Що відбувається у ПАРЄ: реалістично про битву України за нові санкції проти РФ

Вівторок, 26 січня 2021, 11:10 — , народна депутатка України
Фото AFP/EastNews
Київ, 2019 рік. Мітинг під посольствами країн, представники яких підтримали повернення Росії до ПАРЄ

Січнева сесія Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) для української делегації почалася традиційно. Тобто – з оскарження нами повноважень делегації РФ.

Дуже коротко – про те, чому це саме січнева "традиція". За правилами ПАРЄ, на початку кожного року асамблея підтверджує свій склад (а також затверджує свого президента, віцепрезидентів тощо). За задумкою, цей процес має проходити швидко, навіть без жодних голосувань; та якщо є якась проблема, що непокоїть значну кількість делегатів, то автоматичне затвердження можна поставити під сумнів. Наприклад, накласти обмеження на "проблемних" депутатів.

Саме так формуються санкції ПАРЄ.

Від літа 2019 року Росія переконала ключові західні країни зняти з неї санкції та повернулася до зали – але підстави для претензій до неї не зникли.

Цих підстав навіть більше, ніж досить. Це і старі зауваження, на кшталт невиконання Росією зобов’язання за майже 50 резолюціями асамблеї, або особиста участь частини сенаторів у незаконній анексії Криму. Це і нове проміжне рішення ЄСПЛ у справі "Україна проти Росії", яке визнає, що Росія перебрала контроль над Кримом ще наприкінці лютого 2014 року, і саме під її контролем проходив фейковий кримський "референдум". Це і ситуація в тюрмах, де росіяни катують заручників і військовополонених.

І це, врешті-решт, справа Навального з усіма порушеннями прав людини навколо неї.

Хай якими є запитання особисто до Навального у нас, українців, але для інших європейських депутатів саме ця справа є тим дратівливим фактором, який додає шансів новим обмеженням щодо РФ.

Перший етап ми пройшли – поставили під сумнів право Росії брати участь у роботі асамблеї.

Тепер Моніторинговий комітет має підготувати резолюцію, яку ПАРЄ голосуватиме у четвер. Саме тоді визначиться, чи вистачить у асамблеї сміливості поновити санкції проти представників путінського режиму. І ми, представники України, будемо робити усе від нас залежне, щоби це сталося.

Втім, треба бути реалістами. Попри всі наші зусилля та попри усі події в РФ, гарантії успіху немає і близько.

Так, на засіданні у понеділок із 324 делегатів у ПАРЄ знайшлося 39 голосів на підтримку заяви української делегації щодо неможливості участі РФ в роботі асамблеї. Результат не дуже вражаючий. Але як-не-як – це результат.

Побачимо, як ця кількість зміниться на час голосування у залі.

До слова, рік тому ми також були далекі від успіху – але все одно робили усе від нас залежне. Тоді проти підтвердження повноважень делегації РФ проголосували 44 парламентарі.

То чому ж, попри високу ймовірність нашої поразки, це оскарження таке важливе?

Відразу наголошу: так, ми свідомі того, що більшість ПАРЄ не налаштована на нову сварку з росіянами і з високою імовірністю не підтримає поновлення санкцій.

Але не боротися, не оскаржувати – не варіант!

Поки російські танки і "Гради" катаються Кримом і Донбасом, Україна буде ставити питання про припинення агресії на всіх міжнародних майданчиках. І навіть після відновлення кордону і повернення територій обов’язком представників держави лишатиметься притягнення агресора до відповідальності за всі скоєні злочини і заподіяні збитки.

Тому сам факт обговорення, який нагадає європейським політикам про злочини РФ – це вже успіх.

Постійні згадки про всі старі й нові злочини РФ у царині прав людини і міжнародного права мають і надалі доводити колегам з інших держав-членів Ради Європи, що для українців не є порожнім звуком ті цінності і принципи, які вони доблесно їздять захищати у Страсбург кілька разів на рік.

Ми маємо пояснювати, що "умиротворення агресора" не працює, що зняття санкцій лише штовхає Путіна на нові порушення. Отруєння, арешт Навального, придушення мітингів у РФ тощо – яскрава ілюстрація цього.

Так, наразі багато хто в Європі цього не зрозумів. Західні колеги намагаються відбутися лише висловлюваннями із засудженням путінського режиму. Але для нас це привід не скласти руки, а навпаки, ще активніше пояснювати і доводити, що Росія не має намірів слідувати спільним правилам міжнародного співіснування. Що держдумівці Толстой і Слуцький як казали, так і казатимуть, що Крим "є російським", а Грузія "більше ніколи не побачить Абхазію і Південну Осетію у її складі".

Європейські колеги мовчать.

І тим самим підтверджують, що питання повернення РФ до діалогу – це безумовно також питання грошей. 

Хоча, як виявилося, усіх російських коштів Рада Європи так і не побачила, попри свої намагання улестити агресора. Генсек організації Марія Печинович-Бурич залишила без відповіді питання про 8,8 млн євро боргу за членські внески, який РФ відмовляється виплачувати Раді Європи. Ця сума була накопичена, коли Росія шантажувала Страсбург своїми неплатежами. Тепер борг росте, а РФ стоїть на своєму.

Звісно, все це – нерадісна історія.

Довіра до ПАРЄ падає, і все важче пояснювати громадськості і ЗМІ, а в чому ж сенс участі в цій структурі. Адже вони бачать, як інші країни дотримуються правил, прописаних в Статуті РЄ і Європейській конвенції з прав людини, а Росія показово та системно їх ігнорує. Санкцій же все одно немає.

В четвер ПАРЄ винесе своє остаточне рішення щодо повноважень РФ. Варіант буде один з трьох:

  1. Ратифікація / підтвердження повноважень.
  2. Нератифікація і непідтвердження повноважень.
  3. Підтвердження повноважень з обмеженням певних прав у асамблеї.

Нині делегація України спільно готує аргументи для представлення на моніторинговому комітеті у другій половині дня вівторка.

Особлива відповідальність – на членах комітету, Єлизаветі Ясько та Сергії Соболеві, яким треба першими переконувати колег не ставати на бік країни-порушниці. В умовах ковідного режиму роботи, коли тільки 80 делегатів в залі, а решта в онлайн, завдання це – зовсім не просте.

Але спробувати варто. І нам потрібно запастися терпінням.

Адже питання не тільки про захист власного національного інтересу, а й про збереження цінностей найстарішої інституції сучасної Європи. У ситуації, коли одна країна з 47 дозволяє собі таку нахабну поведінку, більшості інших це колись набридне.

Тож агресор обов’язково буде покараний.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.