З Бандерою до ЄС: як реагувати Києву на недружні заяви МЗС Польщі

Євген Магда, політолог _ Середа, 05 липня 2017, 14:03
Версія для друку Коментарі
Фото Dziennik.pl
Вітольд Ващиковський та Павло Клімкін

Стратегічне партнерство між Польщею та Україною має свої особливості. Серед них – не лише статус "адвоката", який довго використовувала Варшава, але і тональність заяв польських урядовців щодо України.

Повторивши фразу Ярослава Качинського про те, що з Бандерою Україна до ЄС не потрапить, міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський у інтерв’ю wPolityce згадав і про врегулювання прав польської меншини. Певної пікантності ситуації додає той факт, що протягом останніх років її представники в Україні не виступали з гучними скаргами, якщо не брати до уваги опереткових "поляків", що намагалися заблокувати трасу Львів – Рава-Руська після обстрілу генерального консульства Польщі у Львові.

Але потужний сигнал з Варшави може дати імпульс різним дискусіям, зокрема, про реституцію.

Схоже, багатьом представникам "Права і справедливості" ситуація всередині країни (позиції партії міцні, грудневі протести опозиціонерів так і не перетворилися на "польський Майдан", суспільні настрої цілком підтримують правлячу партію) створює не простір для зовнішньополітичних маневрів, а дає підстави відчути себе соратником Пілсудського, використовуючи відповідну риторику. 

Шкода, що заяви Ващиковського руйнують атмосферу діалогу, яка була відчутною під час засідання Польсько-українського форуму, робота якого відновлена, до речі, під патронатом керівників польського та українського МЗС.

Подібні гучні заяви, що спроможні консолідувати електорат напередодні виборів, можуть бути виправдані логікою передвиборчої боротьби, але нині позиції "ПіС" нічого не загрожує. Тому не зовсім зрозуміло, для чого головний дипломат Польщі робить заяви в тональності самодура-шляхтича часів Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького?

До речі, українських гетьманів та козаків, що успішно розхитували підвалини Речі Посполитої, Варшава теж піддасть геополітичній анафемі?  Не певен, що уникнуть критики Ващиковського навіть київські князі, які могли недружньо діяти щодо польських земель.

Показовим став і той факт, що

випад Ващиковського мав місце напередодні саміту країн АВС (абревіатура, що походить від польських назв Адріатичного, Балтійського та Чорного морів) за участю Дональда Трампа.

Пошук спільних ідей для держав Балтики, Чорного моря та Адріатики, які є членами Європейського Союзу, для офіційної Варшави є власним амбітним проектом, що має продемонструвати скептикам з країн Старої Європи можливість Польщі грати першу скрипку.

Проте є проблеми з наповненням ідеї конкретним змістом. Зауважу, що українського президента на цю зустріч не запросили, і це є показовим для польської політики щодо України.

Що замість цього? Вітольд Ващиковський обіцяє заветувати вступ України до ЄС, якщо Київ не стрибатиме під дудку Варшави. Це довільний переклад слів міністра, який цілком може давати Сергію Лаврову уроки з імперської риторики.

Маю засмутити дипломата: навряд чи він працюватиме на посаді, коли наша держава подасть заявку на вступ до ЄС – цей процес тривалий та непростий.

Тим більше, що польські журналісти та експерти вже протягом тривалого часу обговорюють перспективи відставки Вітольда Ващиковського з посади міністра закордонних справ. І його останні заяви свідчать, що ситуація для шефа польського зовнішньополітичного відомства нині не найкраща.

Проте виникає питання: чи не викликані подібні ескапади шефа польського МЗС суттєвими проблемами країни у відносинах з Європейським Союзом? Легко показувати принциповість у відносинах з Україною, коли Еммануель Макрон ставить перед Польщею та іншими центральноєвропейськими державами незручні питання.

Асиметрія Ващиковського – хороший урок для України. Нам не варто тішити себе ілюзіями, що Україна є всезагальною улюбленицею.

Натомість потрібно чітко формулювати національні інтереси та відстоювати їх максимально рішуче та послідовно.

Реагувати не емоційно, а протокольно на окремі випади партнерів та шукати нових друзів, позиціонуючи Україну як простір можливостей, а не найбільшу європейську проблему.

 

Автор: Євген Магда,

політолог, доцент НТУУ КПІ імені Ігоря Сікорського

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

ЧИТАЙ ТАКОЖ
powered by lun.ua
ПУБЛІКАЦІЇ
Наталя Іщенко, для Європейської правди

Посередник із Загреба: навіщо президент Хорватії поїхала до Путіна

Хорватський президент запросила Росію до участі в проектах Ініціативи "Тримор’я", хоча із самого початку цілями цього об’єднання вважалися позбавлення залежності від російських вуглеводнів, а також побудова геополітичного союзу, орієнтованого скоріше на Вашингтон.

Мацей Заневіч, Eastbook

У полоні старих концепцій: що впливає на українську політику Польщі

Вперше з часів Гедройца в Польщі знову почалися обговорення, якою має бути східна політика. З одного боку, аксіомою залишається ідея про необхідність хороших відносин з Києвом. З іншого - в парламенті присутні представники крайніх правих рухів.





Барбара Тот, Falter

Гібридна стратегія Себастьяна Курца: основні уроки австрійських виборів

Всі, хто вважав, що Курцу вдасться зупинити правих популістів, помилилися. У своїй передвиборчій кампанії він зробив ставку на теми безпеки та міграції, взявши на озброєння основні аргументи правих популістів.

Іван Божко, "Ільяшев і Партнери"

Грантовий ревізор: що дасть Україні створення Європейської прокуратури

Європейська прокуратура, яка повинна запрацювати за 3 роки, серед іншого, повинна зайнятися розслідуванням злочинів, пов'язаних з шахрайськими схемами з розкрадання коштів, виділених ЄС на різні українські програми.


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter