Супердержави на порозі торгової війни: ризики і вигоди для України

Олег Устенко, Міжнародний фонд Блейзера _ Середа, 16 серпня 2017, 09:38
Версія для друку Коментарі
Фото foxbusiness.com

Дональд Трамп впритул наблизився до ще однієї війні. Торгової, але від цього не менш небезпечної.

Старт торговому конфлікту з Китаєм було дано після оголошення Трампом початку розслідування щодо можливого порушення Пекіном американських законів про інтелектуальну власність і передачу технологій.

Розслідування вестиме торговий представник США Роберт Лайтхайзер. Йому не вперше вводити торговельні обмеження для китайського імпорту – подібними питаннями він займався ще в адміністрації президента Рональда Рейгана.

Якщо факт порушень буде доведено, Білий дім отримає підстави для підвищення ввізних мит для китайських товарів, використовуючи статтю 301 торгового акту 1974 року. Безумовно,

у сфері економіки це найбільш ризикований крок президента Трампа. І водночас – найбільш очікуваний великим американським бізнесом.

Стіна з Мексикою і вихід з Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (NAFTA), тиск на європейських партнерів з метою негайного збільшення ними своїх витрат на оборону і вихід з Тихоокеанської угоди – за півроку свого президентства Дональд Трамп уже приступив до виконання своїх скандальних обіцянок.

Втім, ця низка зобов'язань президента Трампа буде абсолютно неповною, якщо сюди не додати його обіцянки щодо тиску на економіку Китаю.

Причому в абсолютно різних формах – від тиску на валютний курс юаня (у багатьох аналітиків залишився післясмак від розмови Трампа з першими особами МВФ, коли був зроблений абсолютно непрозорий натяк на "валютних маніпуляторів" з Китаю) до недавнього оголошення нової фази "війни" у вигляді розборок щодо інтелектуальної власності.

Чи можлива повномасштабна торгова війна між США і Китаєм? Швидше ні. Вкрай сумнівно, що Трамп зможе повною мірою дотримуватися взятих на себе раніше зобов'язань.

Економіки двох супердержав аж надто сильно взаємопов'язані. Зараз США – найбільший торговий партнер Китаю. У 2016 році обсяг торгівлі склав $600 млрд, що практично вдвічі більше, ніж з торговим партнером #2 – Японією. І набагато менше, ніж з РФ (лише $70 млрд).

А головне – занадто багато в них зараз визначають геополітичні, а не звичайні економічні чинники.

Втім, навіть неповномасштабний торговий конфлікт між двома провідними економіками матиме величезні наслідки для всього світу.

Ось кілька меседжів, які, на мій погляд, є важливими в контексті цієї сюжетної лінії.

Рішення вести розслідування щодо інтелектуальної власності стосовно Китаю навряд чи закінчиться реальним результатом. Аж надто багато чого треба домогтися від Пекіна в плані геополітики.

Голосування КНР за резолюцію Ради безпеки ООН по КНДР можна трактувати як класичний "мах на мах". Навряд чи в цьому розкладі економіка вийде на перший план.

Водночас неможливість достатньою мірою натиснути на Китай (саме через існуючі політичні обмеження) працюватиме не на руку адміністрації Трампа, що якраз намагалася заручитися підтримкою тієї групи виборців, які свято вірили в те, що "бізнес – перш за все".

Електоральна підтримка продовжить зменшуватися, і ухвалювати інші рішення буде щоразу все складніше і складніше.

Китай як нова супердержава (друга за величиною економіка, другий за обсягом військовий бюджет, один з найбільших світових інвесторів) не терпітиме реального тиску на себе. Не складно передбачити, що керівництво КНР буде переформатовувати свою стратегію, намагаючись, наскільки це можливо, утворювати навколо себе різні економіко-політичні союзи.

Однак картина може почати швидко змінюватися, і важливість США для Китаю буде зменшуватися. А роль інших – збільшуватися.

І статися це може досить швидко.

У цьому бурхливому морі глобальних катаклізмів Україні важливо спробувати скористатися тими перевагами, які вона має.

Потенційний виграш для України – це триваюча експансія Китаю в Європу. Такі шанси з'являються нечасто, і їх важливо не упустити.

Але водночас нам варто пам'ятати, що масштабний прихід китайських інвесторів має і свої ризики, теж чималі.

Це і потенційний конфлікт з ЄС (навряд чи там будуть у захваті від такого розвитку подій), а головне – ризик потрапити в залежність від сильнішої економіки.

Щоб мінімізувати такі ризики, ми повинні залучати не тільки китайські, але і європейські інвестиції. Іншими словами – оперативно зробити всю домашню роботу з поліпшення бізнес-клімату, чого досі зробити не вдалося.

Інакше з цього конфлікту Україна ризикує вийти не переможцем, а одним із тих, хто програв.

 

Автор: Олег Устенко,

виконавчий директор
Міжнародного фонду Блейзера,

президент Гарвардського клубу України

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

ЧИТАЙ ТАКОЖ
ПУБЛІКАЦІЇ
Анатолій Марциновський, "Європейська правда"

Митниця проти "євроблях": чи допоможе Вільнюс вирішити проблему литовських авто

Податкова має інформацію про 239 литовських компаній, які видають доручення на право користування своїми автівками громадянам України, причому деякі компанії видали понад 200 таких доручень. У більшості випадків керівниками цих литовських компаній також є громадяни України.

Євген Приходько, для Європейської правди

Санкції ЄС проти Польщі: до чого призведе жорстке рішення Європарламенту

Голосування в Європарламенті акурат випало на день відзначання другої річниці правління партії "Право та справедливість". Варшаві загрожує позбавлення права голоса у ЄС. Анонсувавши введення санкцій, Брюссель досить символічно підбив підсумки двох років "добрих змін" від польської правлячої партії.







Юрій Панченко, Європейська правда

Вікно можливостей для Києва: чи вдасться заморозити конфлікт із Польщею

Після гучного скандалу з праворадикалами на марші у Варшаві польській владі більше не потрібні нові проблеми на етнічному ґрунті. І це дає Києву шанс на конструктивнішу позицію Польщі в історичному діалозі. Але наскільки тривалим буде це "вікно можливостей"?

Олександр Мішин, Центр дослідження Африки

Так йдуть диктатори: примара військового перевороту в Зімбабве

Політична боротьба у Зімбабве загострилася на тлі погіршення стану здоров’я президента Роберта Мугабе. Ймовірною причиною заколоту стало бажання 93-річного диктатора передати владу в руки своєї дружини Грейс.


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter