Не все так очевидно: дві стратегії США з новим держсекретарем i Трампом

Юлія Курнишова, для Європейської правди _ Середа, 14 грудня 2016, 17:05
Версія для друку Коментарі

Що означає кандидатура майбутнього держсекретаря США?

Отже, Дональд Трамп оголосив, що визначився з кандидатурою на посаду державного секретаря США.

Ним став голова американського нафтогазового гіганта Exxon Mobil Рекс Тіллерсон. (Детальніше про нього - в публікації ЄП "Противник санкцій і жертва анексії Криму: кандидат Трампа на держсекретаря")

Втім, наслідки призначення Тіллерсона, якщо воно відбудеться, не настільки однозначні.

Фігура претендента на пост "дипломата №1" суперечлива з багатьох сторін.

Як і Трамп, Тіллерсон не має будь-якого досвіду державної служби, в тому числі дипломатичної. Це робить його з одного боку "дзеркальним" відображенням самого Трампа, здатним мислити з президентом на одній хвилі бізнес-інтересів.

Але Тіллерсон не просто бізнесмен, він займався одним з найбільш "геополітичних" видів бізнесу - енергетикою. Це не може не позначатися на його поглядах на стратегічну важливість відносин США з тією чи іншою країною.

А враховуючи те, що його компанія є найбільшим гравцем галузi, цiлком можна говорити про конфлікт інтересів.

З іншого боку, він, як і Трамп, людина поза системою, а отже, не пов'язаний кон'юнктурними зобов'язаннями, які супроводжують процес вибору кандидата на таку високу посаду.

Примітний коментар Трампа щодо Тіллерсона в Twitter - йому, мовляв, як главі великого бізнесу не звикати до спілкування зі світовими лідерами.

Але тут вже залежить вiд того, що розуміти під "спілкуванням"...

Тим більше - з огляду на зовнішньополітичні обіцянки нового президента.

Ще нещодавно Трамп обіцяв прикрити наймасштабніші в історії міжнародні проекти щодо вільної торгівлi, переглянути обов'язки і ролі всередині НАТО, а також відносини США з союзниками і ключовими країнами. Налаштованість швидше на конфронтацію, ніж на спілкування.

Але допускаючи такi широкi зміни, Трамп все ж розуміє (а якщо нi, то йому підкажуть), що кількість ворогів має бути обмеженою, а справжніх - взагалі не більше одного.

І тут вимальовується два сценарії, досить приблизних з огляду на те, що нинi - початкова стадія їх формування. Проте Україні варто думати про них уже зараз.

Перший шлях - протистояння Вашингтона і Пекіна.

Нещодавня телефонна розмова Трампа з президентом Тайваню, всупереч тривалiй політиці визнання "єдиного Китаю", може бути передвісником наміченої конфронтації з КНР.

У США існують значні бізнесові кола, які в цьому зацікавлені, і саме до них апелював Трамп у своїй виборчій кампанії.

В цьому випадку Трамп буде зацікавлений у щонайменше нейтралітетi Росії та Індії. А це в свою чергу означає, що на російському треку Трамп буде здатний піти на системний компроміс, запропонувавши Москві те, що не є для нього пріоритетним.

На жаль, до цього списку майже напевно потрапляє Україна.

Формально США точно не підуть на визнання Криму російським - так само, як формально не були визнані балтійські країни в складі СРСР. Може, американці навіть збережуть власні санкції.

Але при цьому: не вимагатимуть єдності в політицi санкцій від європейських союзників, не виступатимуть гарантом стримування Росії, скоротять фінансову допомогу Україні, в тому числі в рамках МВФ. Причому, для збереження іміджу, рівень військової допомоги Україні може зберегтися на нинішньому рівні.

Так Трамп почасти примирить Конгрес зі своєю політикою, не особливо нервуючи Росію.

Для України це - найбiльш програшний варіант.

В такому випадку нова американська адміністрація залишить нашу країну фактично сам на сам з агресором, що переважає нас з військової точки зору і за фінансовими можливостями.

Вибір держсекретарем Рекса Тіллерсона, який перебуває у близьких стосунках не тільки з російськими політиками, а й з низкою політичних і бізнесових важковаговиків в Південно-Східній Азії, в цьому випадку настільки зрозумілий і прямолінійний у своїй логіці, що здається навіть занадто очевидним.

Але, як відомо, очевидне - не завжди правильне.

Тому напрошується протилежний варіант - що Трамп-президент в принципі не планує виконувати те, що обіцяв Трамп-кандидат.

Лінія адміністрації Обами на ізоляцію Росії буде змінена на лінію відкидання її з позицій на всьому пострадянському просторі. Швидше за все, шляхом розблокування конфліктів.

У цьому випадку ключова роль у формуванні та проведенні зовнішньої політики буде відведена Пентагону.

Таке вже траплялося при президентах Ейзенхауері, Ніксоні й під час першої адміністрації Рейгана.

Держдепартамент буде на других ролях, але вибір кандидатури тут теж має свій сенс.

Тіллерсон - не дипломат і не політик, "вторинність" не вдарить по його самолюбству.

У такому випадку його вибір може означати, що у команди Трампа є сценарій, в якому США гратимуть не проти Росії, а проти Путіна.

Тоді Тіллерсон може стати ключовою контактною фігурою з "наступниками".

У світлі останніх подій не можна також виключати гіпотетичну, хай і не дуже високу ймовірність, що Трамп президентом і не стане. Цей сценарій зараз повністю в руках спецслужб США, оскільки безпосередньо пов'язаний з питанням впливу Росії на американські вибори. В цьому випадку можна буде говорити про масштабну політичну кризу в самих США, і її результат змусить переглянути багато сьогоднішніх припущень. 

 

Автор: Юлія Курнишова,

експерт Інституту суспільно-економічних досліджень

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

 

ЧИТАЙ ТАКОЖ
powered by lun.ua
ПУБЛІКАЦІЇ
Юлія Хорт, Парламентська експертна група з євроінтеграції

Гарантії вкладникам банків: гарні наміри та підводні камені

На розгляд парламенту запропоновано три ініціативи, які кардинально змінюють систему гарантування банківських вкладів. Попри декларування європейських принципів, їх впровадження дозволить регулятору змінювати правління банків просто через власний поганий настрій.

Сергій Сидоренко, Європейська правда

Битва за Вашингтон: здобутки та проблеми візиту Порошенка до США

Два бізнесмени, що вирішили стати політиками; два політики, що мають проблеми через Росію. Зрештою, навіть проблеми вони часом вирішують схожим чином: щоби не продавати бізнес-імперію після обрання на найвищу посаду, і Порошенко, і Трамп використали механізм "сліпого трасту"...



Тетяна Ковтун, заступник державного секретаря Кабінету міністрів України

Гендиректори для міністерств: що змінить у державі європейська реформа держслужби

Директорати мають стати ефективними аналітичними центрами, що будуть досліджувати проблеми та пропонувати політикам варіанти рішень. Звичайно, нові посадовці, в тому числі гендиректори у міністерствах, отримають новий, ринковий рівень зарплат...

Дмитро Вовк, Центр імені Вудро Вільсона, Вашингтон

Russia first: чому Україні бракує уваги американських аналітиків

Це не означає, що немає аналітики, скажімо, на рівні Держдепу. Це означає, що замало академічних досліджень, що мають вихід на політичні рішення. При цьому на російському векторі ситуація геть інша...


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter