Життя після Меркель: хто така Анналена Бербок і якою буде "зелена" влада Німеччини

Вівторок, 27 квітня 2021, 14:45 — , Європейська правда
Фото: DPA/East News
Анналена Бербок на презентації проєкту передвиборчої програми "Зелених", 19 березня 2021 року

Парламентські вибори в Німеччині восени пройдуть під пильною увагою світу, адже цього разу на найпотужнішу державу ЄС чекає зміна влади. Це стало неуникним ще тоді, коли Ангела Меркель, яка очолює німецький уряд з 2005 року, оголосила, що не буде балотуватися на наступний термін.

А нині все частіше лунають прогнози, що у Німеччині зміниться не лише перша особа, а й керівна партія.

Рейтинги свідчать, що ключі до виборів – у руках "Зелених", партії, яка вже стала "номером один" у симпатіях німців, витісняючи правлячий блок ХДС/ХСС, що 16 років поспіль керує країною.

Так, до голосування ще майже пів року, тож ще можливі зміни рейтингів, але вже нині у Німеччині визнають: стрімкий підйом "Зелених" неможливо ігнорувати. ХДС/ХСС та їхній багаторічний коаліційний партнер СДПН (Соціал-демократична партія Німеччини) – виснажені, тому "Зелені" мають реальні шанси вперше в історії очолити ключову економіку Євросоюзу. 

Готуються до цього і самі "Зелені". На піку популярності вони вперше за свою 40-річну історію висунули власного кандидата у канцлери – енергійну Анналену Бербок, однолітку партії. Вона досі ніколи не займала високих адміністративних посад, але обернула це з недоліку на перевагу і йде на вибори з гаслом про оновлення політики.

Саме час розібратися: то ким є ймовірна наступниця Ангели Меркель? 

Чого чекати Україні від неї та її партії? Чи правда, що вона виступила проти вступу нашої країни до НАТО? І як це поєднується з тим фактом, що "Зелені" традиційно вважаються жорсткими критиками Росії?

Дорогу новачкам!

На сьогодні всі три головні партії Німеччини, які лідирують в опитуваннях громадської думки, визначилися з кандидатами у канцлери. 

Правлячий блок ХДС/ХСС після затяжних міжусобиць висунув прем’єр-міністра Північного Рейну-Вестфалії Арміна Лашета. Їхній коаліційний партнер, СДПН – чинного міністра фінансів Олафа Шольца.

"Зелені" ж обрали одну з двох співлідерів партії Анналену Бербок і, як свідчить перша реакція виборців, не прогадали.

Найсвіжіші опитування показують, що Бербок має найбільшу підтримку німців у "канцлерській трійці". Якби канцлера обирали напряму, за неї проголосували б 30%, за Олафа Шольца – 20%, а за висуванця поки що головної партії Німеччини Арміна Лашета – всього 18%.

На тлі Лашета і Шольца кандидатка "Зелених" контрастно вирізняється – і не тільки за такими очевидними факторами, як стать, освіта і вік (обом чоловікам-політикам перевалило за 60, Бербок – лише 40). 

Ще важливіше те, що Лашет і Шольц – представники двох "великих партій" ФРН. З 1949 року, коли був обраний перший федеральний канцлер повоєнної Німеччини, цю посаду обіймали представники тільки цих двох партій, що змінювали одна одну на чолі країни.

Натомість і Анналена Бербок, і загалом "Зелені" тільки приміряють на себе цю роль і прагнуть збільшити кількість політичних успіхів в урядуванні, яких досі у них було обмаль. 

Одним із таких успіхів вважається входження у ролі молодшого коаліційного партнера в уряд соціал-демократів з 1998 по 2005 рік. Тоді в уряді Герхарда Шредера міністром закордонних справ працював, мабуть, найяскравіший "зелений" політик – Йошка Фішер.

Однак з 2005 року партія опинилася на узбіччі великої політики, хоча залишається популярною в регіонах: вона має свого прем’єр-міністра у Баден-Вюртемберзі і представлена в регіональних урядах 11 федеральних земель.

Та повернімося до претендентів на пост канцлера. У Бербок, на відміну від конкурентів, немає досвіду роботи на керівних посадах, вона ніколи не працювала в жодному уряді, навіть регіональному. За її плечима – восьмирічний період роботи в Бундестазі.

Та чи вистачить цього, аби керувати Німеччиною? 

Частково Бербок відповіла на це запитання після свого висунення у канцлери. 

Те, що її конкуренти вважають вадою, сама вона називає своєю перевагою. "Демократія живе за рахунок змін. Так, я ніколи не була канцлером і міністром. Я виступаю за оновлення. Інші представляють статус-кво", – сказала вона. 

