Травневі дні принесли кілька нових подій, що матимуть значний вплив на майбутній розвиток газової інфраструктури в Центрально-Східній Європі.

Декларація чотирьох країн: Болгарії, Румунії, Угорщини і Словаччини, – яка була прийнята у рамках саміту Східного партнерства у Ризі, вперше на високому міжнародному рівні позначає контури нового газопроводу між цими країнами.

Треба визнати, що текст декларації є не дуже конкретним, там немає навіть назви майбутнього газопроводу. Проте з самого тексту зрозуміло, що йдеться про проект Eastring. Для багатьох це нічого не означає, але для тих, хто знає принципи роботи в рамках ЄС і між цими країнами, підписана декларація – дуже важливий сигнал.

Досить згадати, що вперше ідею і назву Eastring представник словацького транзитного оператора Eustream публічно представив наприкінці листопада минулого року на Центральноєвропейській енергетичній конференції в Братиславі. За півроку ця ідея увійшла до спеціального меморандуму зацікавлених держав – це дуже непоганий результат.

Особливо якщо у підсумковому меморандумі самого саміту Східного партнерства прямо сказано про підтримку проекту південного газового коридору, причому Eastring своїм маршрутом і логістичним призначенням – бути сполучною ланкою між Балканами та Центральною і Північно-Західною Європою – потрапляє прямісінько в яблучко.

Документи з Риги надійшли вчасно, оскільки інтрига навколо можливості початку реалізації "Газпромом" (а точніше – Кремлем) проекту Turkish Stream триває.

Саме перед самітом Східного партнерства об'єднання операторів газопроводів EU ENTSOG підготувало список потенційних проектів розвитку газової інфраструктури на Південному Сході Європи до 2020 року. У цей список включено не тільки Eastring, але й проект Tesla, який є прямим продовженням Turkish Stream територією Греції, Македонії, Сербії та Угорщини.

Терміном здачі в експлуатацію окремих національних ділянок Tesla вказано 2018-19 роки, що не тільки прямо конкурує з Eastring, а й потрапляє точнісінько в графік планів "Газпрому" щодо закриття транзиту через територію України та відкриття турецького газопроводу.

Список ENTSOG не є остаточним рішенням. Це рішення приймають органи Євросоюзу, у тому числі щодо можливого фінансування цих проектів. При цьому головна слабкість Tesla – те, що в його активі лише російський ресурс газу. Інша слабкість – він йде територією двох країн, які до 2020 року не стануть членами ЄС. При цьому ці країни у зв'язку з планами вступити до ЄС мають уважно прислухатися до політичної думку Брюсселя. Втім, не треба забувати, що цей проект має серйозну підтримку з боку операторів Греції та Угорщини.

У зв'язку з цим і для прихильників, і для опонентів проекту Tesla дуже цікавими є висловлювання посла Туреччини в Москві. Минулого тижня він заявив, що жодних договорів щодо будівництва труби з РФ до Туреччини досі не підписано, а країни поки "не досягли стадії початку проекту".

"Напевно, сьогодні буде неправильно назвати датою запуску газопроводу конкретно 2016 або 2017 рік", – сказав посол Уміт Ярдим.

Також варто нагадати, що глава "Газпрому" Олексій Міллер раніше стверджував, що початок введення в експлуатацію газопроводу "Турецький потік" заплановано на грудень наступного року i що морське прокладання "Турецького потоку" на мілководній ділянці розпочнеться в першій декаді червня – тобто вже найближчими днями.

Заява турецького дипломата не лише піднімає завісу над реальним станом проекту. Вона також є посланням для "Газпрому" та Кремля, а також для ЄС і України.

Турки не готові грати роль "троянського коня" для газових планів Росії.

Слова посла відповідають заявам турецьких політиків під час візитів до Європейського парламенту або до Єврокомісії. Пріоритетом для Туреччини залишається відкриття транспортного газового шляху з Азербайджану до Європи, використовуючи газопровід TANAP, який вже будують. При цьому на позицію Анкари щодо російського проекту впливають й історичні відносини Туреччини та Греції.

З іншого боку, не треба бути наївним – російський проект газопроводу через Чорне море в передмістя Стамбула вигідний Туреччині. Однак цей зиск можливий лише за умови, що він буде відображений в істотному зниженні довгострокової ціни газу, і при цьому не руйнуватиме зв'язки Туреччини з Азербайджаном, а точніше – не заблокує постачання азербайджанського газу в ЄС, а також в разі, якщо цей проект не призведе до зміцнення економіки і політичного впливу Греції.

Для України та Словаччини дуже важливо, що Ризька декларація прямо говорить про підтримку української газотранспортної системи.

"У галузі транспорту учасники саміту підкреслили важливість забезпечення ефективніших і безпечніших транспортних зв'язків між ЄС і східноєвропейськими партнерами, висловили підтримку поліпшенню логістичних систем, у тому числі морських магістралей, і розширення співпраці між залізничними коридорами. Вони сподіваються на подальшу роботу з оновлення та оптимізації переліку пріоритетних проектів і усунення інфраструктурних і неінфраструктурних вузьких місць для поліпшення транспортного сполучення між ЄС та його партнерами по Східному партнерству завдяки подальшим інвестиціям і підвищенню прикордонного співробітництва в транспортній сфері до наступного саміту".

В Києві, можливо, недооцінюють цю частину заяви. Однак це стратегічно ключовий момент, який дозволяє Україні підключитися до проекту Eastring, і завдяки йому нарощувати поставки газу з Європи, причому – не тільки реверсні.

Завдяки підтримці ЄС Україна зможе і надалі забезпечити транзит російського газу в ЄС, одночасно інтегруючись у газовий ринок Євросоюзу.

Для досягнення цієї мети Україні необхідно продовжувати прагматичну і послідовну газову політику.

В рамках консультацій між Україною та Словаччиною, які відбулися напередодні Ризького саміту, я закликав наших українських друзів і представників НАК "Нафтогаз України" почати реальну технічну підготовку української газотранспортної системи до ситуації, яка може скластися після 2018 року. До цього року "Газпром" хоче припинити сплачувати за транзит газу через територію України. Тому "Укртрансгаз" міг би запропонувати європейським трейдерам технічно стандартні умови для покупки сибірського газу прямо на україно-російському кордоні.

На мій погляд, це завдання має стати стратегічною метою модернізації української газотранспортної системи. Вона повинна бути спроможною надавати послуги трейдерам, які хочуть продавати на українському ринку газ з Європи чи з Балкан, і одночасно транспортувати російський газ для європейських трейдерів або для "Газпрому", якщо він через реалії після 2018 року з цим нарешті погодиться – але вже на умовах, вигідних "Укртрансгазу".

Це загальний виклик для українського, а також для словацького операторів транспортної системи.

Для словацької Eustream частиною цієї стратегії, поза сумнівом, є і проект газопроводу Eastring, а також підвищення транспортних можливостей ключового вузла словацької транспортної системи, трикутника між кордонами з Чехією та Австрією. Тут вже зараз, завдяки українському реверсу і підвищеному транспортуванню газу між Німеччиною та Східною Європою, потужність системи завантажена максимально.

Ринок не чекає. Позитивна декларація саміту сама себе не реалізує; також не варто розраховувати на повторення аномально теплої зими або на те, що наші проблеми вирішать за нас.

Майбутні обсяги транзиту газу через наші країни залежать лише від нас самих і від наших нинішніх дій.

Автор:

Карел Хірман,

радник з енергетичних питань
прем'єр-міністра Словаччини у 2010–2012 роках Івети Радічової