Революція "обкурених пенсіонерів": протести проти президента Сербії увійшли в нову фазу

Юрій Панченко, Європейська правда, Белград _ Вівторок, 18 квітня 2017, 12:02
Версія для друку Коментарі

"Ви на протести? Навіщо? Всі й так знають, що їх оплачує Сорос. Йому дають гроші американці, а він роздає студентам, щоб знову наробити проблем Сербії", – проводить курс "політінформації" продавщиця у невеличкому магазині в Белграді.

Протести у Сербії йдуть вже два тижні. Формально причиною невдоволення стала перемога на президентських виборах чинного прем’єра Александара Вучича. Цю перемогу без жодного сумніву визнали і в Європейському Союзі, і у Росії, але не всередині країни.

На перший погляд, жодних сумнівів у перемозі Вучича не може бути: він здобув її у першому турі, набравши 56,5% голосів; найближчий до нього кандидат отримав лише 16%.

Та насправді причин для обурення дуже багато. По-перше, це фактор "зайвих голосів" – за даними центрвиборчкому, право голосу мають 6,7 млн осіб. Однак офіційна статистика дає іншу картину – в країні лише 5,9 млн громадян у віці, що дозволяє голосувати. Цю розбіжність у владі так і не змогли пояснити.

Друга причина ще більш важлива. За останні роки у Сербії фактично склалася диктатура однієї правлячої партії.

Де-факто, неможливо працювати на держслужбі (принаймні – на хоч якійсь керівній посаді) без партквитка Сербської прогресивної партії.

Така "партійна диктатура" стала ще жорсткішою напередодні виборів. А опозиція твердить, що, зрештою, партапарат був використаний для незаконного збору голосів за Вучича: мовляв, працівників держсектора змушували приносити списки щонайменше десяти осіб, що зобов’язуються голосувати "правильно". 

"Моя мати – звичайна вчителька, але їй загрожує звільнення через те, що вона не захотіла вступати у партію Вучича", – переконувала ЄвроПравду одна з протестувальниць.

І це не поодинока історія. Чесність таких розповідей перевірити навряд чи можливо, але саме їх існування виводить людей на вулицю. Десятки тисяч протестувальників щодня проводять мітинги біля Скупщини – сербського парламенту – та ходу центром столиці. Протести також проходять і в інших сербських містах.

Тут і далі – фото ЄвроПравди

17 квітня мало стати переломним – саме цю дату протестувальники визначили як крайній термін виконання їхніх вимог.

Самих вимог чимало. Актуальним залишається питання проведення другого туру виборів (хоча ніхто не уточнює, як його провести, коли в одного з кандидатів є більше 50% голосів).

Додалися й нові: зміна осіб, що опікуються організацією виборів, а також стежать за дотриманням свободи ЗМІ.

До свободи медіа справді є питання. Наочна ілюстрація: за кілька днів до виборів сім провідних газет Сербії вийшли з однаковою першою шпальтою на підтримку Вучича.

Мітингарі переконують, що влада вже готова йти на поступки. "Вучич готовий на компроміс – позачергові парламентські вибори (минулі вибори пройшли минулого року), але при збереженні нинішньої системи вони будуть такою ж умовністю, як і нинішні", – заявляють на мітингу.

Натомість в уряді кажуть, що не готові приставати на ці умови, а сам Вучич заявив, що протести можуть тривати хай навіть сто років.

17 квітня планувалося проведення масштабного мітингу. Втім, як часто буває у Сербії, у справу втрутилася релігія. 16 квітня країна святкує Пасху, через що студенти – ключові учасники мітингів – мають змогу на чотири дні роз’їхатися зі столиці (у Сербії офіційні пасхальні вихідні починаються у Страсну п’ятницю та закінчуються у понеділок).

Саме тому у фейсбук-групах, що координують протести, спочатку вирішили взагалі не проводити мітингів у свята, однак згодом частина протестувальників заявила, що все ж планує вийти на вулицю.

Тому протести 17 квітня були незначними (лише декілька тисяч осіб), та дуже незвичними.

Адже якщо раніше протести були справою молоді, то в понеділок більшість була за пенсіонерами.

Багато хто з них прийшов на мітинг зі значками з написом "Обкурений пенсіонер". "Вучич заявив, що мітингує лише молодь, яка палить марихуану. Тому ми маємо такі значки, щоб показати, що не лише молодь протестує", – жартома пояснюють дві літні пані.

 

"Ми протестуємо, адже всю країну зараз контролює одна людина. Без його дозволу не може нічого відбутися – навіть у футболі чи баскетболі", – пояснила інша.

Сам протест був нетривалим – люди почали збиратися під Скупщиною о 18:00, за годину рушили маршем по місту, а ще за годину – повернулися до парламенту та розійшлися. Яскрава ілюстрація того, що головним рушієм протестів і справді лишаються студенти, готові мітингувати хоч до ранку.

Події наступних днів мають дати оцінку – чи мають протести шанс на успіх. Впевненості у цьому небагато. "У протесту дуже розмиті вимоги, а це рідко приводить до успіху. А ще – влада досить грамотно зменшує базу протесту, відсікаючи найнебезпечнішу його частину", – вважає місцевий політолог, консультант з ненасильницьких протестів Станко Лазендич.

Йдеться про профспілки військових та поліцейських – тиждень тому вони заявили про підтримку вимог протестувальників.

Їхнє втручання могло б стати дуже серйозною загрозою урядові. Втім, на цю небезпеку в Белграді дуже швидко відреагували – вже наприкінці тижня оголосили про підвищення платні силовикам.

"Вучич не заважатиме протестам, а чекатиме, що вони самі згаснуть.

Єдине, що зможе змінити ситуацію – грубі помилки влади, однак вона поки діє досить грамотно", – додає Лазендич.

Самі мітингувальники, втім, не згодні здаватися. "Завтра все має бути інакше – повернуться студенти, і мітинги знову стануть масштабнішими. Важливо, щоб до протестів долучилися люди середнього віку, які бояться втратити роботу. Та якщо протести триватимуть, вони перебояться та, зрештою, теж вийдуть", – вірять на мітингу.

 

Як би не розвивалися протести, їм буде важко сподіватися на зовнішню підтримку – як із Заходу, так і зі Сходу. Хоча б тому, що сербські протести не мають зовнішньополітичної складової: на мітингах пліч-о-пліч йдуть прихильники ЄС (та навіть НАТО) із любителями "русского мира".

"Це не питання ЄС чи Росії – це наша відповідь на диктатуру всередині країни", – такою є найчастіша відповідь на питання, чи можуть протести призвести до зміни зовнішнього курсу Сербії.

А найголовніше – новообраний президент Сербії наразі має унікальне становище.

Називаючи себе одночасно проєвропейським та проросійським політиком, Вучич зумів отримати підтримку як лідерів ЄС, так і Путіна.

І якщо з підтримкою РФ все більш зрозуміло – Вучич відмовився вводити антиросійські санкції, багато говорить про слов’янське братерство, купує російське озброєння, – то з ЄС ситуація складніша.

Для Євросоюзу Вучич – явно найменше зло на політичній карті Сербії.

"Навіть якщо Сербія стане ще менш демократичною, ЄС закриватиме на це очі. Вучич влаштовує їх – він веде переговори про вступ до ЄС, спілкується з Косовом… В ЄС просто бояться, що йому на зміну прийде хтось інакший", – говорять на мітингу.

Схоже, принаймні в цьому питанні мітингарі близькі до істини. І влада Сербії сповна користується цією перевагою.

Автор: Юрій Панченко, 

редактор "Європейської правди",
Белград

ЧИТАЙ ТАКОЖ
powered by lun.ua


Тетяна Ковтун, заступник державного секретаря Кабінету міністрів України

Від політиків до політики: що змінить у житті держави євроінтеграційна реформа міністерств

Директорати мають стати ефективними аналітичними центрами, що будуть досліджувати проблеми та пропонувати політикам варіанти рішень. В ідеалі цільова структура міністерств складатиметься з міністра, його заступників (політичний рівень), держсекретаря, генеральних директорів і секретаріатів, які стануть "бек-офісами" міністерств…

Дмитро Вовк, Центр імені Вудро Вільсона, Вашингтон

Russia first: чому Україні бракує уваги американських аналітиків

Це не означає, що немає аналітики, скажімо, на рівні Держдепу. Це означає, що замало академічних досліджень, що мають вихід на політичні рішення. При цьому на російському векторі ситуація геть інша...


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter