Сербія йде на загострення: чи призведе її ультиматум до нової війни у Косові
Сербія та частково визнане Косово знову зійшлися у протистоянні нервів, погрожуючи ЄС новою війною на Балканах.
Подібні конфлікти між Белградом та Приштиною трапляються регулярно, адже кожен попередній закінчувався згодою сторін ще ненадовго заморозити проблему.
Але цього разу конфлікт має свої особливості – на відміну від попередніх випадків, влада Косова пішла лише на часткові поступки. Однак це абсолютно не влаштовує ані сербів, що живуть у Косові, ані Сербію. І якщо перші готуються до актів непокори, то друга брязкає зброєю та запевняє, що не залишить співвітчизників у біді.
Що саме відбувається у Косові? Які шанси, що справа дійде до гарячого конфлікту? І чи має до цього стосунок РФ? Спробуємо в усьому цьому розібратися.
Косово в пошуках визнання
Близько 10 тисяч автомобілів, чиї власники є мешканцями Косова, досі мають сербські номери – на перший погляд, причина цього конфлікту виглядає вкрай незначною.
Проте для частково визнаної держави Косово це вкрай принциповий момент.
Здобувши незалежність, Косово так і не здобула всі атрибути незалежної держави. Сербія досі блокує її членство в ООН, Раді Європи, а також в інших міжнародних організаціях на кшталт Європолу.
Не набагато краща і внутрішня ситуація. Невелика – менше 2% населення – сербська меншина (яка живе відокремлено, переважно на півночі країни), відмовляється визнавати нову державу, зберігає сербські документи і прагне створити автономію, яка з часом може претендувати на відділення та повернення до складу Сербії.
Така ситуація стала можливою, по-перше, через позицію Белграда. Сербська влада активно вкладається в допомогу співвітчизникам, проте робить це в першу чергу з метою блокування інтеграції місцевих сербів у косовське суспільство.
Другий "співавтор" ситуації, що склалася – колективний Захід. Прагнучи налагодити відносини із Сербією, ЄС та США постійно тиснуть на владу Косова, вимагаючи вирішувати всі суперечливі питання консенсусом (що завдяки старанням Сербії майже неможливо).
У такому середовищі навіть локальні та дрібні проблеми часто досягають рівня, що загрожують безпеці регіону.
Одна з них – це рішення про сербські автомобільні номери. В одному з додатків до Брюссельської угоди 2013 року, яка регламентувала процес вирішення суперечностей між Сербією та Косовом, Приштина зобов’язувалася деякий час утримуватися від вимог до косовських сербів міняти автономери.
І хоча цей перехідний період давно минув, Косово довгий час за наполяганням ЄС не порушувало це питання.
Усе змінилося пару років тому, коли у Косові де-факто змінилася генерація влади. Новий прем’єр Альбін Курті став першим, хто не мав за плечима бойового досвіду у складі Армії визволення Косова. А одночасно – не мав звинувачень у скоєнні воєнних злочинів.
Достатньо згадати, що попередник Курті Рамуш Харадинай покинув прем’єрську посаду, отримавши виклик на допит до спеціалізованої прокуратури у Гаазі.
Для багатьох косоварів така зміна влади виглядала як шанс на міжнародний прорив Косова – новій та більш респектабельній владі буде простіше домовлятися про міжнародне визнання.
Цим сподіванням не судилося справдитися. Сербія разом із Росією продовжує блокувати прийняття Косова до будь-яких міжнародних організацій. А Белград, окрім іншого, активно (і успішно) працював із країнами, що визнали Косово, щоб ті відкликали своє визнання.
Не отримавши успіху на міжнародному фронті, новий уряд Косова спробував компенсувати це всередині країни. Тим більше, що партія нинішнього прем’єра від самого початку виступала проти прописаного у Брюссельській угоді компромісу із сербами.
Тим самим гучний конфлікт став неминучим.
Гра у поступки
Чи мала право влада Косова вимагати від сербської меншини змінити номери? Так, і це визнають у тому числі й у Євросоюзі.
Зокрема, наприкінці жовтня це підтвердила президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. "Важливо, щоби сторони дотримувалися правил. Чітких правил і законів потрібно дотримуватися в будь-якій країні", – відповіла вона на питання щодо протестів проти зміни номерів. Щоправда, фон дер Ляєн відразу уточнила важливість того, щоби "перехідний період був плавним та інклюзивним".
Втім, перехід на національні автономери у Косові вийшов більш ніж плавним та надзвичайно інклюзивним.
Спочатку Приштина оголосила крайнім терміном для отримання національних автономерів 1 серпня 2022 року. Втім, побачивши шалений опір сербської меншини та погрози Сербії, посол США зумів переконати владу Косова відкласти цю вимогу на місяць – до 1 вересня. А згодом, коли ситуація повторилася – ще на два місяці, до 1 листопада.
Щоразу складалася ситуація, яка далеко не перший раз розігрувалася Белградом та його союзниками. Косовські серби оголошували про невизнання такого рішення та починали будівництво барикад, а Сербія починала військові маневри біля кордону з Косовом, заявляючи, що не дасть образити співвітчизників.
Досі Белграду вдавалося вигравати усі ігри, в кого першим здадуть нерви. А це своєю чергою додавало політичних дивідендів президенту Сербії Александару Вучичу.
