Ринку не потрібна команда: чому в ЄС не сперечаються про опалювальний сезон

Четвер, 26 жовтня 2017, 16:00 — , Світовий банк

Настання опалювального сезону в Україні – завжди НП.

Принаймні, такий висновок можна зробити, якщо регулярно стежити за українськими медіа і за стрічкою новин у Facebook. Або жити у багатоповерховому будинку.

І це – холод у квартирах восени та навесні, електричні обігрівачі, пожежі від них – дивує всіх, хто недавно живе в Україні. Звичайно, за винятком приїжджих з пострадянських країн.

Спробуйте пошукати новини про початок опалювального сезону у Франції. Або в Німеччині. Або хоча б у Польщі...

Боюся, що вам буде складно похвалитися результатом. Чому ж так виходить?

Автономне опалення? Так, але ні

Перша відповідь, яка багатьом спадає на думку – через автономне опалення. Але ця відповідь неправильна.

Дійсно, у Західній Європі централізоване опалення не так поширене, як в Україні, проте останнім часом стає все популярнішим, особливо у містах із великою щільністю населення. І зараз в тих країнах, де є можливість використовувати центральне опалення (наприклад, Cхідна Німеччина, Скандинавія або Словаччина), ним користуються.

На щастя, це починають розуміти і в Україні, зупинивши епідемію відключень від централізованого опалення. Цей крок, хоча і привабливий у короткостроковій перспективі, у довгостроковій явно збитковий. Як для самих мешканців, так і для держави.

Отже, причина відсутності в ЄС "НП опалювального сезону" – в іншому.

Ринок вирішує все

Справа в тому, що в ЄС комунальні послуги є... ринком, де споживач не залежить від рішення міської влади або ЖЕКів.

Опалення по-європейськи – це система договорів, які будинки, безпосередньо або через керуючі компанії, укладають з постачальниками тепла. І ці договори регламентують порядок вмикання та вимкнення опалення.

І це дозволяє споживачам самостійно вирішувати, коли їм варто почати опалення і який рівень тепла у квартирах вони хочуть.

Перейдемо до конкретних прикладів. Залишимо осторонь далекі (і багаті) Німеччину та Скандинавію та звернемося до досвіду наших сусідів – Словаччини. Там опалення рекомендовано вмикати при падінні температури повітря до 12 градусів за Цельсієм.

Однак насправді це зовсім не догма: якщо споживачі хочуть заощадити, вони можуть замовити зменшення температури води у батареях і тим самим перенести для себе початок опалювального сезону.

І навпаки, в контракті часто прописують можливість збільшення температури води в опалювальній системі. Тоді в будинках буде ще тепліше.

Зверніть увагу: всі питання вирішуються не на рівні "мера", "міськради" або "депутата" – все вирішується простим ринковим підходом. "Будь-яка забаганка за ваші гроші".

Виходить, що для старту опалювального сезону не потрібні ані затверджені урядом методології, ані розпорядження мерів.

Все дуже просто – є ринок, покупець і продавець. А ніхто більше і не потрібен.

Резонне запитання: як самі підприємства, що генерують тепло, можуть оперативно забезпечити зміни попиту? Який жах! Їм же ніхто не дає розпорядження, який обсяг заявок мешканців варто задовольняти, а який – ні. А ще – жахіття! – у них же застарілі мережі.

Однак, як показує практика, ці підприємства справляються самотужки. Нехай і не завжди так ефективно, але в цілому успішно, ця модель діє в усіх європейських країнах. Включаючи країни Східної Європи, які в 1990-х були в тих самих стартових умовах, що й Україна.

І дійсно: ми ж не питаємо у постачальника картоплі, як він, бідний, її зберігає, транспортує, як вирішує питання, якщо я сьогодні картоплю не хочу, а хочу рис або гречку. Або взагалі сіла на дієту. Але ж він якось з цими питаннями справляється.

Ось і постачальники тепла впораються. Тільки потрібно створити ринкові умови, конкуренцію і свободу вибору.

Фантастика? Ні, можливість

Чи можливо таке в Україні? Звичайно! Інше питання, що для цього необхідно.

Перший крок – ринкові тарифи на опалення – вже здійснений. Це був болісний для багатьох крок. Та без нього реформування галузі було б неможливим.

Однак слід визнати – саме по собі прийняття правильних законів не дозволить змінити ситуацію.

В системі опалення занадто все запущено. Необхідно розуміння самих мешканців, що це вони диктують умови, які саме послуги і коли саме вони хочуть отримувати.

Що вони, а не ЖЕК, диктують умови, які послуги і коли саме вони хочуть отримувати.

На жаль, українська комунальна система була "заточена" під роботу монополістів. І це суттєво ускладнює завдання. На жаль, один будинок (наприклад – вже існуюче ОСББ) не може замовити у теплокомуненерго початок опалення у визначений ним день.

Не може, тому що можливості ТКЕ залежать від графіків роботи ТЕЦ. А їм вже зовсім немає резонів міняти зручні графіки, орієнтуючись на бажання споживачів.

Однак вихід із ситуації все ж існує. Досвід все тих же східноєвропейських країн, які стартували з таких умов, показує: попит завжди породжує пропозицію.

Як тільки запити споживачів послуг стануть масовими, завжди виникає бажання заробити.

З'являються альтернативні постачальники тепла, а конкуренція змушує "еволюціонувати" і вчорашніх монополістів.

Поки подібні зміни багатьом здаються фантастикою. Однак досвід багатьох країн Східної Європи показав – закони ринку працюють цілком успішно.

І потрібно для цього зовсім небагато – нормальне законодавче регулювання та розуміння споживачами послуг своїх прав.

Усвідомлення себе власником свого житла – це перша й головна сходинка, що веде до змін.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Реклама: