Прихильники РФ у Словаччині: хто вони і наскільки впливові
У програмі чинного словацького уряду чітко зазначено, що Словацька Республіка – прихильник Євросоюзу і НАТО.
Проте схоже, що деякі представники Словаччини ще до кінця не вирішили, на кого все ж таки їм варто орієнтуватися – на Схід чи на Захід.
То хто ж ці проросійські самотні вовки серед словацьких політиків?
Насамперед варто назвати Андрея Данко. Він – одна з ключових фігур у цій статті: лідер Словацької національної партії (SNS) і голова словацького парламенту – Національної ради (згідно з Конституцією, це друга за значенням державна посада).
Данко давно співає хвалебні оди Російської Федерації. Минулого року він відвідав Держдуму Росії, де говорив про дружбу словаків і росіян і про "Божий дар для подальшого розвитку нашого слов'янського світу".
Не так давно він здивував і стривожив багатьох, включно з міністром закордонних справ Словаччини Мирославом Лайчаком. Данко взяв участь у щорічній Нараді спікерів парламентів країн Євразії в турецькій Анталії. Назва заходу здається абсолютно нешкідливою, але склад його учасників досить сумнівний.
Вперше така нарада відбулася в Росії. Виходячи з цього, ми можемо припустити, що спікери зібралися не для просування демократії, прав людини і вже точно не для популяризації Північноатлантичного союзу. Насправді нараду відвідали лише три спікери парламентів країн Євросоюзу. Одним з них, як уже зазначалося, був Андрей Данко. Другий учасник – Ласло Кевер, один із "батьків-засновників" угорської правлячої політичної партії "Фідес". Будемо відверті, її лідер, прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, не в ладах з демократією і європейськими цінностями. Цвета Караянчева, голова болгарського парламенту, представляла ще одну країну ЄС.
Присутність Андрея Данко на заході пояснювалося прагненням до "діалогу" і "співпраці". Це чудово, але коли Данко опублікував фотографію із зустрічі в соціальній мережі Facebook, виникла величезна проблема. Фото було підписане "SANCTIONS IMPOSED ON RUSSIA ARE USELESS" ( "Санкції проти Росії – марні") і прикрашене трьома прапорцями – словацьким, російським і прапором ЄС. Досить дивне поєднання.
Але ще більш тривожно виглядає сама фотографія. На ній Андрей Данко і його "друг" Вячеслав Володін. Той самий Володін, який входить до списку санкцій ЄС і не має права в'їзду до Європейського Союзу.
"Я не розумію, чому пан спікер визнав за необхідне висловити свою симпатію людині, яка є в списку санкцій", – заявив міністр закордонних справ Лайчак.
Ми ще повернемося до Андрея Данко і Словацької національної партії, а тепер перейдемо до іншого депутата, чиї висловлювання і дії не узгоджуються з офіційною позицією Словацької Республіки. Його звуть Петер Марчек, і він зараз безпартійний після виключення з партії SME RODINA.
Цього літа депутат Марчек зробив вчинок, неприйнятний для людини, що представляє Словацьку Республіку і її цінності. Він вирішив відвідати Крим.
Марчек і його делегація, що складається з колишнього офіцера словацьких спецслужб і групи підприємців, офіційно прибули до Криму як туристи і бізнесмени. Вони точно не представляли Словацьку Республіку.
Для російської пропаганди присутність словацького парламентарія в Криму стала подарунком і чудовою нагодою легітимізувати анексію і окупацію півострова. Під час своєї "відпустки" депутат Марчек був присутній на зустрічі з головою Ради міністрів республіки Крим Сергієм Аксьоновим. Попри те, що Марчек не відвідувала Крим як представник Словацької Республіки, під час зустрічі його позначили як офіційну особу, а перед ним стояв прапор Словаччини.
Марчек дав інтерв'ю російському виданню "Известия". "Крим – російський, і ми хотіли б допомогти вам у подоланні всіх бар'єрів. Важливо, щоби громадяни ЄС могли відвідувати півострів, а підприємці могли займатися інвестиційною діяльністю без будь-яких обмежень", – сказав він.
Крім того, в повідомленні про візит Марчека російське інформаційне агентство "РИА Новости" назвало його "головою словацької делегації".
Склалася дуже специфічна ситуація, коли у відповідь на візит депутата Марчека комітет закордонних справ Національної ради Словаччини засудив анексію Криму. І тут втрутилися раніше згаданий Андрей Данко і його Словацька національна партія. Депутат Данко був щиро шокований і приголомшений. Він і його партія вимагали, втім, невдало, відставки голови комітету у закордонних справах Катаріни Чефалвайової (партія MOST-HÍD – "Міст").
Напевно, Марчеку цього було мало, і він почав поширювати свої власні теорії. Як ми знаємо, він вважає Крим російським, і, на його думку, Міністерство закордонних справ Словацької Республіки, "можливо, хотіло б зробити таку ж заяву", але воно не може, оскільки "отримує вказівки з певних місць і має говорити в унісон з Європейським Союзом".
Є дві основні проблеми, спричинені діями депутатів Марчека і Данко.
Що стосується Петера Марчека, то він не такий небезпечний для Словацької Республіки, як Андрей Данко, тому що, відверто кажучи, до його поїздки до Криму більшість словаків нічого про нього не знала. Він небезпечний для українців. Його візитом зловживали російські ЗМІ і проросійська "влада" Криму для легітимації анексії півострова.
Набагато більшу загрозу для словаків становить Данко. Якщо він, другий за статусом політик у країні, проводить власну зовнішню політику, то це дуже небезпечно.
І хоча Міністерство закордонних справ чітко окреслило свою проатлантичну позицію, Андрей Данко сильно підриває її своєю поведінкою і риторикою, що, без сумнівів, створює погане враження про словаків у союзників.
Звісно, у Словацькій Республіці є й інші проросійські або "антиноменклатурні" політики, які поширюють теорії змови.
Наприклад, Маріан Котлеба (лідер парламентської політичної партії "Народна партія Наша Словаччина") або кандидат у президенти Штефан Харабін. Цей список можна б було продовжити, але метою статті було не перерахувати всіх, а показати, що це явище в словацькій політиці існує.
Матеріал підготовлений Інститутом стратегічної політики STRATPOL
Стаття вперше опублікована на Eastbook.eu і републікується за згодою власника авторських прав