В інформпросторі люблять повторювати суму в сотні мільярдів доларів російських приватних і державних активів, які заморожені державами-союзницями України. Однак за вісім місяців перспектива конфіскації цих активів для відшкодування Україні не стала ближчою, а чи не остання спроба вжити практичні кроки для цього в США стала однією з тем дискусій під час передвиборчої кампанії до Конгресу. І, ймовірно, ця дискусія триватиме і після виборів.

Тема конфіскації російських активів, зокрема майна олігархів, обговорюється з перших тижнів повномасштабної агресії.

Найбільш рішучою в цьому напрямку стала Канада, де ще 23 червня було ухвалено схожі за концепцією зміни до Закону "Про спеціальні економічні заходи" (Special Economic Measures Act), якими була створена можливість конфіскації та використання російських активів для допомоги Україні.

Однак у США процес передачі конфіскованих активів Києву зіткнувся зі складнощами. 

Найвідомішою пропозицією тут став законопроєкт конгресменів – демократа Тома Маліновського та республіканця Джо Вілсона – H.R.6930, в якому передбачалася можливість вилучення майна вартістю понад $5 млн у осіб, які потрапили під санкції, зокрема через вторгнення РФ в Україну. Однак він був розкритикований, зокрема Американським союзом громадянських свобод, через втручання у право приватної власності, а тому так і залишився проєктом.

Значно перспективнішим стало включення положень, які б дозволяли конфіскацію активів росіян із подальшою їх передачею Україні, до проєкту Закону про уповноваження на національну оборону США (The National Defense Authorization Act, NDAA). Цей акт є щорічним федеральним законом, у якому визначаються бюджетні політики і асигнування у сфері національної безпеки на наступний рік.

У первинному проєкті цьогорічного NDAA міститься загальне уповноваження генерального прокурора США на передачу конфіскованих російських активів Державному департаменту з метою їх використання для допомоги Україні.

Більш детальні процедури та повноваження, пов’язані безпосередньо з конфіскацією заморожених активів РФ та росіян, на початку жовтня запропонувала внести до цього законопроєкту двопартійна група сенаторів на чолі з демократом Майклом Беннетом та республіканцем Ліндсі Гремом.

У своєму проєкті сенатори пропонують наділити президента США надзвичайними повноваженнями з цього приводу та запровадити нові процедури, які дозволять конфіскувати активи, набуті злочинним шляхом, і спрямовувати їх на допомогу Україні, строком на три роки, до 2025-го.

Також, як і у випадку з канадським законом, вони передбачають і судові гарантії поваги до права власності, щоб уникнути звинувачень у свавіллі: сповіщення власника майна та можливість перегляду рішення в судовому порядку, включно з апеляцією. "Цей двопартійний законопроєкт змусить Путіна та його найближче оточення заплатити, спрямувавши кошти з їхніх конфіскованих активів українському народу для переселення, реконструкції та відновлення", – зазначив Беннет, представляючи цей законопроєкт.

Однак у розпал передвиборчої кампанії ці пропозиції, як і необмежену допомогу Україні в цілому, піддали сумніву представники Республіканської партії, які націлені отримати більшість в обох палатах Конгресу за підсумками листопадових виборів.

І якщо критика начебто надмірно великих сум, які виділяє уряд США на допомогу Україні, є публічною і її озвучував навіть лідер меншості в Палаті представників Кевін Маккарті, то сумніви в доцільності конфіскації російських активів висловлюються менш публічно.

Наразі складно сказати, з чим пов’язаний спротив республіканців конфіскації приватних російських активів.

На відміну від критики проєкту Маліновського-Вілсона, тут лунають більше політичні, ніж юридичні аргументи, зокрема в частині ефективності такого кроку: "Ми всі за підтримку України, тому вважаємо, що більш значущим заходом буде припинення фінансування військової машини Путіна за рахунок нафти... Конфіскація яхти Олега Дерипаски не змінить поведінку Путіна", – зазначило анонімне джерело в Республіканській партії в коментарі для Washington Post..

Також у середовищі республіканців пропонують альтернативні варіанти тиску на російський уряд.

Наприклад, речниця партії в комітеті з фінансових послуг Палати представників Лора Піві пропонує зосередитися на ухваленні законопроєкту конгресмена Енді Барра, що передбачає заборону фінансовим установам США здійснювати транзакції, пов’язані з російським енергетичним сектором.

Затвердити NDAA планується на першій сесії вже нового скликання Конгресу, і, ймовірно, пропозиції щодо конфіскації російських активів спричинять широкі дискусії. В ході дебатів у Конгресі, мабуть, ми почуємо вже згадану критику цієї тактики як неефективної, що не матиме реального впливу на рішення і дії путінського режиму.

Аргументами на користь конфіскації можуть бути зниження тиску на бюджет США в частині фінансування допомоги Україні та покриття вартості утримання замороженого майна, зокрема нерухомості, яхт і джетів.

Мабуть, будуть і ті ж контраргументи, які висловлювалися щодо законопроєкту Маліновського-Вілсона.

Тим не менше, на цих пропозиціях не варто наразі ставити хрест, навіть якщо республіканці отримають більшість в обох палатах: у середовищі цієї партії Україна має велику підтримку, в тому числі їхнього сенатського лідера Мітча Макконела.

Однак навіть ухвалення законопроєкту ще не означає, що Штати розпочнуть конфіскацію російських активів. Хоча вже згаданий закон у Канаді діє ще від червня, досі в цій союзній Україні державі не було жодного факту конфіскації заморожених російських активів.

Практична реалізація цих інструментів може мати значний і непередбачуваний вплив, тому, швидше за все, ці процеси почнуться синхронно в усіх державах, які контролюють заморожені російські активи.

Тому нашим дипломатам і політикам варто активізувати свою роботу з тим, щоб ці норми були таки включені до NDAA.

Це стало б дуже потужним стимулом для інших держав, зокрема ЄС та Японії, вносити відповідні зміни до свого законодавства. А для РФ – сигналом, що майбутнє відшкодування Україні є невідворотним, чи то у добровільний спосіб, чи то коштом її майна за кордоном.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів