Хоча в українських ЗМІ нинішні вибори у США називають "проміжними" (англійською – midterm elections), вони насправді відіграють далеко не прохідну роль.

Під час "мідтермів" переобирається увесь склад Палати представників (435 депутатів) і третина членів Сенату (цього року – 35 зі 100). Крім того, в 36 штатах із 50 переобирають губернаторів, а в 46 – повністю або частково законодавчі органи (вони привертають менше уваги за кордоном, бо більше стосуються внутрішнього порядку денного США).

А от зміни у складі Конгресу – це питання, яке турбує не лише чинну адміністрацію президента Байдена. Адже американські законодавці хай і непрямо, та все ж впливають на зовнішню політику: приміром, затверджують кандидатури послів та урядовців і – що важливо для України – схвалюють фінансову допомогу.

Тим більше, ці вибори мали стати підґрунтям для реваншу у 2024 році експрезидента Дональда Трампа, чиї прихильники почали критикувати чинну адміністрацію за надміру щедру підтримку України.

То що ж змінили ці вибори та чи справдилися сподівання прихильників Трампа? (Спойлер: не дуже.)

Червона не-хвиля

Не секрет, що партії чинних президентів США майже завжди програвали на мідтермах (за останні 100 років таких винятків було лише три, й усі вони були пов’язані з надзвичайними подіями – від Великої депресії 1920-х до терактів 11 вересня). 

Нині ж у республіканців з’явилися також зручні для критики теми – насамперед стрімка інфляція, яку вони пов’язують, зокрема, з проєктами Байдена в галузі соціальних виплат, інфраструктури та екології на трильйони доларів.

Тому й не дивно, що

авторитетні американські аналітики до виборів прогнозували суттєве збільшення популярності республіканців.

Згідно з моделлю FiveThirtyEight, шанси республіканців здобути більшість у Палаті представників становлять 84%, а в Сенаті – 59%. Менш однозначну картину малював Cook Political Report: у нижній палаті республіканці мали здобути 212 місць, а демократи – 187 (у решті округів обидві партії мають приблизно однакові шанси); у Сенаті ж партія Байдена має здобути разом із незалежними як мінімум 47 місць, Республіканська – 49 (і за ще чотири місця триває боротьба).

Нагадаємо, що зараз у Палаті представників більшість у 220 місць – за демократами; в Сенаті вони можуть заручитися підтримкою 48 партійців і двох незалежних сенаторів плюс вирішальним голосом віцепрезидентки Камали Гарріс.

Офіційні результати виборів за переважною більшістю округів ми дізнаємося ще не скоро, а перші підрахунки є далеко не репрезентативними. Навіть існує поняття "синього міражу" і "червоного міражу", коли через особливість підрахунку голосів попередні офіційні дані можуть суттєво відрізнятися від підсумкових – це через те, що в одних штатах першими рахують голоси, віддані достроково (так переважного голосують демократи), а в інших – голоси на дільницях (тут, навпаки, переважають республіканці).

Але американські ЗМІ мають потужні аналітичні центри, які, судячи з досвіду попередніх виборів, доволі точно прогнозують остаточні результати на основі перших даних.

І, якщо судити з них, "червона хвиля" (тобто масова перемога республіканців) виявилася радше "червоним бризом". 

Дійсно, однопартійці Трампа посилять позиції в Конгресі, але не факт, що цього буде достатньо для втілення їхніх найбільш радикальних проєктів – від імпічменту Байдену до гальмування допомоги Україні.

Перемога з нюансами

Як і прогнозувалося, контроль над Палатою представників, найімовірніше, перейде до Республіканської партії. 

Та перевага республіканців, схоже, буде не настільки велика, як прогнозувалося. Приміром, NBC News оцінює, що в республіканців буде 220 місць проти 215 у демократів, а Politico говорить про перевагу однопартійців Трампа у 217 проти 192 із 26 "невизначеними" округами.

На руку республіканцям грав не лише економічний порядок денний (максимальну за 40 років інфляцію вони охоче пов’язували з трильйонними витратами адміністрації Байдена на соціальну сферу та екологію), а й перекроювання округів (джеррімендерінг), за рахунок якого в контрольованих ними штатах вони мали більше шансів провести своїх кандидатів.

Це принесло свої плоди, приміром, у Флориді, де Республіканська партія відвоювала мінімум два місця в Палаті представників, і у Вірджинії, де їм прогнозують перемогу в одному окрузі, який до того представляла демократка. 

Водночас у двох округах цього ж штату та ще одному окрузі в Північній Кароліні Демократична партія змогла, за попередніми даними, відстояти свої позиції попри сильні позиції опонентів.

Наразі важко сказати, що саме призвело до такого результату.

