Макрон і Франція: медовий місяць закінчився

Рейнбоу Мюррей, Лондонський університет королеви Марії _ Четвер, 31 серпня 2017, 09:51
Версія для друку Коментарі
Фото IPG / AFP

У травні Еммануель Макрон обійняв президентську посаду на хвилі ліберальних надій, відкинувши традиційні партії, котрі домінували у французькій політиці весь період існування П'ятої республіки.

 

Однак за три місяці ейфорія поступилася місцем розчаруванню: лише 37% виборців задоволені роботою Макрона. Це означає 20-відсоткове падіння підтримки після обрання.

"Європейська правда" публікує фрагменти з інтерв'ю професора Рейнбоу Мюррей, експерта з французької політики, яка мала розмову з Еллі Меарс з видання "IPG-міжнародна політика і суспільство".

Про результати Макрона

В цілому Макрон вже багато чого досягнув. Його перший і найбільший успіх полягав у тому, що він отримав парламентську більшість. Це здавалося неможливим, враховуючи, що його політична партія ніколи раніше не брала участі у виборах і почала свою діяльність минулого року.

На міжнародній арені він продемонстрував готовність конкурувати з Дональдом Трампом. Це і рукостискання політиків, що нагадують лещата, і твіт Макрона "Make our planet great again" у відповідь на погрозу Трампа вийти з Паризької угоди. При цьому Макрон пом'якшив ворожість і прийняв Трампа з державним візитом, розуміючи, що йому потрібно зберегти США на своєму боці.

Він також прийняв у Версалі Володимира Путіна, обговоривши спільні інтереси у боротьбі з тероризмом, і при цьому – зробив зауваження щодо дотримання прав людини в Росії.

Початкова популярність Макрона не була стійкою.

Це була віра людей "в чистий аркуш", на який вони проектували власні надії.

Що ж до діяльності Макрона всередині країни, то він вже просунув свій перший великий законопроект, мета якого – наведення ладу в суспільному житті. Це було ключовою обіцянкою його передвиборної кампанії після скандалу, що знищив Франсуа Фійона (коли з'ясувалося, що той платив фіктивні зарплати родичам). Також ухвалення такого проекту було частиною угоди, яку французький лідер уклав з "Демократичним рухом".

Він також отримав схвалення парламенту на спрощене проведення реформи трудового законодавства в галузі залізничного транспорту.

Про падіння рейтингу і стиль керівництва

Втім, новий уряд виявився не застрахованим від корупційних скандалів, і це послабило позиції Макрона.

Як вже було сказано вище, популярність Макрона не була стійкою, це була "віра в чистий аркуш".

Оскільки тепер французи пізнали його краще, у Макрона з'явилося більше можливостей їх розчарувати.

Скандали в уряді, гучне звільнення начальника генштабу армії у зв'язку з суперечкою про військові витрати і відчужені стосунки з пресою зіпсували його імідж. Його унікальна приваблива риса – здатність балансувати правий і лівий політичні табори – також потенційно є його найбільшою слабкістю, оскільки вибір будь-якого з напрямків означає ризик образити іншу сторону.

При цьому Макрон явно хоче бути господарем становища і вже проявив авторитарні тенденції.

Він похитнув позиції свого прем'єр-міністра, наприклад, виступивши з безпрецедентним зверненням про "стан союзу" за день до того, як прем'єр-міністр мав розповісти про державну політику.

Він оточив себе лояльними людьми і відносними новачками, які не в змозі кинути виклик його авторитету.

Він тримає засоби масової інформації на відстані простягнутої руки і висловлює бажання, щоб парламент став технократичним органом, якому доручено переглянути урядову законодавство.

Але за все це треба платити. Централізація влади означає: якщо щось піде не так, відповідальність лягає особисто на нього.

Про нові обличчя в політиці

Під час кампанії Макрон обіцяв запропонувати посади кандидатам з-поза меж традиційного політичного істеблішменту, в тому числі жінкам. Частково йому це вдалося.

В уряді зараз – 50% жінок і багато непартійних.

Жінки становлять майже половину фракції Макрона. Однак ключовими фігурами у французькій політиці, як і раніше, залишаються чоловіки. Вони займають більшість основних посад в уряді, охоплюють усі головні консультативні ролі в Єлисейському палаці і багато з головних ролей у парламенті.

Нові парламентарії також у переважній більшості походять з більш привілейованих верств населення. Таким чином, він зробив деякі кроки, але йому все ще належить пройти довгий шлях.

Про реформи

У політичному плані у Макрона не має бути жодних труднощів з проведенням реформи трудового законодавства. Він вже має схвалення парламенту, що дозволяє просувати президентські реформи; навіть якщо він цим не скористається, у нього є лояльна парламентська більшість.

Набагато серйозніша боротьба чекає Макрона на вулицях, де французи, безсумнівно, спробують зірвати його плани. А у Франції вуличні протести здатні загальмувати всю країну.

Така тактика раніше змусила відступити багатьох президентів.

Втім, Макрон вже чекає на це і, гадаю, залишиться на своїй позиції. Можливо – зробить кілька невеликих поступок.

Щоб реформи принесли плоди, потрібен час. Тому президент має скористатися шансом – зараз або ніколи.

З огляду на схильність Макрона до проявів сили і авторитету, думаю, він проводитиме реформи в стилі Тетчер.

Про європейську політику

Макрон і Меркель поділяють ті самі політичні погляди і обидва зацікавлені в захисті ЄС від різних загроз.

В умовах нестійкого американського президента, загрозливого президента Росії, продовження міграційної кризи і неминучого Brexit Франція і Німеччина потрібні одна одній більше, ніж будь-коли.

Макрон однозначно підтримує ЄС і зацікавлений у тісній співпраці з Німеччиною.

 

Автор: Рейнбоу Мюррей,

професор політології в Лондонському університеті королеви Марії, займала посаду запрошеного професора у Вищій нормальній школі та Інституті політичних досліджень (Париж)

Стаття вперше розміщена на сайті IPG і публікується з дозволу правовласника, з редакційними скороченнями

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

ЧИТАЙ ТАКОЖ
ПУБЛІКАЦІЇ
Дарія Гайдай, Центр "Нова Європа"

Новий балканський виклик: територіальна суперечка, що може заблокувати розширення ЄС

Територіальна суперечка між Хорватією та Словенією стала загрозою для всієї балканської політики ЄС. Якщо вже Словенія та Хорватія не можуть домовитися десятиліттями, то якими будуть переговори між Хорватією і Сербією?

Cергій Сидоренко, Європейська правда

Чи скасують безвіз Україні: що не так у боротьбі Брюсселя за антикорупційний суд

"Європейська правда" має підстави стверджувати, що реальної загрози безвізу через антикорупційний суд немає. Чим можна це підтвердити та що може втратити Україна, якщо ігноруватиме вимоги партнерів – читайте у нашій статті...







Мар'яна Каганяк, Офіс із просування експорту

Експортери в пошуках підтримки: як допомогти виходу на нові ринки

Українські компанії впевненіше розглядають експорт як більш вигідний спосіб збільшення продажів продукції та послуг. Упевненість експортувати виникає тоді, коли є знання, вміння, а також перевірені контакти в країні експорту та експертна підтримка.

Тарас Качка, Міжнародний фонд "Відродження"

ЄС на порозі змін: чому цей рік є вирішальним для євроамбіцій України

Цей рік – ідеальний для формування нового змісту наших відносин з ЄС. Внутрішні дискусії в Євросоюзі про своє майбутнє – найкраща для цього нагода. Адже незабаром порядок денний ЄС буде сформовано на десятиліття.


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter