нагоди підписання чергового документа між "Роснефтью" та Exxon Mobil - угоди про спільну розробку важковидобувних запасів в Західному Сибіру.

Кандидат на посаду глави американської дипломатії є традиційним учасником Міжнародного економічного форуму в Санкт-Петербурзі. Був він там і цього року, хоча попередні два пропустив.

Відповідаючи на питання про вплив санкцій на ExxonMobil, Тіллерсон заявив, що "це питання для уряду, якщо, звичайно, на форумі знайдеться хоч один представник уряду США, готовий на нього відповісти".

Присутні зустріли його слова оплесками.

Компанія Рекса Тіллерсона мала справи і з Україною. Але не надто успішно - швидше, навпаки.

У серпні 2012 року міжурядова комісія визнала переможцем конкурсу з видобутку вуглеводнів на Скіфській ділянці Чорноморського шельфу пул компаній на чолі з ExxonMobil. Окрім неї, до консорціуму увійшли Shell, румунська Petron і НАК "Надра Україна".  

Почалася процедура укладання угоди про розподіл продукції. Її розробили і, за словами учасників ринку, мали підписати на початку 2014 року, але не встигли – на заваді стала революція, потім анексія Криму.

Виходить, що новий можливий держсекретар США та його корпорація стали до певної міри жертвами російської агресії.

"Одна з мотивів анексії Криму – не допустити появи конкурентів "Газпрому" і російських державних компаній загалом на пострадянській території, - вважає президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар. – Коли Крим відібрали – відразу виникла ситуація невизначеності проекту. Тому що де-юре це юрисдикція України - але вона не контролює цей контрактний блок для розробки. І росіяни добре знали, що  цей консорціум потужних компаній швиденько згорне проект і піде. Тим більше, що коштів туди ще не вклали".

До того ж, нагадує Михайло Гончар, у підписаній 2011 року стратегічній угоді між "Роснефтью" та ExxonMobil росіяни запропонували їм купу цікавих проектів - не менш привабливих, ніж український.  

Підписання угоди з "Роснефтью"

"Ну і ExxonMobil махнув рукою,  для нього це не було критично. Та й росіяни сказали –  забудьте про цей шельф,  ми вам "відіб’ємо"", - розповідає експерт.

"Відбити" вдалося не все. За кілька місяців російський напрямок, який ExxonMobil обрав як ключовий, перетворився на поле ризикових інвестицій. А окремі напрямки (приміром, технології глибоководного буріння) взагалі потрапили під санкції.

Немає сумніву, що Трамп добре знає про минуле кандидата на посаду держсекретаря, та все ж зупинив вибір саме на ньому.

Для затвердження кандидатура Рекса Тіллерсона має бути погоджена також сенатом США, де йому доведеться відповідати на запитання і про бізнес ExxonMobil, і про ставлення до Росії.

І навряд чи сенаторів задовольнить просте пояснення про те, що наступного року 64-річний Тіллерсон планував вийти на пенсію з посади керівника ExxonMobil.

ЧИТАЙ ТАКОЖ
powered by lun.ua


Олександр Щерба, посол України в Австрії

Йти проти правил: чому промова Порошенка в Мюнхені не могла бути іншою

Розпочавши війну, Росія виконала лише першу частину своєї програми: покарала Україну за її свободу. Тепер вони хочуть, щоб усе повернулось, як було, щоб Україна заговорила як "братерський народ", який нарешті схаменувся і змирився з її силою...

Олег Устенко, Міжнародний фонд Блейзера

Україна в епіцентрі світової валютної війни. Що робити і чого боятися Києву

У світі почалася нова валютна війна. Під ударом – Китай, який буде змушений шукати нові можливості знизити витрати. Це може бути шансом для України стати новою "фабрикою Європи". Але такий сценарій принесе й чималі ризики.


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter