Україна має всі необхідні інструменти для адаптації національного законодавства та приведення його у відповідність до норм європейського права: є Угода про асоціацію, Порядок денний асоціації, уряд затвердив свій план розробки та внесення відповідних законопроектів, народні депутати також вносять євроінтеграційні законопроекти, іноді з одного й того ж питання маємо по декілька альтернативних документів.

Але результат такої активності далекий від задовільного: за півтора роки прийнято аж 50 законів, які так чи інакше мають відношення до євроінтеграційного поступу. Загалом же, нагадаємо, має бути імплементовано у національне законодавство понад 350 європейських директив.

Не на кожну директиву потрібно ухвалювати окремий закон, втім, і серед вже прийнятих законопроектів частина не відповідає праву ЄС.

Тобто ми робимо крок вперед, потім, як годиться, два кроки назад і тупцюємо на місці.

Окремі законодавчі ініціативи євроінтеграційного пакету лежать в Раді по півроку і навіть більше. Деякі з них вважаються системними для тієї чи іншої галузі і водночас є доволі спірними, як от законопроект про електронні комунікації.

А в певних сферах, де існує необхідність комплексної реформи, перетворення не відбуваються попри досить високу якість поданих законопроектів – документи, які так чи інакше стосуються охорони довкілля, припадають пилом у ВР, за весь час з моменту підписання Угоди про асоціацію прийнято аж один з них, "Про  ратифікацію Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті" (№ 562-VIII).

Цього тижня на розгляд парламенту винесена низка важливих законопроектів, що стосуються євроінтеграційних реформ.

Переважна більшість цих ініціатив відповідає праву ЄС і потребує якнайшвидшого прийняття, проте є і суперечливі новації. Залишається сподіватися, що за політичними баталіями у депутатів таки дійдуть руки до розгляду документів, що наближають Україну до норм європейського права.

Покращення бізнес-клімату

Розроблені та подані до ВР певні ініціативи, які опосередковано торкаються питань євроінтеграції, проте в умовах кризи вони пропонують скористатися ефективним досвідом європейських країн і відтак слушно було би звернути на них увагу.

Наприклад, проект закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації права на конвертацію грошових вимог до товариства на внесок до його статутного капіталу" регулює питання, пов’язані з формуванням статутного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю, передбачає перегляд існуючих обмежень щодо оплати статутного капіталу шляхом зарахування вимог до товариства.

На відміну від чинного законодавства, яке передбачає обмін вимог кредиторів на корпоративні права товариства лише при банкрутстві (ч.1 ст.18 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-XII), вказаним законопроектом  

вводиться можливість конвертації грошових вимог до товариства на корпоративні права у його статутному капіталі на будь-якому етапі функціонування товариства.

Конвертація прав вимоги із договору на частку участі в капіталі товариства є одним із ефективних механізмів реструктуризації його боргів, відповідає інтересам як кредиторів, так і боржників, допомагаючи останнім покращити фінансовий стан та уникнути банкрутства.

Одним з недоліків використання такого виду реструктуризації заборгованості, як обмін боргів на частку участі у товаристві, є можливість розмивання часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю за рахунок внесення додаткових вкладів. Однак ризики та наслідки цього вказані особи приймають самостійно, оскільки зміна структури статутного капіталу неможлива без їх згоди (потрібна згода понад 50% загальної кількості голосів учасників товариства, ч.2 законопроекту).

Регулювання діяльності товариств з обмеженою відповідальністю виноситься на розсуд країн-учасниць ЄС. Утім, такий інструмент, як конвертація прав вимоги із договору на частку участі в капіталі (debt-to-equity conversion) як акціонерних, так і товариств з обмеженою відповідальністю, широко застосовується у Великій Британії, Німеччині, Франції, Польщі, Швеції.  

Прикладами використання конвертації прав вимоги із договору на частку участі в капіталі є Concordia (автобусна компанія, у 2005 р. обміняла борг у 160 млн на частку участі компанії у 97,5%), Jarvis (будівельна компанія, у 2005 р. обміняла борг у 350 млн фунтів стерлінгів на 95% акцій).

Економічна ефективність використання механізму конвертації боргу на частку участі у товаристві доведена у зарубіжних юрисдикціях.

Запозичення зарубіжного досвіду щодо використання механізму конвертації позитивно позначиться на веденні бізнесу в країні та сприятиме покращенню інвестиційної привабливості України для іноземних інвесторів.

Окремої уваги потребує регулювання галузі електронних комунікацій. Додаток XVII-3 до Розділу IV Угоди про асоціацію зобов’язує Україну здійснити імплементацію низки актів ЄС, що встановлюють спільні рамки на ринку. Законопроект "Про електронні комунікації" , який вкотре включено до порядку денного засідання Ради, не враховує значний обсяг правових норм ЄС, а запропонована ним концепція регулювання суттєво відрізняється від європейської.

Основними недоліками законопроекту є, серед іншого, слабкі порівняно з ЄС гарантії захисту прав споживачів, недостатні гарантії ефективного держрегулювання та забезпечення справедливої конкуренції. Зокрема, законопроект не запроваджує ефективного механізму оскарження рішень Національного регуляторного органу відповідно до засад, регламентованих статтею 4 Директиви 2002/21/ЄС.

Він не гарантує розмежування компетенції та механізму взаємодії Національного регуляторного органу та інших органів регулювання, повноваження яких пов’язані з діяльністю у сфері електронних комунікацій у світлі вимог статті 3 зазначеної Директиви ЄС.

Законопроект визначає поняття "постачальник електронних комунікаційних послуг з істотною ринковою перевагою", яким вважатиметься постачальник, група постачальників, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими, частка річного доходу якого на визначеному ринку певних електронних комунікаційних послуг перевищує 25% доходу всіх постачальників цих послуг. Проте право ЄС не містить такого критерію.

Натомість Директива 2002/21/ЄС вимагає визначення домінуючого становища на ринку на базі переліку ринкових критеріїв: стан попиту, ступінь насиченості ринку, схожість часток ринку, характер зв’язків між підприємствами тощо. Оскільки ринкова ситуація та умови є категоріями, що мають тенденцію до змін, запропонований законопроектом підхід є недостатньо гнучким, щоб забезпечити дотримання справедливої конкуренції.

Законопроект передбачає надання державної підтримки на розвиток вітчизняного виробництва технічних засобів електронних комунікацій, можливість інвестування за рахунок державних ресурсів (статті 6, 39). Проте підтримка національного виробника в ЄC обмежена правилами, які регулюють надання державної допомоги.

І в разі прийняття подібних положень законопроекту виникає ризик порушення конкуренції у торгівельних відносинах з Європейським Союзом, що становить загрозу щодо дії зони вільної торгівлі.

Екологічна політика не у пріоритеті   

У країнах ЄС політиці збереження довкілля, здоров’я людей, охорони природних ресурсів приділяється першочергова увага. Жоден державний чи приватний проект не може бути реалізований, якщо він містить загрозу довкіллю.

В Україні тривалий час цими проблемами ніхто не переймався, але сьогодні постало пріоритетне завдання оновлення підходів до державної екологічної політики, належить започаткувати процедури оцінювання впливу будь-яких проектів на навколишнє середовище, встановити вимоги до них.

Відповідний пакет законів вже напрацьовано, його належить розглянути ВР.

Законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру (щодо спеціального водокористування)" пропонує спростити процедуру видачі дозволів на спеціальне водокористування шляхом внесення змін до законодавчих актів: Водного кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".    

Також пропонується надати повноваження з видачі дозволів на спеціальне водокористування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політики у сфері розвитку водного господарства (Державному агентству водних ресурсів України), позбавивши таких повноважень обласні державні адміністрації; не відносити до спеціального водокористування водокористувачів, які використовують менше 5 кубічних метрів води на добу, крім тієї, що використовується для виробництва напоїв та фасованої води; скоротити перелік документів, які подаються для оформлення права спеціального водокористування.

Слід зазначити, що положення законодавства ЄС спрямоване насамперед на захист та збереження природних ресурсів. Разом з тим, законодавство ЄС покликане спростити процедури отримання різноманітних дозволів у сфері використання природних ресурсів, уніфікувати процедури їх отримання та чітко встановити вимоги, дотримання яких є обов’язковим для отримання таких дозволів.

В цілому положення законопроекту не суперечать законодавству ЄС, але ж йдеться лише про точкові зміни законодавства.

Досі в Україні не внесено концептуальних змін до законодавства з метою приведення його у відповідність до моделі охорони довкілля, як це передбачено законодавством ЄС.

Підсумовуючи, варто ще раз наголосити: якщо нинішній, надто повільний, темп розгляду законопроектів євроінтеграційного пакету збережеться, існує ризик невиконання зобов’язань за Угодою про асоціацію або ж аврального прийняття низки галузевих системоутворюючих законопроектів, що позначиться на їхній якості. 

Автори: Денис Черніков, Зоряна Топорецька, Юлія Хорт,

Парламентська експертна група з євроінтеграції

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора