Китай корегує зовнішню стратегію: що змінить проект "Один пояс, один шлях"

Віктор Константинов, для Європейської правди _ П'ятниця, 19 травня 2017, 10:56
Версія для друку Коментарі

Саміт "Один пояс, один шлях", що відбувся минулими вихідними у Пекіні, не просто відкрив новий етап в історії найамбіційнішого економічного проекту в історії КНР, але й продемонстрував зазіхання Китаю на світове лідерство.

Цей саміт, що зібрав у Пекіні 29 президентів і глав урядів, показав: вплив цього проекту не обмежиться економікою. Він веде до трансформації зовнішньої політики Пекіна.

"Один пояс, один шлях" слід розглядати в кількох ракурсах. По-перше, це розмаїття інфраструктурних проектів. Частина з них вже реалізується, ще більша кількість – у планах на найближче майбутнє.

І йдеться не просто про розширення географії китайської активності в світі.

У разі успіху нинішніх ініціатив Китай зможе відігравати системоутворюючу роль у всій Євразії.

Поки його проекти в основному сконцентровані в Південно-Східній та Південній Азії, в традиційному ареалі китайської зовнішньої політики. Але в перспективі опорою китайської ініціативи стануть транспортні коридори, що ведуть з Китаю до Європи.

І саміт вже позначив рух у бік Центральної Азії, Закавказзя, Східної Європи, Близького і Середнього Сходу. Отже, в недалекому майбутньому вплив КНР стане тут таким самим звичним фактором регіональної політики, яким зараз є роль США, ЄС чи Росії.

По-друге, змінюється підхід КНР до здійснення економічної політики. Вона передбачає не тільки експансію на існуючих ринках, але й створення нових, насамперед, у країнах, розташованих вздовж транзитних маршрутів.

Сукупні інвестиції в межах "Одного поясу, одного шляху" оцінюються в колосальні суми: від 2 до 3,5 трильйонів доларів.

 

Власне китайські інвестиції також величезні. Наведемо лише два приклади. Близько $12,5 млрд Китай інвестує в створення транспортного вузла, що спирається на порт Гвадар у Пакистані і зв'язує цей порт залізничними і автомобільними трасами з північно-східним Китаєм.

Ще близько $5,5 млрд КНР і китайські приватні інвестори виділять на спорудження залізниці Ботен – В'єнтьян у Лаосі. А є ж іще інвестиції, не пов'язані безпосередньо з транспортною інфраструктурою. У своєму виступі на саміті Сі Цзіньпін заявив, що

за останні три роки китайські інвестиції в країни, що приєдналися до ініціативи, склали близько $50 млрд. Найближчими роками Пекін планує потроїти цю суму.

Довгострокові інфраструктурні вкладення КНР потребують геть іншого підходу до захисту інвестицій. Китай не буде задовольнятися роллю важливого торговельного партнера.

Пекіну потрібні "акції" в регіональних політичних проектах, участь у вирішенні проблем міжнародної безпеки і важелі впливу на політичну ситуацію в країнах-партнерах. Без гарантій послідовності політики останніх ризикувати мільярдами Китай не стане.

Вже зараз по всьому простору "Одного поясу, одного шляху" Китай створює нові або посилює існуючі механізми політичного діалогу: з АСЕАН, з Росією, Туреччиною, Казахстаном, Монголією, В'єтнамом, Угорщиною та іншими.

 

Все більш помітним стає інтерес Китаю до внутрішньополітичних процесів у країнах Євразії: нові, довгострокові інтереси змусять Пекін грати в столицях своїх партнерів таку ж роль, яку відіграють, наприклад, США, і використовувати ті ж прийоми та інструменти (лобіювання, гранти, "м'яку силу" і жорсткий політичний тиск).

По-третє, для успішної реалізації поставлених завдань Китаю доведеться переглянути деякі давні принципи своєї зовнішньої політики.

"Один пояс, один шлях" передбачає створення десятків нових дипломатичних форматів, підписання сотень угод, укладення тисяч явних і таємних домовленостей. Всі ці кроки змінять політичну ситуацію в Євразії. Отже, політика з реалізації ініціативи остаточно підтвердить: Китай – глобальний гравець, активний і самостійний.

Сучасне китайське керівництво остаточно пориває з тактичним ходом, зробленим на початку реформ Ден Сяопіна: зосередитися на внутрішніх реформах, не вплутуватися у зовнішньополітичні авантюри, не потурати великодержавним амбіціям.

Для доктрини "китайської мрії", проголошеної Сі Цзіньпіном відразу після приходу до влади, конвертувати успіхи реформ в належний міжнародний статус – мета така ж важлива, як і продовження економічного зростання або боротьба з майновим розшаруванням у країні.

Свідченням іншого важливого зсуву в китайській політиці стала відсутність на саміті представників Індії. У Делі є чимало приводів побоюватися китайської активності, але, мабуть, найбільш істотний пов'язаний з будівництвом Каракорумського шосе.

Ця ділянка пакистанського транспортного коридору проходить по території Кашміру. Індія продовжує вважати Кашмір своїм – і незважаючи на це, Китай прийняв рішення про значні інвестиції в спірні території. Це може говорити про перегляд позиції КНР в питанні національного суверенітету і територіальної цілісності.

Ще нещодавно Пекін був категоричний – будь-яке втручання у справи суверенної держави, що здійснюється поза рамками Статуту ООН, є неприпустимим. Воно не може бути виправдано нічим, навіть гуманітарною катастрофою або систематичними порушеннями прав людини.

Схоже, в цій доктрині також відбуваються зміни, і

Китай стане виявляти більшу гнучкість: захищати суверенітет третіх країн, коли це вигідно, або ж визнавати зміну кордонів, коли того вимагатимуть китайські інтереси.

У перспективі це може бути небезпечним сигналом і для України.

Оцінюючи масштаб заходу, а також ініціативи, озвучені в Пекіні, деякі експерти зазначили, що Китай почав рух на Захід. Це абсолютно справедливо в географічному плані – саміт задав вектор китайської експансії на найближчі десятиліття, і в її сферу потрапляє не тільки вся Азія, але й Європа.

Однак про зближення Китаю із Заходом як політичним явищем говорити не варто. Нинішній проект – політичний чи не більшою мірою, ніж економічний.

Його успіх гарантує КНР місце ключового центру сили в сучасному світі. Але для того, щоб домогтися успіху, Пекіну треба буде максимально зберігати автономність своєї політики – а отже, вибудовувати і реалізовувати власну глобальну порядку, опонуючи Заходу.

"Один пояс, один шлях" – проект, безсумнівно, глобалізаційний, але це – китайська глобалізація. І вона може виявитися чужою для Заходу анітрохи не менше, ніж був і залишається китайський комуністичний проект.  

 

Автор: Віктор Константинов,

доцент Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

powered by lun.ua


Анатолій Марциновський, Європейська правда

Cкунс-проблема для влади: війна з антикорупціонерами стала світовою

Проблема тиску на громадських активістів здобула гарантоване місце у порядку денному відносин Києва з ЄC. Про неї українській владі нагадуватимуть за будь-якої нагоди. Києву варто припинити робити вигляд, що нічого не відбувається.

Катерина Кульчицька, Європа без бар'єрів

За кордон "по-старому": чому ідея Петра Порошенка загрожує безвізу

Відновлення випуску старих закордонних паспортів – відкат реформи. Це може стати для ЄС юридичним приводом ініціювати процедуру призупинення безвізового режиму для України. Неприпустимо ставити під загрозу безвіз для всіх наших співгромадян...


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter