Замість Польщі: нова брама України в Європу

Томаш Пехаль, Центр східних досліджень (Польща) _ Вівторок, 13 червня 2017, 14:20
Версія для друку Коментарі

Символи і жести дуже важливі у політиці - такі речі не можна ігнорувати. Саме тому для Польщі дуже важливим є символічне послання українського президента Петра Порошенка.

У неділю 11 червня Україна святкувала скасування візового режиму з Європейським Союзом. Боротьба за безвіз стала одним із ключових досягнень української влади. У тому числі - через сподівання, що це підвищить її рейтинги в суспільстві і допоможе замазати негарну картинку повільного темпу реформ та корупції.

І ось коли нарешті настав довгоочікуваний момент тріумфу, президент Порошенко поїхав у Закарпатську область, де взяв участь у символічному відкритті дверей до Європейського Союзу.

Політиком, що привітав його в Європі, став президент Словаччини Андрей Кіска. Прозвучали теплі слова, були красиві фотографії, рукостискання, обійми. Україна - без візи - приїхала в Європу.

Неможливо, однак, не запитати себе,

чому саме Словаччина несподівано стала цими воротами до Європейського Союзу?

І чому це президент Словаччини привітав Порошенко в ЄС?

Пам'ятаючи про тезу, що неодноразово лунала протягом багатьох років, а головне - за якою стоять факти, що Польща є основним захисником України в Європейському Союзі, що це польські політики завжди були найбільшими прихильниками зближення України та ЄС, я не можу з неприємної посмішкою не написати, що, мабуть, польські зусилля не були визнані Україною.

В такий важливий для європейського майбутнього України день саме Словаччина - дещо несподівано - виявилася головним партнером Києва.

Висновки дуже прості - вибір Словаччини як партнера у святкуванні скасування візового режиму в усій своїй красі зображує кризу в нинішніх відносинах між Варшавою та Києвом, всю напругу в польсько-українських відносинах, відсутність взаємної волі до діалогу.

Відносини, коли гарячі запевнення в дружбі і взаємній повазі приховують... порожнечу.

Я не збираюся захищати польську сторону, але у мене склалося враження, що святкування на словацько-українському кордоні показує більше зміну ставлення Києва до Варшави, а не навпаки.

Тому що це польські політики - незалежно від партійної приналежності - протягом багатьох років боролися за українське питання в ЄС.

Зрештою, в такий важливий день Польща не стала партнером для України. На превеликий жаль.

Одразу хочу підкреслити, що наразі гадки не маю, чи запропонував Київ Варшаві взяти участь у такому заході.

Я просто відчуваю, що ні, що такого запитання не було - на це вказує логіка дій українських політиків останніми роками.

Якщо українці звернулися до поляків, і варшавські політики не були зацікавлені в організації такої події - ну, тоді ми повинні сказати собі чесно, що ми вирішили символічно перекреслити свою проукраїнську діяльність останніх років.

Але я думаю, що цього разу Київ вирішив символічно зіграти з Варшавою і показати, якою є насправді - в його очах - вага та позиція Польщі.

І це все виглядає дуже сумно. Хоча б тому, що як би українські політики не малювали реальність і не вважали, що краще говорити з іншими партнерами в Європі, саме до Польщі мігрує більшість українців і саме Польща була і залишатиметься основними дверима в ЄС для громадян України.

 

Автор: Томаш Пехаль,

експерт Центру східних досліджень (Польща)

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

 

powered by lun.ua
ПУБЛІКАЦІЇ
Вікторія Вдовиченко, для Європейської правди

Повернення Берлусконі та розквіт євроскептиків: стрес-тест для італійської політики

Вибір простих італійських виборців зупиняється на традиційних консерваторах, та, навіть, євроскептиках. Як, наприклад, партія "Ліга Півночі", яка не лише обіцяє обмежити потоки мігрантів, але також агітує виборців до виходу Італії з єврозони та ЄС...

Сергій Сидоренко, Європейська правда, Страсбург

Аграмунта по осені знімають: всі деталі та сценарії скандалу з проросійським президентом ПАРЄ

Влітку "показового покарання" не буде: рішення щодо Аграмунта відклали на осінь. Наразі він відмовляється виконувати домовленості про свою відставку, втік зі Страсбурга в Іспанію і тим самим вкотре погіршив ситуацію для себе. "Європейська правда" з'ясувала деталі "аграмунтгейта"...



Філіп Мілашич, Humboldt University

Балканський танець. Чи вдасться ЄС зупинити нову війну?

Хвиля правого популізму на Заході й відсутність чіткої перспективи вступу до Євросоюзу знову зробили націоналізм на Західних Балканах політично вигідним. Вакуум, що виник після відходу ЄС, відтепер заповнює Росія.

Софія Лінн, Світовий банк

Рік проспаних надій: чому комунальному сектору не потрібна Європа

З усіх європейських моделей, які міжнародні експерти пропонували Україні, в результаті впроваджується найменш успішний варіант, коли держава зберігає за собою контроль за комунальним сектором. Чи варто Україні продовжувати реформу без реформування?


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter