2006 року в Туреччині було ініційоване антидемпінгове розслідування щодо імпорту мідного дроту походженням з України та Росії. В результаті застосовано антидемпінгові мита, розраховані виходячи зі статусу України як країни з неринковою економікою.

Рішення спричинили не лише заяви турецьких виробників – але й відсутність відповіді від українських. Відповідно, їхню позицію не було враховано.

Як наслідок, у 2016 році при черговому продовженні мит компетентний орган Туреччини знову декларує, що

за відсутності достатніх доказів від українських виробників антидемпінгове мито буде розраховане, виходячи з аналізу української економіки як неринкової.

Ця історія окреслює проблему, про яку треба говорити.

Спочатку відступ у минуле.

Вступ України до СОТ 2008 року призвів до значної лібералізації наших міжнародних торговельних відносин. Українські експортери отримали додаткові важелі для захисту своєї торгової присутності на відповідних іноземних ринках.

Зокрема, після вступу до Світової організації торгівлі українські виробники змогли апелювати до правил СОТ щодо процедур торгового захисту, де особливе місце відведено правилам проведення антидемпінгових розслідувань. Ці правила є обов’язковими для всіх держав-членів організації. Вони визначені Угодою СОТ про застосування статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (Угода про антидемпінг).

Серед іншого, правила визначають конкретні методи порівняння цін на товар, що є об'єктом розслідування, і який може походити як з ринкових, так і неринкових економік.

Саме правила визначення демпінгової маржі з урахуванням ринкового статусу країни дозволяють об'єктивно та репрезентативно здійснити аналіз і порівняння цін.

Саме тому важливим був вступ України в СОТ та приєднання до основоположних міжнародних договорів організації. Це фактично підтвердило її статус як держави з ринковою економікою, що розвивається.

Відповідно, членство у СОТ змінило для нас правила гри при антидемпінгових розслідуваннях, які стали об’єктивнішими.

Зростають шанси зменшити антидемпінгові мита як для всіх товаровиробників, товар яких є об‘єктом розслідування, так і індивідуально для кожного. Стає набагато складніше доводити існування демпінгу, використовуючи ціни, що діють на національному ринку виробників, чий товар є об’єктом розслідування.

Водночас визнання України державою з ринковою економікою не є панацеєю при проведенні проти її експортерів антидемпінгових розслідувань.

Наразі більшість країн у таких випадках де-факто підтримують національного виробника. За можливості, вони покладаються саме на надані ним дані та статистику.

Тому для мінімізації антидемпінгового мита або повного виключення товару-об'єкта розслідування з-під дії такого мита дуже важливою є співпраця заінтересованого українського виробника з компетентним органом країни, що проводить розслідування.

Експортер має надати всю необхідну інформацію, яка може сприяти об’єктивнішому аналізу впливу його товару на відповідний товарний ринок та встановлення шкоди, завданої імпортом такого товару.

Саме до цієї проблеми ми б хотіли привернути увагу. Повернімося до прикладу Туреччини.

Згадане вище антидемпінгове розслідування було розпочато у 2006 році, коли ще можна було не зважати на доводи України щодо визнання її країною з ринковою економікою. Але ж запроваджені тоді антидемпінгові мита було продовжено у 2011 році, коли Україна вже була в СОТ, а також цього року.

Іншим подібним прикладом є антидемпінгове розслідування в Індії з приводу кальцинованої соди походженням, зокрема, з України. Уповноважений індійський орган розпочав розслідування 2012 року, коли начебто сумнівів щодо статусу України як країни з ринковою економікою не мало бути.  

Ситуація повторилася – за відсутності відповіді від українських експортерів до уваги взяли тільки позицію національного товаровиробника.

Методика аналізу цін грунтувалася "на основі всієї наявної інформації". Отже, знову

розрахунки антидемпінгової маржі для українських експортерів було зроблено з презумпцією, що вони ведуть свій бізнес в країні з неринковою економікою.

Є багато інших прикладів зволікання вітчизняного бізнесу в торгових розслідуваннях, що привело до необ’єктивного аналізу і, як наслідок, до безпідставного застосування додаткового мита. Всі вони яскраво демонструють важливість участі наших експортерів у процесах.

Адже це може змінити розстановку сил, правила гри і остаточний результат на користь вітчизняних компаній та не допустити безпідставного застосування додаткового мита.

Слід зазначити, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України в усіх випадках виступало заінтересованою стороною у розслідуваннях і надавало свої докази на підтримку вітчизняних виробників.

Проте без погоджених спільних дій з ними самими намагання відомства захистити їхні інтереси зводяться нанівець.

І навпаки - підтвердженням результативності злагоджених дій у відстоюванні інтересів бізнесу є визнання 17 лютого 2006 року Міністерством торгівлі США ринкового статусу економіки України в рамках антидемпінгового розслідування щодо імпорту прутку та дроту з вуглецевої та деяких видів легованої сталі походженням в тому числі з України.

Цього б не сталося, якби і український уряд, і національні товаровиробники не передали ґрунтовні матеріали аналізу стану економіки України як в цілому, так і окремих галузей.

У результаті в Міністерства торгівлі США були матеріали від усіх сторін для проведення об’єктивного дослідження за наявності аргументів "за" і "проти" визнання України державою з ринковою економікою.

Внаслідок позитивного для нас рішення застосування антидемпінгових заходів проти української продукції стало складнішим, а процес проведення розслідувань навпаки - набагато прозорішим.

Крім того, у національних товаровиробників з’явилася можливість вимагати перегляду в США існуючих антидемпінгових заходів на їхню продукцію.

І таких успішних випадків може бути набагато більше за умови вищої далекоглядності та зацікавленості національних експортерів у результаті торгового розслідування.

Відомі випадки, коли національні виробники-експортери відмовляються від участі у антидемпінгових розслідуваннях, якщо експорт товару-об‘єкту розслідування до країни розслідування є незначним, вважаючи, що введене додаткове антидемпінгове мито не впливатиме на торгову діяльність таких компаній.

Але ж в умовах диверсифікації ринків збуту національні експортоорієнтовані компанії можуть виявити бажання постачати товар, що є об’єктом антидемпінгового мита в конкретній країні, або збільшити об‘єми експорту такого товару.

У цьому випадку відмова від оскарження антидемпінгового мита, застосованого в іноземній країні на 5 років з можливістю перегляду, значно погіршить конкурентні позиції вітчизняного товару на ринку такої країни.

Автор: Андрій Пилипенко,

юрист практики міжнародної торгівлі
адвокатської фірми "Сергій Козьяков та Партнери" 

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора