Переїзд – річ часто неприємна і клопітка, і нерідко він забирає значно більше часу, ніж планувалося на початку. А особливо коли йдеться про переїзд (хай лише через дорогу) такої громіздкої структури, як штаб-квартира Північноатлантичного альянсу.

27 квітня у штаб-квартирі НАТО – ще у старій штаб-квартирі – проходить чергова зустріч міністрів закордонних справ країн Альянсу. Обговорюватимуть на ній підготовку до липневого саміту НАТО й актуальні питання, які стоять на порядку денному: дедалі агресивніша поведінка Росії, ситуація на Близькому Сході та в Північній Африці, політика відкритих дверей Альянсу (говоритимуть, у тому числі, і про бажання України приєднатись до НАТО).

Однак саме ця зустріч ще навіть до свого початку набула статусу "історичної". Не через вікопомні заяви чи доленосні рішення, а лише завдяки тому факту, що вона стане останньою у старій штаб-квартирі.

Переїзд сторіччя

"Це буде наша остання зустріч у цій будівлі – штаб-квартирі НАТО протягом останніх 50 років. Поки ми тут знаходилися, ми виросли з Альянсу 15 країн до Альянсу 29-ти", – заявив напередодні генсек НАТО Єнс Столтенберг.

Зустріч міністрів оборони НАТО у червні проходитиме вже у новій будівлі. Перевезення всіх структур має завершитися до 15 червня.

Поки ж у стінах старої штаб-квартири все дихає переїздом – ця тема, здається, нині навіть популярніша за те, чим Альянс займається по суті. А прес-служба Альянсу нині поширює фотографії генсека, який пакує речі і особисті фото для переїзду на нове місце.

Між будівлями старої і нової штаб-квартир курсують автобуси, які перевозять майно та обладнання: цей маршрут співробітники жартома називають "чарівним килимом".

Але при цьому робота в організації не припиняється ні на мить.

Як приклад один із представників НАТО навів 14 квітня – день, коли США, Велика Британія та Франція завдали ракетного удару в Сирії. "Це був вікенд, субота, переїзд у розпалі. Делегації, персонал перебували по обидва боки від дороги. Однак і Північноатлантична рада для обговорення ракетного удару відбулася, і переїзд проходив за планом", – розповів він.

Переїзд тривалістю у 20 років

Необхідність переїзду до нової будівлі назрівала давно.

Взагалі історія старої штаб-квартири є наочною ілюстрацією вислову: "Немає нічого постійнішого за тимчасове".

Нинішню штаб-квартиру НАТО у Брюсселі будували поспіхом після того, як Альянс був змушений залишити Париж через вихід Франції з військового командування Організації Північноатлантичного договору у 1966 році. Тоді з будівництвом впоралися за один рік!

Та від 1967 року кількість членів Альянсу майже подвоїлась.

Як наслідок, сьогодні майже п’ята частина офісного простору штаб-квартири розміщується у тимчасових будівлях.

До того ж, будівля не нова. Підтримувати її в належному стані коштує чимало, а дахи, що протікають під час злив, не надто вписуються в образ грізного Північноатлантичного альянсу, який так любить малювати російська пропаганда.

Рішення збудувати нову штаб-квартиру було ухвалене ще у 1999 році! Офіційно будівництво розпочалося лише у жовтні 2010-го (хоча до того на будівельному майданчику вже кілька років велися роботи), а передача недобудованої штаб-квартири від Бельгії до Альянсу відбулася у травні минулого року.

Першою до нової штаб-квартири переїхала знаменита "зірка НАТО" – у травні 2016 року. Ця скульптура, що перетворилася на такий собі символ Альянсу, стояла на старому місці з 1971 року.

Два роки тому, в 2016-му, мав відбутися і переїзд співробітників, однак не так сталося, як гадалося. Затримка частково пов’язана з амбітним планом побудови ІТ-системи, яка мала стати мозком для управління будівлею. Нова будівля має 60 тисяч сенсорних датчиків, які допомагають контролювати все – від температури у кімнатах до дверей.

Функціональність і екологічність

Нова штаб-квартира, де працюватимуть понад 4 тисячі співробітників і представників національних делегацій, розташована неподалік від старої (дві будівлі розділяє шосе, яке з’єднує Брюссель з аеропортом "Завентем"), на території, де колись знаходився перший міжнародний аеропорт Бельгії.

Площа, на якій розміщена нова штаб-квартира, становить 44 гектари. Єдине, у чому влада Бельгії обмежила будівельників – це висота, яка не могла перевищувати 32 метри.

Дизайн будівлі – невипадковий. Її архітектура з використанням великої кількості скла має на меті символізувати зціплені пальці двох рук і, з одного боку, демонструє єдність та захист, а з іншого – прозорість.

При цьому співробітники вже в передчутті того, як щодня проходитимуть щонайменше по шість кілометрів лише заради виконання поточних справ.

Особливим предметом гордості команди, яка займалася будівництвом нової штаб-квартири, є її екологічність.

Як наголошують у НАТО, нова штаб-квартира є на 30% енергоефективнішою за стару.

Скошені дахи на довгих частинах будівлі передбачають стік до спеціальних резервуарів дощової води, яка потім використовується в туалетах, для прибирання та поливу рослин. Таким чином вдається забезпечити 90% потреби і заощадити 16 тисяч кубометрів, або 20 басейнів з водою щороку.

Опалення у новій штаб-квартирі забезпечується завдяки геотермальній енергії, яка використовується для підігріву води взимку і охолодження влітку. Вода підводиться до стель офісів, що дозволяє підтримувати стабільну температуру на рівні 21°С протягом року з невеликими коливаннями.

Сонячна енергія теж використовується, але не для виробництва електроенергії, а для підігріву води.

"Ця нова будівля є важливою інвестицією у майбутнє. Вона допоможе нам не тільки максимально використовувати технології, але й залишатись гнучкими та адаптованими, інноваційними та творчими", – наголошується на сайті організації.

Переїзд без України

Переїзд до нової штаб-квартири, звісно, є подією непересічною і довгоочікуваною для багатьох співробітників НАТО.

І хоча в НАТО вважають абсолютно нормальною затримку з реалізацією проекту в цілому і з переїздом, сталося так, що розростання самого Альянсу випередило процес будівництва. І вже зараз, до початку роботи нової штаб-квартири, у НАТО називають її замалою.

Місця, зокрема, не вистачило для партнерів. Так, зараз у переїзді беруть участь персонал і посольства 29 держав-членів.

Представництва ж країн-партнерів, серед яких і Україна, так і лишаються на території старої штаб-квартири.

У світлі того, що стару будівлю згодом передадуть Бельгії як приймаючій державі, щодо долі представництв не може не виникати сумнівів.

Та навіть більш важливим видається символічне значення переїзду без партнерів. Чи не залишаться вони по той бік дороги і в більш загальному розумінні? І чи знайдеться у новій штаб-квартирі, попри заяви про політику відкритих дверей, місце для нових держав-членів, якою прагне стати і Україна?

Автор: Іванна Костіна,

"Європейська правда"