В той час як Україна семимильними кроками наближається до членства в Європейському Союзі, Сербія так само стрімко від нього віддаляється.

Настільки стрімко, що вчорашню претендентку №1 на вступ до ЄС нині вже важко уявити у родині цивілізованих європейських держав.

Причина – та ж таки Україна!

Перегони з Україною

Ще донедавна Сербія вважалася ледь не головним претендентом на вступ до ЄС.

Після того як на вимогу Брюсселя Сербія поздавала Гаазькому трибуналу останніх своїх воєнних злочинців та почала процес так званої нормалізації відносин з Косовом, найпроблемнішим пунктом виявилося питання зовнішньої політики.

З 2014 року Євросоюз регулярно вказував Сербії на необхідність привести свою зовнішню політику у відповідність до зовнішньої політики Європейського Союзу, маючи на увазі запровадження санкцій проти Росії у відповідь на анексію Криму.

Белград натомість відкладав розгляд пункту 31 вступних переговорів, який стосується зовнішньої політики та політики безпеки, на кінець переговорного процесу, сподіваючись, що до того часу українське питання вирішиться і Сербії не доведеться зраджувати братній Росії.

Як наслідок, станом на зараз зовнішня політика Сербії узгоджена з європейською на 61%, в той час як цей показник в решти країн-кандидатів складає понад 90%. 

Однак тепер невирішене питання стало руба і знову є перепоною для наближення Сербії до ЄС.

Так, після нещодавнього засідання голів зовнішньополітичних відомств Євросоюзу міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок нагадала Сербії, що якщо та "прагне стати членом ЄС, то важливо в ці часи підтримати зовнішню політику Європейського Союзу, включаючи санкції".

Вибір, якого Белград так довго уникав, тепер здається неминучим.

За оцінками політичних експертів, Белград зволікатиме із запровадженням санкцій до кінця серпня, поки не спливе передбачений законом час для формування уряду, який президентській партії доведеться формувати разом із проросійською Соціалістичною партією Сербії, відтак і після завершення коаліціади запровадження санкцій буде під великим питанням.

Але чи вдасться Белграду ще чотири місяці тримати паузу в питанні санкцій? І чи можливе для сербської влади безпроблемне прийняття такого рішення, нехай навіть після формування уряду? 

Виглядає так, що питання сербської євроінтеграції буде залежати від України.

Швидко збагнувши це, президент Сербії Александар Вучич вже на першому тижні повномасштабного російського вторгнення в Україну поспішив заручитися підтримкою Еммануеля Макрона. Останній, за словами Вучича, пообіцяв, що Україну не приймуть до ЄС раніше за Сербію.

Кандидат, що не прагне членства

Навіщо Сербії Євросоюз – зрозуміло. Це доступ до необмежених за сербськими уявленнями грошових ресурсів.

Для сербських керманичів питання членства в ЄС – це питання елементарного виживання, адже всупереч поширеній думці, що головним партнером Сербії є Росія, найбільшим спонсором, інвестором, меценатом, донором цієї балканської країни є насправді Європейський Союз.

Дві третини зовнішньої торгівлі Сербії припадає саме на ЄС, 70% прямих іноземних інвестицій в Сербію надійшло з європейських передвступних фондів.

Однак Сербія готова приймати європейські гроші, але ніяк не поділяти європейські цінності.

Це єдина в Європі країна (окрім Білорусі, що є учасницею війни), яка не запровадила проти Росії ті чи інші санкції, а також єдина країна світу, де проходили кількатисячні проросійські мітинги саме за участю місцевого населення.

Фото автора з Белграда

Це країна, де поряд із муралами на честь власних воєнних злочинців зʼявляються мурали з портретом Путіна, це країна, де на центральній пішоходній вулиці столиці як сувеніри продаються футболки з фашистським символом Z, який, до слова, в багатьох європейських країнах уже заборонений.

Звідси виникає логічне запитання: а навіщо Сербія Європі?

Якщо лише заради того, щоб вирвати її з умовної зони впливу РФ, то з цим, як свідчить вищенаведене, уже запізнилися.

Останні соцопитування компанії IPSOS показали, що вперше в історії більшість громадян Сербії – проти членства в ЄС.

Тримати такого троянського коня у власному стійлі, та ще й за нинішніх безпекових викликів, це небезпечно і, мʼяко кажучи, не дуже мудро.

Так, Сербія здатна гойдати човен на Балканах і в ЄС побоюються роздмухування конфліктів, однак після того, що побачив світ в Україні, вже важко когось налякати ще більше.

Звісно, імпульси для розгойдування Балкан дає Росія, але після того, як впаде РФ, зникне, відповідно, і небезпека розморожування югославських конфліктів.

Згодом хтось замалював першу літеру на цьому відомому белградському муралі – залишилося слово "рат", що сербською означає "війна"

Україна випереджає Сербію

Таке маневрування Белграда не залишилося непоміченим у ЄС.

І не лише політиками – вони поки воліють робити вигляд, що нічого не сталося і що Сербія продовжує шлях до ЄС, – а пересічними європейцями. 

За даними опитувань, проведених на початку квітня лондонським аналітично-дослідницьким центром YouGov, у чотирьох найбільших країнах ЄС – Німеччині, Франції, Італії та Іспанії – підтримка вступу України значно більша в порівнянні з підтримкою Сербії.

За вступ України до ЄС виступає понад половини опитаних, що вдвічі більше, ніж у 2018 році.

Натомість членство Сербії підтримують лише 31% респондентів. 

Тож схоже на те, що Макрону, мабуть, доведеться порушити дане Вучичу слово.

А Сербія буде змушена ще довго доводити свою приналежність до цивілізованого світу, або ж полишити цю ідею та змиритися з долею наступного братнього народу, який Росія прийде визволяти винищувати.

Україна ж вже заплатила за своє майбутнє надто високу ціну.

Автор: Ірина Джамич,

журналістка, Белград (Сербія)