Не все так очевидно: дві стратегії США з новим держсекретарем i Трампом

Юлія Курнишова, для Європейської правди _ Середа, 14 грудня 2016, 17:05
Версія для друку Коментарі

Що означає кандидатура майбутнього держсекретаря США?

Отже, Дональд Трамп оголосив, що визначився з кандидатурою на посаду державного секретаря США.

Ним став голова американського нафтогазового гіганта Exxon Mobil Рекс Тіллерсон. (Детальніше про нього - в публікації ЄП "Противник санкцій і жертва анексії Криму: кандидат Трампа на держсекретаря")

Втім, наслідки призначення Тіллерсона, якщо воно відбудеться, не настільки однозначні.

Фігура претендента на пост "дипломата №1" суперечлива з багатьох сторін.

Як і Трамп, Тіллерсон не має будь-якого досвіду державної служби, в тому числі дипломатичної. Це робить його з одного боку "дзеркальним" відображенням самого Трампа, здатним мислити з президентом на одній хвилі бізнес-інтересів.

Але Тіллерсон не просто бізнесмен, він займався одним з найбільш "геополітичних" видів бізнесу - енергетикою. Це не може не позначатися на його поглядах на стратегічну важливість відносин США з тією чи іншою країною.

А враховуючи те, що його компанія є найбільшим гравцем галузi, цiлком можна говорити про конфлікт інтересів.

З іншого боку, він, як і Трамп, людина поза системою, а отже, не пов'язаний кон'юнктурними зобов'язаннями, які супроводжують процес вибору кандидата на таку високу посаду.

Примітний коментар Трампа щодо Тіллерсона в Twitter - йому, мовляв, як главі великого бізнесу не звикати до спілкування зі світовими лідерами.

Але тут вже залежить вiд того, що розуміти під "спілкуванням"...

Тим більше - з огляду на зовнішньополітичні обіцянки нового президента.

Ще нещодавно Трамп обіцяв прикрити наймасштабніші в історії міжнародні проекти щодо вільної торгівлi, переглянути обов'язки і ролі всередині НАТО, а також відносини США з союзниками і ключовими країнами. Налаштованість швидше на конфронтацію, ніж на спілкування.

Але допускаючи такi широкi зміни, Трамп все ж розуміє (а якщо нi, то йому підкажуть), що кількість ворогів має бути обмеженою, а справжніх - взагалі не більше одного.

І тут вимальовується два сценарії, досить приблизних з огляду на те, що нинi - початкова стадія їх формування. Проте Україні варто думати про них уже зараз.

Перший шлях - протистояння Вашингтона і Пекіна.

Нещодавня телефонна розмова Трампа з президентом Тайваню, всупереч тривалiй політиці визнання "єдиного Китаю", може бути передвісником наміченої конфронтації з КНР.

У США існують значні бізнесові кола, які в цьому зацікавлені, і саме до них апелював Трамп у своїй виборчій кампанії.

В цьому випадку Трамп буде зацікавлений у щонайменше нейтралітетi Росії та Індії. А це в свою чергу означає, що на російському треку Трамп буде здатний піти на системний компроміс, запропонувавши Москві те, що не є для нього пріоритетним.

На жаль, до цього списку майже напевно потрапляє Україна.

Формально США точно не підуть на визнання Криму російським - так само, як формально не були визнані балтійські країни в складі СРСР. Може, американці навіть збережуть власні санкції.

Але при цьому: не вимагатимуть єдності в політицi санкцій від європейських союзників, не виступатимуть гарантом стримування Росії, скоротять фінансову допомогу Україні, в тому числі в рамках МВФ. Причому, для збереження іміджу, рівень військової допомоги Україні може зберегтися на нинішньому рівні.

Так Трамп почасти примирить Конгрес зі своєю політикою, не особливо нервуючи Росію.

Для України це - найбiльш програшний варіант.

В такому випадку нова американська адміністрація залишить нашу країну фактично сам на сам з агресором, що переважає нас з військової точки зору і за фінансовими можливостями.

Вибір держсекретарем Рекса Тіллерсона, який перебуває у близьких стосунках не тільки з російськими політиками, а й з низкою політичних і бізнесових важковаговиків в Південно-Східній Азії, в цьому випадку настільки зрозумілий і прямолінійний у своїй логіці, що здається навіть занадто очевидним.

Але, як відомо, очевидне - не завжди правильне.

Тому напрошується протилежний варіант - що Трамп-президент в принципі не планує виконувати те, що обіцяв Трамп-кандидат.

Лінія адміністрації Обами на ізоляцію Росії буде змінена на лінію відкидання її з позицій на всьому пострадянському просторі. Швидше за все, шляхом розблокування конфліктів.

У цьому випадку ключова роль у формуванні та проведенні зовнішньої політики буде відведена Пентагону.

Таке вже траплялося при президентах Ейзенхауері, Ніксоні й під час першої адміністрації Рейгана.

Держдепартамент буде на других ролях, але вибір кандидатури тут теж має свій сенс.

Тіллерсон - не дипломат і не політик, "вторинність" не вдарить по його самолюбству.

У такому випадку його вибір може означати, що у команди Трампа є сценарій, в якому США гратимуть не проти Росії, а проти Путіна.

Тоді Тіллерсон може стати ключовою контактною фігурою з "наступниками".

У світлі останніх подій не можна також виключати гіпотетичну, хай і не дуже високу ймовірність, що Трамп президентом і не стане. Цей сценарій зараз повністю в руках спецслужб США, оскільки безпосередньо пов'язаний з питанням впливу Росії на американські вибори. В цьому випадку можна буде говорити про масштабну політичну кризу в самих США, і її результат змусить переглянути багато сьогоднішніх припущень. 

 

Автор: Юлія Курнишова,

експерт Інституту суспільно-економічних досліджень

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

 

ЧИТАЙ ТАКОЖ
powered by lun.ua
ПУБЛІКАЦІЇ
Сергій Сидоренко, Європейська правда

Два теракти та вибух будинку: що відомо про хвилю "лоукост-терору" на іспанських курортах

Іспанські ЗМІ вже вигадали нову та влучну назву: лоукост-терор. Адже тепер не потрібно переправляти до ЄС зброю та зберігати її, ризикуючи потрапити до рук поліції. Знаряддям масового вбивства може стати автомобіль, орендований за кількасот євро...

Віталій Шапран, для Європейської правди

Скільки коштує Brexit: Лондон і Брюссель не можуть узгодити умови розлучення

Консервативна партія негласно розкололася, і частина впливових членів парламенту намагалася тиснути на уряд, виступаючи за м'який сценарій розлучення з ЄС. Але їхня атака була відбита, і прем'єр-міністр, як і раніше, виглядає непохитним консерватором у питанні Brexit.



Олена Дерев'янко, Українська PR-ліга

Ракети для Кіма: як Україні захиститися від чорного піару

Україні необхідно не тільки усунути заподіяну PR-шкоду, але й використати ситуацію для отримання репутаційних дивідендів. Наприклад, в плані позиціонування як країни, де все ж таки є високі технології і люди, здатні їх застосувати.

Дмитро Шемелін, юридична фірма "Астерс"

Інвестиції як загроза: навіщо ЄС перекриває кисень китайському капіталу

ЄС чи не вперше в історії замислився над обмеженням однієї з базових свобод: свободи руху капіталу. Європейців непокоїть, що китайці купують компанії для використання їхньої інтелектуальної власності у себе вдома.


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter