"Як таке взагалі могло статися? Як хтось міг бути таким безвідповідальним?"

Такими словами у вересні 2022 року президент США Джо Байден прокоментував виявлення в резиденції Дональда Трампа у Мар-а-Лаго тисяч секретних документів, які той не передав на зберігання (про що ЄвроПравда свого часу докладно писала).

Тепер ця історія вдарила бумерангом по чинному президенту США. Лишень за два місяці після цього інтерв’ю секретні документи виявлять уже вдома в Байдена – хоча публічно про це стане відомо лише в січні 2023 року.

Інцидент уже став зручною політичною зброєю в руках Республіканської партії, яка вимагає провести розслідування – й, очевидно, сподівається скористатися ним перед виборчою кампанією 2024 року.

Що ж означає виявлення секретних документів у Байдена та чому за цим важливо стежити і в Україні?

"Вони ж не на вулиці лежали"

Отже, як стало відомо на початку тижня, ще в листопаді 2022 року – за кілька днів до проміжних виборів у США – особисті адвокати Байдена випадково виявили секретні документи у шафі його офісу в аналітичному центрі Penn Biden Center, які стосуються його періоду на посаді віцепрезидента США.

Білий дім не став спростовувати повідомлення ЗМІ й того ж дня підтвердив: так, документи знайшли, але про це одразу ж сповістили розпорядника – Національне управління архівів і документації. Крім того, адміністрація співпрацює з міністерством юстиції США, яке натоді почало попереднє розслідування.

Американський президент заявив, що був здивований знайденими документами, й запевнив, що йому невідомий їхній зміст.

Щоправда, республіканці одразу ж нагадали, як Байден критикував Трампа за необережне поводження із секретними документами.

А в четвер ЗМІ повідомили – а Білий дім, знову-таки, був змушений підтвердити, – що секретні документи знайшли в кількох місцях вдома в Байдена – в місті Вілмінгтон штату Делавер. Зокрема, ящики з документами лежали в гаражі.

Підкреслимо: про знайдені вдома в Байдена документи стало відомо ще в грудні 2022 року. Але загал дізнався про це лише після зливу у ЗМІ, який Білий дім був змушений підтвердити.

Сам Байден, до слова, підживив тему, вступивши в мініперепалку з журналістом Fox News Пітером Дусі.

"Засекречені документи біля вашого авто Corvette? Ви про що думали?" – спитав Дусі.

"Я ще матиму нагоду про це, дай Бог, незабаром сказати. Але я вже казав раніше – і, до речі, мій Corvette перебуває у зачиненому гаражі. Вони (документи) ж не на вулиці лежали", – відповів Байден.

"Тобто вони були в зачиненому гаражі?" – "Так, як і мій Corvette".

Зрештою, в четвер увечері генеральний прокурор США Меррік Гарленд оголосив про призначення спецпрокурора для розслідування інциденту із секретними документами. Іронічно, що ним став колишній прокурор штату Мериленд Роберт Гур, призначений свого часу Трампом.

Паралельно республіканська більшість у Палаті представників заявила, що проведе власне розслідування поводження Байдена із секретними документами. Російські ЗМІ навіть зацитували заяву ультраправого Пола Госсара (який, нагадаємо, порівнював українців із "гарматним м’ясом" і пропонував Зеленському й Путіну зустрітись у себе вдома), що загрожує Байдену 10 роками в’язниці (спойлер: насправді не загрожує, адже чинні президенти мають імунітет від кримінальної відповідальності на федеральному рівні).

Зазначимо, що наразі офіційно не відомо ані кількості знайдених у Байдена документів (але їхнє число, судячи з усього, вимірюється десятками), ані їхнього змісту (побіжно повідомлялося, що вони пов’язані з темами України, Ірану й Північної Кореї, якими Байден займався за віцепрезидентства).

"Гараж Байдена" vs "шафа Трампа"

Від початку скандал з документами Байдена республіканці активно порівнювали із ситуацією з Трампом. Власне, їхні аргументи багато в чому відображають критику 45-го президента США. Візьмімо, приміром, заяву республіканця Майка Тернера, який незабаром стане очільником комітету з питань розвідки Палати представників США.

"Виявлення засекречених документів може означати, що президент Байден міг порушити законодавство у сфері національної безпеки, зокрема Акт про шпигунство й Акт про президентські записи", – йдеться в листі Тернера, де він просить директорку національної розвідки Евріл Гейнс провести закритий брифінг щодо змісту знайдених у Байдена документів.

Іншими словами, якщо вже звинувачувати Трампа в необережному поводженні з документами, то й Байден винен не менше: міг скомпрометувати джерела розвідданих; міг допустити витік "чутливої інформації"; зрештою, "загубив" документи, будучи віцепрезидентом – а, нагадаємо, рішення про розсекречення документів ухвалює лише президент США.