Вочевидь, лейтмотивом майбутньої кампанії стане протистояння "нового" проти "старого". Інтрига зберігається: за кого проголосують звиклі до стабільності німці – за політиків, які обіцяють продовжувати курс теперішньої влади, чи за кардинальні "зелені" зміни? 

Друга після Меркель 

Анналена Бербок, мати двох дітей, стала другою жінкою після Ангели Меркель, що реально претендує на найвищу посаду в країні. 

Вона народилася у 1980 році в Ганновері, в Західній Німеччині. В дитинстві разом із батьками брала участь у акціях протесту проти гонки озброєнь та використання ядерної енергії. 

В 16-річному віці рік провчилася у США, що, за словами Бербок, дозволило їй краще зрозуміти країну. Вивчала політичні науки та публічне право в Гамбурзі, згодом – міжнародне право в Лондонській школі економіки. З 2005 по 2008 очолювала офіс євродепутатки Елізабет Шрьодтер.

Та, до речі, займалася відносинами з Україною, Білоруссю і Молдовою.

В партію вступила у 2005 році, за деякий час очолила регіональне партійне відділення у навколостоличній землі Бранденбург, де зараз живе.

А в 2013 році, у віці 32 років, була обрана до Бундестагу. У парламенті вона опікувалася кліматичними питаннями, входила до комітетів з питань ЄС, з питань довкілля і ядерної безпеки, з питань економіки та енергетики.

У 2018 році Бербок, невідома широкій громадськості, "вистрелила", коли разом із колегою по партії Робертом Габеком стала співлідеркою "Зелених". 

Саме за час їхнього лідерства рейтинг партії злетів угору – від 8,9% на виборах до Бундестагу в 2017 році до нинішніх 28%. Обох політиків, які вважаються поміркованими і прагматичними представниками цієї політсили, хвалять за вміння налагоджувати мости між крайніми крилами партії, а в Бербок відзначають вміння знаходити компроміси. Загалом за останні роки партія стала значно дисциплінованішою, що відобразилось на злагодженому виборі кандидата на топпосаду.

Її конкурента Габека завжди вважали популярнішим, і він точно має більше політичного досвіду, однак Бербок зуміла наростити свій рейтинг і домогтися права боротися за канцлерство. Не в останню чергу завдяки постійній і вдалій присутності на телебаченні – її навіть охрестили "королевою ток-шоу". 

Після обрання Бербок оголосила, що планує зосередити свою роботу на інвестуванні в освіту, цифрові та зелені технології. Вона виступає за відмову Німеччини від вугільної енергетики на вісім років раніше від запланованої дати 2038 року, підтримує заборону автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння з 2030 року та обмеження швидкості на німецьких магістралях, підвищення податків для багатих та послаблення "боргового гальма".

Хоча висунення Бербок ще має бути офіційно підтверджено на червневому з'їзді партії, сумнівів у тому, що вона залишиться кандидатом, немає. Тож на її плечі лягло найважливіше завдання – підтримувати популярність партії до осені, щоб привести її до перемоги. А це буде нелегко, адже перед кожними виборами "Зелені" стикаються з парадоксом: їхня підтримка зростає задовго перед голосуванням, а ось у день виборів падає.

Проти Росії. Але чи за Україну?

Якщо ж Бербок вдасться переламати цей тренд, вона стане найвпливовішим політиком Німеччини та визначатиме її зовнішньополітичний курc. Чого варто чекати Україні у такому разі?

"Зелені" аж ніяк не славляться своєю любов’ю до Росії, а зовсім навпаки – жорстко критикують путінський режим. 

Критика Росії зафіксована у них на офіційному рівні. 

У чернетці передвиборчої програми, що буде схвалена в червні, заявлено, що Росія "все більше перетворюється на авторитарну державу". 

Для нас особливо важить те, що "Зелені" – єдина партія Німеччини, що категорично виступає проти будівництва "Північного потоку-2" – і не тільки тому, що цей підхід відповідає їхній кліматичній політиці про перехід на альтернативні джерела енергії. 

"Від "Північного потоку-2" виграє тільки система Путіна… Прихильність до "Північного потоку-2" має серйозні наслідки: будівництво ображає наших європейських партнерів, дестабілізує Україну і підриває чіткий курс щодо Росії на рівні ЄС", – заявила Бербок після вироку Навальному, закликавши уряд зупинити проєкт. 

Втім, чи легко буде "Зеленим" реально зупинити проєкт у разі перемоги на виборах? У цьому є сумніви, адже абсолютно всі інші парламентські партії його підтримують. Тож багато залежатиме від складу коаліції; це ми пояснимо дещо згодом. 

У питанні санкцій за агресію РФ проти України і протиправну анексію Криму "Зелені" підтримують теперішній підхід ЄС – послаблення тільки після виконання конкретних умов. Ба більше, за потреби вони обіцяють посилити санкції – жодна з "головних партій" Німеччини такого не каже. 

Та чи готові вони до радикальніших кроків із протидії російській агресії, наприклад, надання Україні оборонного озброєння чи активної підтримки її членства в НАТО? 

Тут відповідь негативна. Втім, не через критичне ставлення до України.

Партія пацифістів на чолі держави НАТО

"Зелені" – партія, сформована у 1980-х роках у Західній Німеччині навколо виборців з сильними пацифістськими настроями. 

Відтоді у Європі та світі багато чого змінилося, та й сама партія зазнала кількох розколів та конфліктів і мала низку трагічних сторінок у своїй історії – в тому числі коли з’ясувалося, що деякі топпартійці пацифістського крила насправді були пов’язані з комуністичним режимом Східної Німеччини.

Та попри все, партія лишається прихильною до своїх початкових цінностей. Вони в цілому виступають за заборону експорту зброї в регіони, де тривають конфлікти, і Україна тут – не виняток. 

У нещодавньому інтерв’ю FAZ Бербок визнала, що загроза для України з боку Росії залишається великою, але на пряме запитання журналіста про готовність надати оборонне озброєння на прохання Києва тільки наголосила на необхідності реалізації Мінських угод і виокремила роль ОБСЄ. 

Принаймні зараз, під час виборів, коли триває боротьба за голоси, Анналена Бербок не може собі дозволити інших заяв.

На форсування шляху до НАТО за уряду "Зелених" теж не слід чекати, рівно з тієї ж причини. 

На думку Бербок, найважливіше зараз посилити тиск на Росію і стабілізувати ситуацію, а до цього "кроки Києва до членства у НАТО нереальні". 

"Послання Москві повинно бути таким: суверенні держави самі вирішують питання про свої союзи. Сюди також входить перспектива України в ЄС та НАТО. Але ви не можете зробити третій крок перед першим, і, звичайно, не в ситуації, коли існує жорсткий конфлікт з Росією", – заявила вона.

Варто зауважити, що кандидатка у канцлери не підтримує виконання цільового показника НАТО щодо оборонних витрат в обсязі 2% від ВВП, оскільки вважає його застарілим та невідповідним, хоча загалом виступає за модернізацію Бундесверу. 

А от щодо європейської перспективи України такого опору з боку потенційної канцлерки немає. У програмі "Зелених" міститься коротка фраза про бажання "залишити відкритим" шлях до вступу для асоційованих з ЄС країн Східного партнерства.

Коаліція? Можливо майже все

У разі перемоги "Зелених" на виборах формування як зовнішньої, так і внутрішньої політики нового уряду залежатиме від їхніх коаліційних партнерів. Коаліція тут неуникна – формування "зеленої монобільшості" у Німеччині вважають нереальним. Ключовим питанням буде, хто стане партнерами партії Бербок.

Нині можливими вважаються варіанти коаліції практично з усіма прохідними партіями, за винятком ультраправої, значною мірою проросійської і тому ще більше нерукоподаваної для "Зелених" "Альтернативи для Німеччини". 

Коаліція з ХДС/ХСС можлива тільки у тому разі, якщо донедавна могутній блок погодиться взяти на себе роль молодшого партнера. Такий варіант коаліції існує у Баден-Вюртемберзі, та є сумніви, що цей сценарій спрацює на федеральному рівні. 

Та й у Німеччині все частіше кажуть, що партії Меркель корисно "сходити в опозицію" після 16 років на чолі уряду. 

Інший варіант – коаліція з соціал-демократами та "вільними демократами" – вважається ймовірним, хоча й непростим через розбіжності між партіями щодо кліматичних питань. 

Найбільш невигідним, але, на жаль, не виключеним для України варіантом був би союз "Зелених" із соціал-демократами та "Лівими", оскільки лави останньої переповнені друзями РФ. Та є сподівання, що саме останній аргумент зробить цей союз неприйнятним для самих "Зелених".

Насамкінець, не виключено, що "Зелені" не зможуть виграти вибори, і їм доведеться стати молодшим партнером того ж ХДС/ХСС. За таких умов блоку Арміна Лашета доведеться, попри все, дослухатися до позиції своїх партнерів.

У будь-якому разі передвиборча кампанія в Німеччині буде сповнена інтриги, і "Європейська правда" продовжить за нею стежити.

Авторка: Христина Бондарєва,

журналістка "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.