Україна зараз – як автомобіль, якому потрібне пальне. Певний час ми ще проїдемо по інерції до Європи, та якщо не залити у бак бензин – врешті-решт таки зупинимося.

Під пальним я розумію реальні кроки держави в напрямку інтеграції України у європейський простір – жорстока протидія корупції та допомога у процесі адаптації до умов вільної торгівлі з  ЄС, зміни законодавства щодо технічного, санітарного і фітосанітарного регулювання тощо.

Ратифікувати Угоду про асоціацію з Європою замало – треба докласти практичних зусиль, і чималих, щоб угода разом з перевагами вільної торгівлі переконливо запрацювала.

Економічні показники наприкінці року невтішні: прогноз падіння ВВП – 7%, промислового виробництва –10%, інфляції – 24-25%.

Нинішні девальвація гривні та різке падіння купівельної спроможності населення – ознаки кризи, які уряд може подолати, активізувавши підтримку вітчизняного виробника. Євроінтеграційному напрямку також треба приділяти максимум уваги. Частину цієї ноші – ініціативну, організаційну, функцію контролю за виконанням законодавства, налагодження прямого контакту з західним партнерами – український бізнес готовий взяти на себе у рівноправному партнерстві з владою.

Днями делегація Українського союзу промисловців, підприємців та роботодавців, Торгово-промислової палати, інших ділових об’єднань була у Брюсселі, де зустрічалася з представниками Єврокомісії, Європарламенту, найбільшим об’єднанням бізнесменів Європи – BUSINESSEUROPE. Ми поставили собі за мету вийти на прямий діалог з європейськими партнерами, окреслити коло проблем, які спіткали українські компанії у процесі виходу на європейські ринки, а головне – засвідчити найсерйозніші наміри бізнесу щодо співпраці з Євросоюзом.

Зізнаємося, європейці налаштовані дещо скептично, вони чекали від України більш конкретних змін – законодавства, реформування державного управління, економіки.

Там не розуміють, чому Україна втрачає дорогоцінний час. ЄС скасував ввізні мита уже рік тому, а наш експорт зріс лише на кілька відсотків. Двері відчинено, але ми не заходимо. Нам скасовують обмеження, пропонують донорську конференцію, однак все це за умови потужних позитивних рухів уперед, з якими держава зволікає з затятою впертістю.

Ще у квітні цього року УСПП пропонував уряду з допомогою об’єднань бізнесу розробити та реалізувати деталізовану Національну програму адаптації української економіки до умов вільної торгівлі з ЄС. Однак віз і нині там.

А тим часом уже за рік, на початку 2016-го, Україна повинна буде також скасувати обмеження і мита на європейські товари, тож наші можуть просто не витримати конкуренції з якіснішою і дешевшою європейською продукцією.

Поки що процес євроінтеграції нагадує мені броунівський рух. Кожен виробник сам собі торує шлях у Європу.

Це неправильно, має працювати потужна державна програма підтримки національного виробника та державне лобі його інтересів на світових ринках. Адже процедури стандартизації, сертифікації, пошуку партнерів є надзвичайно складними, на початковому етапі український бізнес розраховує й на допомогу досвідчених європейських партнерів.

Ми у Брюсселі відверто заявили про важливість вирішення прагматичних проблем – адаптації вітчизняного бізнесу до умов вільної торгівлі з  ЄС у сфері технічних та санітарних стандартів, впровадження самих систем стандартизації та сертифікації в Україні, створення у нас лабораторій, сертифікованих згідно з вимогами ЄС, та сучасних європейських сертифікаційних центрів, навчання українських фахівців зі стандартизації та сертифікації.

Україні вкрай потрібні інвестиційні надходження. Але європейці вимагають спочатку викорінити в Україні корупцію, зокрема – в судовій гілці влади, і це справедливо, адже права власника та інвестора в цивілізованому світі мають бути надійно захищені.

Інтерес Європейського союзу до України характеризується рівнем та кількістю наших зустрічей у Брюсселі – з представниками Групи підтримки України Європейської комісії, європейської політики сусідства – і переговорів з питань розширення, з питань торгівлі. Ми взяли участь у засіданні Комітету соціальної та економічної політики ЄС. Отже, процес налагодження безпосередніх, прямих контактів, моніторинг подій, обмін інформацією триває.

Європа нас почула, і, сподіваюся, зрозуміла важливість співпраці не тільки з представниками влади, але й з громадянським суспільством.

Автор:

Анатолій Кінах,

президент Українського союзу промисловців і підприємців