Та це все – поки що аргументи політичні.

Проте між "шафою Трампа" й "гаражем Байдена" є кілька принципових відмінностей.

По-перше, наразі немає жодних підстав сумніватися у тому, що Білий дім і Байден особисто співпрацювали з міністерством юстиції та Національним управлінням архівів і документації у розслідуванні витоку документів. На цьому, серед іншого, наголосив генпрокурор Гарленд, представляючи спецпрокурора.

Секрети у шафі Трампа. За що ФБР переслідує експрезидента США та що йому загрожує

Це вкрай контрастує з поведінкою Трампа, який півтора року (!) фактично ігнорував запити профільного відомства, а коли документи вилучили з його резиденції в Мар-а-Лаго силою – всіляко блокував розслідування, називаючи його політично вмотивованим.

По-друге, обсяги інформації, яку з порушеннями зберігали Трамп і Байден, (принаймні поки що) непорівнянні. У випадку Трампа йдеться про тисячі документів, включно з найвищим рівнем секретності – TS/SCI, публікація яких загрожує викриттям розвідувальних джерел інформації. Що стосується Байдена, то рівень секретності документів ми поки не знаємо, та їхня кількість поки обраховується хіба десятками.

І це підводить до третьої відмінності, яка, однак, поки є більше припущенням: у випадку Байдена набагато більше підстав стверджувати, що йдеться про помилку, а не свідомі дії.

І тут маємо прецедент – ситуацію з Гілларі Клінтон, яку звинувачували в поширенні секретної інформації через особисту пошту на посаді державного секретаря США. Та розслідування Держдепу й Федерального бюро розслідувань у 2019 році виснувало, що вона не винна в кримінальних правопорушеннях, пов’язаних із витоком секретних документів.

Власне, і та, й нинішня ситуації порушують проблему класифікації документів. Річ у тім, що гриф "секретно" можуть мати й документи, що складаються суто з відкритих джерел.

Але процес їхнього розсекречення може тривати довго – а юридичні наслідки їхнього витоку при цьому зберігаються.

Шанс для Трампа

Якщо юридичні наслідки виявлення секретних документів у колишньому офісі та вдома в Байдена ще належить встановити спецпрокурору Мін’юсту США, то політичні вже почали проявлятися.

Президент США почав 2023 рік на відносно успішній ноті: проміжні вибори демократи пройшли набагато успішніше, ніж прогнозувалося; ситуація в економіці почала покращуватись; зрештою, Байден почав усерйоз обговорювати перспективи балотування на другий термін.

Скандал із документами тут точно не на руку Байдену.

Республіканська партія – а точніше, її ультраправе крило, яке фактично взяло під контроль спікера в Палаті представників, – отримала дуже зручний привід почати бурхливу діяльність із розслідування щодо Байдена та його адміністрації. До переліку неприємних для президента тем, окрім бізнесу його сина Гантера, ситуації з коронавірусом і "перетворення федерального уряду на зброю" (хай що це значить), додалися секретні документи.

Зрештою, нагадаємо: про документи стало відомо не тому, що про це сказав Білий дім – йому довелось реагувати на зливи у ЗМІ. Й це не надто корелює із заявами команди Байдена, яка обіцяла відновити прозорість у роботі Білого дому, яка була зникла за часів Трампа.

Ще одна проблема може виникнути для розслідувань Мін’юсту щодо Трампа – там, нагадаємо, теж було призначено спецпрокурора.

Якщо спецпрокурор усе ж вирішить оголосити кримінальні обвинувачення Трампу через неналежне поводження з документами, а Байдену – ні, в республіканців з’явиться черговий аргумент говорити про політично вмотивоване переслідування.

Іншими словами, Мін’юст перебуватиме під політичним тиском у цьому питанні. Й це однозначно може зашкодити розслідуванню справ Трампа – а на федеральному рівні, нагадаємо, йдеться також про штурм Капітолія 6 січня 2021 року, де експрезиденту можуть інкримінувати мінімум підбурювання до повстання.

"Байденгейт", вочевидь, позначиться і на Україні.

Відволікання адміністрації Байдена на внутрішньополітичні питання зменшить увагу до допомоги Києву. А документи – це лише частина того, що республіканці будуть використовувати для тиску на Білий дім.

З іншого боку, в адміністрації Байдена наголошують: запити України на 2023 рік будуть задоволені, бо вже затверджене відповідне фінансування.

Проте, якщо дивитися на дальшу перспективу, то медійний галас довкола невдач Байдена цілком може посилити ультраправих республіканців, а заразом – і Дональда Трампа, до виборів 2024 року.

І це однозначно те, за чим варто починати стежити вже зараз.

Автор: Олег Павлюк,

журналіст "Європейської правди"