Та можна припустити: від провалу демократів врятувала стратегія, в якій робився наголос на питанні абортів. 

Воно є особливо гострим у США після того, як улітку Верховний суд (де більшість завдяки старанням Трампа становлять консервативні судді) фактично дозволив забороняти переривання вагітності на рівні штатів – уперше з часу епохального рішення у справі "Ро проти Вейда" 1973 року.

Екзитпол компанії Edison Research показав: аборти стали другим після інфляції питанням, що найбільше турбує виборців – ймовірно, не в останню чергу через те, що демократи вклали $320 млн у його висвітлення, що більше, ніж для економіки й злочинності разом узятих. 

І якщо економіку електорат волів би віддати республіканцям, то в плані абортів довіряє більше саме Демократичній партії.

Боротьба за Сенат

Проте отримання контролю над Сенатом стало для республіканців набагато важчим завданням. А можливо – і неосильним.

Найбільш запекла боротьба за місця в Сенаті розгорнулася в так званих хитких штатах (swing states), де перемогу можуть здобути й республіканці, й демократи. Насамперед – тих із них, які в 2020 році підтримали Байдена – це Аризона, Джорджія, Пенсильванія та Вісконсин, де результати поки не береться прогнозувати жодне ЗМІ. 

Без урахування цих штатів обидві партії зберігають паритет по 48 місць – ще один удар по "червоній хвилі".

Аризона, де раніше традиційно вигравав кандидат від Республіканської партії, в останні роки стала дрейфувати в бік демократів. Їхній сенатор, колишній астронавт Марк Келлі (його ви можете знати за відомим експериментом із близнюками Келлі на Міжнародній космічній станції, який став проривом у розумінні впливу умов космосу на людське тіло), попередньо має дещо більші шанси на перемогу за республіканця-трампіста, венчурного капіталіста Блейка Мастерса. 

У штаті вже розгорівся гучний виборчий скандал: працівники виборчих дільниць заявили, що невідомі люди зі зброєю ходили й фотографували їх (це заборонено законом); республіканці своєю чергою поскаржилися на проблеми з електронними машинами для голосування в найбільш населеному окрузі Марікопа (їх полагодили до обіду).

Джорджія – один із небагатьох штатів, де для перемоги кандидат має набрати абсолютну (понад 50%), а не відносну більшість голосів. Там розгорнулася запекла боротьба між демократом Рафаелем Ворноком – першим темношкірим сенатором від штату – й республіканцем, колишнім футболістом Гершелем Вокером (до слова, теж темношкірим), якого звинуватили в погрозах жінкам і якого відкрито підтримує Дональд Трамп. 

У разі якщо ані Ворнок, ані Вокер не здобудуть понад 50% голосів, то 6 грудня відбудеться другий тур виборів за їхньої участі. Так уже було на виборах 2020 року, коли зрештою в Сенат потрапили два сенатори-демократи. Й, судячи з попередніх даних, це цілком імовірний сценарій і зараз.

У Пенсильванії після виходу на пенсію сенатора-республіканця Пета Тумі триває боротьба між його однопартійцем-трампістом Мехметом Озом і демократом Джоном Феттерманом. 

Феттерман відверто висміював Оза за те, що раніше він рекламував неефективні ліки на телебаченні, ще й народився не в Пенсильванії, а в сусідньому Нью-Джерсі. Демократ, однак, навесні переніс інсульт і досі від нього не оговтався. Попри це, Оз уже визнав поразку, а Феттерман оголосив про перемогу.

Демократи також розраховують здобути перевагу у Вісконсині, де чинному сенатору республіканцю Рону Джонсону протистоїть Мандела Барнес, якого в Демократичній партії змальовували як потенційного лідера – він, однак, до дня голосування втратив перевагу над конкурентом.

Серед інших штатів, за якими стежили ЗМІ, – Невада, сенаторка-демократ від якої, Кетрін Кортес Масто, ризикує поступитися республіканцю Адаму Лексолту, колишньому генеральному прокурору штату. І ще Нью-Гемпшир, програш у якому сенаторки-демократки Меггі Гассан республіканцю Дону Болдаку міг поставити хрест на будь-яких шансах зберегти 50 місць у верхній палаті Конгресу (Болдак уже визнав поразку).

Іспит для Трампа

Мідтерми є важливими для Республіканської партії, але в першу чергу – для експрезидента Дональда Трампа. 

Навіть після двох років перебування поза Білим домом і втрапляння в шерегу скандалів він залишається популярним серед електорату республіканців – недарма він анонсував "велике оголошення" на 15 листопада, коли напевне будуть відомі всі результати виборів і до Конгресу, і на рівні штатів.

За підрахунками CBS News, із 595 республіканців, які беруть участь у проміжних виборах, 308 пішли "стопами Трампа" і публічно заперечували легітимність результатів президентських виборів 2020 року (які республіканець безуспішно намагався й досі намагається оскаржити в судах). 

Примітно, що багато з них прагнуть здобути посади державних секретарів штатів, які грають важливу роль у затвердженні результатів голосувань.

Ба більше: журналісти Reuters виявили цілий рух "трампістів", які під виглядом небайдужих громадян ходили до працівників виборчих комісій – з тим, щоб дискредитувати автоматичні системи підрахунку голосів, які начебто можуть змінювати результат на користь демократів.

Ну а сам Трамп закликав до протестів на тлі вже згаданих проблем із машинами для голосування в Аризоні.

Цілком можливо, що все це – частина великого плану Трампа, який гарантував би йому повернення у Білий дім у 2024 році. Адже, нагадаємо, за президента у США голосують не прямо виборці, а колегія виборників. Що теоретично заважає контрольованим республіканцями штатам змінити законодавство так, щоб максимально знеохотити електорат демократів голосувати – й при цьому змінити порядок призначення колегії виборників так, аби вони більше залежали від керівництва штату?

Але, повторимося, "червоної хвилі" не сталося.

Підтримувані Трампом кандидати не досягли очікуваного успіху. 

Наведемо кілька найбільш гучних прикладів.

Мехмет Оз – уже згаданий кандидат у сенатори від Пенсильванії. Трамп активно підтримував телевізійного лікаря, а Оз своєю чергою повторював тези про "вкрадені" президентські вибори 2020 року. Уже визнав свій програш.

Даг Мастріано – ще один трампіст, який активно користувався підтримкою 45-го президента США, був біля Конгресу в січні 2021 року під час сумнозвісного штурму та, знову-таки, сприяв зусиллям республіканців переглянути результати виборів 2020-го. На виборах губернатора Пенсильванії він розгромно програв генеральному прокурору, демократу Джошу Шапіро, який назвав Мастріано екстремістом.

Кері Лейк – кандидатка в губернатори штату Аризона, відома телеведуча, яку називають "зіркою республіканців": така ж ворожа щодо ЗМІ, не визнає Байдена президентом США, користується підтримкою Трампа. Зараз Лейк програє демократці Кеті Гоббс і говорить, що вибори "вкрали".

Натомість на проміжних виборах остаточно стало зрозуміло, хто якраз може кинути виклик монополії Трампа на вплив серед республіканців.

На виборах губернатора Флориди з великим відривом (майже 20%) перемагає ультраправий республіканець Рон Десантіс. Причому переміг він демократа Чарлі Кріста, який раніше був губернатором… від Республіканської партії. Десантіс зміг гарантувати перемогу, серед іншого, за рахунок округу Маямі-Дейд, який з 2002 року був "вотчиною" демократів за рахунок нащадків латиноамериканських мігрантів.

І це може стати серйозним чинником для президентських амбіцій Десантіса – тим паче, що Трамп перед виборами губернатора його висміяв, відмовився підтримувати – й отримав порцію критики від консервативних коментаторів.

До слова, рейтинг Трампа, як судити за екзитполами, ще гірший, ніж у Байдена: рейтинг схвалення республіканця становить 37%, тоді як у чинного президента США – 45%. 

Тож, якщо вірити інсайдерам, Трамп замість святкування сидить у своєму маєтку Мар-а-Лаго розлючений і "кричить на всіх".

Російський "слід"

Напередодні виборів в американських ЗМІ наробила галасу заява Євгенія Пригожина – російського олігарха, наближеного до Путіна, проти якого вкупі з його Агентством інтернет-досліджень ("фабрикою тролів" в Ольгіно) у 2018 році США запровадили санкції за втручання у президентські вибори.

На фактичне визнання Пригожина, що він втручався в американські вибори, доволі різко відреагували в Державному департаменті США: "Ми не дозволимо втручання в наші вибори незалежно від того, звідки воно відбуватиметься. Ми це засвідчили не лише словами, а й діями".

Ризик можливого впливу РФ на проміжні вибори і справді обговорювався – зрештою, в Москві прямо покладали надії на гальмування антиросійських кроків Вашингтона, хоча американські спецслужби ознак втручання не виявили. 

Тим не менш, на виборчі бази даних у Міссісіпі було здійснено кібератаку, внаслідок чого вони тимчасово були недоступні. 

Відповідальність за це взяла російська хакерська група, хоч влада Міссісіпі офіційно це не підтверджувала. Інформацію про кібератаки фіксували і в кількох інших штатах, та не схоже, щоб вони якось серйозно вплинули на голосування.

Автор: Олег Павлюк, 

журналіст "Європейської правди"