Заяви Александра Лукашенка про купівлю у РФ ракетних комплексів "Іскандер" та С-400 здатні суттєво змінити розклади щодо участі Білорусі у війні з Україною.

Озвучена самопроголошеним білоруським президентом інформація виглядає явно неправдоподібно – більш ймовірно, що за нею стоїть прикриття розміщення військових РФ у Білорусі тепер на постійній основі.

Проте таке прикриття змінює розклади й для Мінська – це означає, що Лукашенко бере на себе відповідальність за наступні ракетні удари по Україні з території Білорусі.

Гібридна база РФ

"Ми домовилися з Путіним. Ми купили у вас потрібну нам кількість цих "Іскандерів", С-400, озброїли нашу армію. Зараз це вже зовсім інша армія з таким озброєнням. Принаймні неприйнятний збиток ця зброя може завдати колосальний", – таку заяву Лукашенко зробив 19 травня під час зустрічі з губернатором Нижегородської області РФ Глєбом Нікітіним.

З російського боку інформацію про продаж своєї зброї Білорусі наразі не коментують. Це важливо, адже Лукашенку не вперше озвучувати фейкову інформацію.

Втім, відкидати такий сценарій явно не варто.

Лукашенко не вперше звертався до теми купівлі цих ракетних комплексів. Про бажання отримати таку зброю самопроголошений президент Білорусі заявляв не раз – остання заява про бажання купити чи отримати безкоштовно таку зброю датується 17 лютого, за тиждень до російського вторгнення.

А в останні дні він декілька разів згадував про цю зброю – як про розпорядження розпочати роботу над створенням білоруського аналогу "Іскандера", так і про бажання купити у росіян ту зброю, яка наразі знаходиться на території Білорусі.

Зауважимо, що про купівлю зброї у РФ точно не йдеться.

Навіть у часи, коли санкції проти Білорусі були набагато слабкішими, аніж зараз, Мінськ порушував питання про безкоштовну передачу цих комплексів, роблячи наголос на тому, що захист на західному фланзі потрібен і самій Росії.

З цим аргументом в РФ в принципі не сперечалися, однак передавати зброю не поспішали – тоді в пріоритеті були контракти з країнами, що готові були її купувати.

Тепер ситуація змінилася – санкції остаточно позбавили РФ можливостей продавати високотехнологічну зброю, а економічні проблеми у Білорусі додатково погіршилися.

Тож про купівлю зброї мова точно не йшла. Питання лише в тому, про що саме могли домовитися Путін та Лукашенко.

"Зайвої" зброї РФ вже не має, тож ймовірно, що йдеться про ракетні комплекси, що наразі знаходяться на території Білорусі (ті, що були ввезені в країну ще у лютому нібито для навчань, а потім використовувались для нападу на Україну).

Тим більше, напередодні Лукашенко напряму говорив про продаж ракетних комплексів, що знаходяться в його країні.

Ця зброя і зараз активно використовується для атак на Україну. Чи може це означати, що РФ остаточно відмовляється від атак на Україну з білоруського напрямку? Дуже сумнівно.

Швидше за все, під словами Лукашенка про купівлю зброї може ховатися домовленість із РФ про збереження російської військової присутності в Білорусі на постійній основі – проте з маскуванням, що тепер це білоруська зброя, а росіяни – просто інструктори, які допомагають покупцю освоїти її.

Такий сценарій виглядає найбільш реалістично, проте він здатний створити цікаву колізію.

Тепер винуватцем наступного ракетного удару з території Білорусі де-юре буде не РФ, а режим Лукашенка.

Це цілком на руку РФ – там від початку підштовхували своїх союзників до участі в агресії проти України.

Проте такий сценарій не лише не відповідає інтересам Лукашенка. Він абсолютно суперечить політиці, яку білоруський диктатор проводив ледь не з перших днів російсько-української війни.

"Втягування" у війну

"Наші військовослужбовці не вбили у цій війні жодного українця та жодного росіянина. І росіяни, і українці не вбили жодного білоруса. Дивна війна, правда ж? Тому не треба мені дорікати, що я десь воюю. Якщо і воюю, то це така війна цікава, де ніхто нікого не вбиває. Тому з санкціями настав час закінчувати. Давайте жити дружно", – ще два тижні тому таку заяву зробив Лукашенко в інтерв’ю Associated Press.

Ця заява була продовженням лінії на відновлення відносин із Заходом, якої самопроголошений президент дотримувався щонайменше з початку квітня, коли стало остаточно зрозуміло, що агресія проти України зав'язла, а з півночі України російські війська взагалі відступають.

Одночасно стало зрозуміло, що західні санкції боляче б'ють по білоруській економіці, а РФ не збирається компенсувати Мінську його втрати.

Втім, спроба Лукашенка примиритися на Заході явно не викликала інтересу. Тим більше, Мінськ не лише не підтверджує свої наміри амністією політичних ув’язнених, як це робив під час усіх попередніх відлиг, а й навпаки – продовжує "закручувати гайки".

Поступово білоруський диктатор повернувся до звичної войовничої риторики.

Нова теза білоруської держпропаганди – ніби Захід, передусім Польща та Литва, а також і Україна, планують напад на Білорусь.

Це стало приводом для позапланової перевірки білоруської армії, що розпочалася в перші дня травня. Також Лукашенко оголосив про розгортання сил територіальної оборони на кордоні з Польщею та Литвою.

"Заяви про купівлю "Іскандерів" та С-400 чудово доповнюють цю погрозливу риторику – Лукашенко хоче надіслати сигнал Заходу, що у разі нападу готовий завдати потужних ударів по європейських країнах", – відзначає керівник центру зовнішньополітичних досліджень НІСД Максим Паламарчук.

Що стосується ризиків повноцінної участі Білорусі у війні проти України, то, за його словами, останнім часом ракетних ударів РФ завдавала або зі своєї, або з окупованої української території, або з акваторії Чорного моря.

"Без всякого сумніву, Лукашенко не збирається безпосередньо приєднуватися до агресії – не для цього він уникав таких дій навіть на початку війни, коли РФ його активно схиляла до цього. Ймовірно, там сподіваються, що передача ракет, якщо вона відбудеться, не змінить цю ситуацію – Мінськ просто буде говорити, що це не його ракети, а російські", – додає Паламарчук.

Втім, навіть якщо Білорусі вдасться уникнути повноцінної участи у війні з Україною, передача ракет здатна додатково ускладнити переговори Мінська із Заходом. Це стає особливо актуальним зараз, коли з’явилася інформація про американську пропозицію Мінську – зняття санкцій з білоруських калійних добрив в обмін на гарантування транзиту українського зерна в балтійські порти.

Відновлення ракетних ударів з території Білорусі здатне заблокувати таку угоду – і це той ризик, який у Мінську явно не врахували.  

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"