Але цього разу щось пішло не так.
Напередодні 1 листопада Захід, як і зазвичай, тиснув на Приштину, вимагаючи заради спокою у регіоні вкотре, тепер на 10 місяців, відкласти обов’язкове впровадження національних автономерів.
Але цього разу влада Косова пішла лише на часткову поступку. Там відмовилися від нового перенесення, однак оголосили, що цей перехід буде відбуватися у кілька етапів.
До 21 листопада поліція буде лише попереджати власників машин із сербськими номерами, а після цієї дати – накладати на них штрафи у розмірі 150 євро.
А вже від 21 квітня наступного року використання сербських номерів стане неможливим. І навіть якщо місцева поліція заплющуватиме на це очі, заборона унеможливить поїздки за кордон, зокрема до Сербії.
Одночасно Приштина запропонувала і "пряник" – пільги для тих автовласників, хто у найближчі місяці піде на перереєстрацію номерів.
Запропонований компроміс не влаштував косовських сербів – там заявили про готовість знову протестувати відразу після першого виписаного штрафу. А згодом вони вирішили не чекати 21 листопада та почати протестувати вже зараз.
Поступки заради збереження миру
Для початку про відмову накладати штрафи за сербські номери заявили поліціянти з тих міст, де живуть серби. Ситуацію не змінило і відсторонення керівника Північного регіонального відділення поліції Ненада Джурича.
А згодом стало відомо, що серби залишають усі органи влади Косова – парламент, уряд, судові органи, поліцію, а також чотири муніципалітети. А представники поліції вже приступили до реалізації своєї погрози.
В озвученому ними ультиматумі вимагається не лише відкликати рішення про автономери, але й сформувати Асоціацію сербських муніципалітетів – орган, який дозволить територіям із сербською більшістю отримати де-факто автономний статус і на підставі цього і надалі ігнорувати рішення центральної влади.
Варто зазначити, що створення такої асоціації (проте з обмеженим функціоналом) прописано у Брюссельській угоді 2013 року, проте згодом Конституційний суд Косова визнав низку положень такими, що не суперечать конституції.
Вже зараз можна стверджувати, що нинішня криза виявилася найгострішою за останні роки.
Не обійшлося і без заяв Сербії. Напередодні тамтешнє міністерство оборони заявило про збиття безпілотника, який залетів із Косова і нібито літав навколо військової бази. Через це збройні сили Сербії (дуже "вчасно") були приведені у стан повної бойової готовності.
Одночасно Белград офіційно відмовився від чергового плану ЄС із нормалізації відносин із Приштиною, який передбачає отримання Косовом членства в ООН.
А президент Сербії висловив сподівання, що місце поліцейських-сербів, які звільнилися, займуть представники міжнародних місій з KFOR та EULEX, адже присутність у "сербських" регіонах поліцейських-косоварів "призведе до катастрофи".
Як і було під час попередніх криз, першими "моргнули" у Брюсселі, до вкотре запропонували заморозити проблему.
Зі спеціальною заявою виступив високий представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозеп Боррель, закликавши сторони утриматися від кроків, які ще більше загострять напругу в регіоні. Проте одночасно головний дипломат ЄС фактично став на бік Сербії, закликавши владу Косова вирішувати питання автомобільних знаків лише в діалозі з місцевими сербами, а також розпочати роботу над створенням Асоціації сербських муніципалітетів.
Натомість Сербію та косовських сербів Боррель закликає лише "повернутися до інституцій, щоб виконувати свої обов’язки – поліції, судової системи, місцевих адміністрацій".
"ЄС закликає сторони обрати шлях діалогу і утриматися від будь-яких дій, що можуть спровокувати насильство і конфронтації", – зазначає Боррель.
Запропонований головним дипломатом ЄС шлях діалогу, можливо, і виглядає привабливим, проте він не дає відповіді на питання, як можна шукати компроміс зі стороною, яка не готова йти на будь-які поступки та бореться за збереження статус-кво.
Іншими словами, Косову пропонується знову піти на односторонні поступки, пояснюючи це необхідністю збереження миру в регіоні. При цьому Сербія, яка є загрозою цьому миру, від такого "компромісу" отримає лише профіти.
Наразі невідомо, чи вдасться Заходу "уламати" Приштину на нове відтермінування. Наприклад, запропонувавши за це якусь компенсацію (до речі, Косово єдине з балканських країн не має безвізу з ЄС).
Але влада Косова наразі дає зрозуміти, що час односторонніх поступок минув.
А це означатиме, що Белграду доведеться демонструвати готовність виконувати свої погрози, нехай навіть ризикуючи остаточно зіпсувати відносини з ЄС та США. А колективному Заходу – відмовлятися від політики компромісів та ставати на одну зі сторін у цьому конфлікті.
Подібний сценарій тактично може бути вигідний РФ – бо він здатен відвернути частину уваги від війни в Україні, проте стратегічно може остаточно зруйнувати російський вплив у регіоні.
Звичайно, не можна виключати й того, що ЄС вкотре вдасться заморозити цей конфлікт.
Проте такий крок жодним чином не наближує порозуміння між сербами та косоварами. А головне, кожна нова криза буде гострішою за попередню.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"