Екс-заступник генсека Ради Європи: "Не вірю, що РЄ зважиться призупинити членство Росії"

Сергій Сидоренко, Європейська правда, Страсбург-Київ _ Середа, 07 грудня 2016, 13:28
Версія для друку Коментарі

Петер Лойпрехт, який працював у системі Ради Європи, є до певної міри легендарним представником цієї організації. Перш за все, через обставини своєї відставки, в яку він пішов з посади заступника генерального секретаря.

У 1997 році він звільнився з організації через незгоду із вступом до РЄ недемократичних країн, перш за все Росії.

Лойпрехт вважав, що організація з цим кроком поступилася власними цінностями.

За майже чотири десятиріччя його роботи в структурі РЄ посадовця запам’ятали і завдяки іншим його діям – зокрема, саме за його звітом у 1967 році Рада Європи призупинила членство Греції у відповідь на захоплення влади режимом "чорних полковників".

"Європейська правда" поспілкувалася з Лойпрехтом ще восени, у Страсбурзі – зараз екс-посадовець живе в Канаді, але його і досі запрошують на консультації та зустрічі до Ради Європи. А після нещодавнього візиту генерального секретаря РЄ Турбйорна Ягланда до Москви, де він спробував оживити співпрацю РЄ з Росією, висновки та спостереження нашого співрозмовника стали ще актуальнішими.

– Є думка, що Рада Європи нині переживає найскладніший період у свої історії. Чи справді це так?

– Я не є песимістом, та маю визнати: Європа виглядає досить недобре. Це і конфлікти, і дуже небезпечне зростання націоналізму, нетерпимості, етноцентричних ідеологій.

Причому в той час, коли західноєвропейські політики воліють помічати ксенофобію у Східній та Центральній Європі, на Заході – та сама проблема. Не лише Франція чи Британія, але також держави з давніми традиціями поваги до рівності – як Нідерланди та країни Скандинавії – стикнулися з точно такою проблемою

І це справді непокоїть.

Те, як Євросоюз відреагував на міграційну кризу, можна назвати моральним банкрутством Європи.

Повна відсутність солідарності з країнами на передньому краї – Грецією, Італією, до певної міри Іспанією.

Або цей безглуздий референдум в Угорщині... Безглуздий, бо, по суті, йшлося лише про угорську квоту, менше ніж 1300 мігрантів. Та навіть не це головне. Пропаганда, яка була перед референдумом, шокує і справді непокоїть. Расизм, нетерпимість на державному рівні.

З цього та не лише з цього я роблю висновок: Європа справді почувається недобре.

– В Раді Європи проблеми доповнює ціннісний розкол між старими та новими членами. Що варто робити? Чи варто утримувати в РЄ Росію, Туреччину чи Азербайджан попри всі проблеми у цих країнах?

– Я взагалі не дуже люблю цей розподіл на східно- і західноєвропейських членів РЄ. І я вважаю, що Рада Європи мала реальний шанс подолати цей розподіл, але він був втрачений. Нині в РЄ – надто багато інтересів, що конфліктують між собою. І я не впевнений, чи буде організація здатна подолати ці внутрішні конфлікти. Хоча дуже хотів би, щоби Рада впоралася.

Що ж до вашого питання, то загального висновку я не дам. Не скажу багато нового – потрібно неухильно виконувати рішення ЄСПЛ.

У минулому рівень виконання рішень Страсбурга був дуже високим, зараз деякі країни просто не відповідають вимогам членства у Раді Європи.

–  Росія законодавчо дозволила собі невиконання рішень ЄСПЛ.

– Саме це непокоїть. І я підкреслю, що Росія – лише "одна з", а не єдина країна у списку тих, які кажуть, що рішення ЄСПЛ – політичні. Але це нонсенс.

Так, деякі рішення Європейського суду з прав людини можуть не подобатися окремим урядам, але це не означає, що ці рішення від того стають політичними.

– У Ради Європи був досвід призупинення членства країни-порушника. Чи реальне схоже рішення про призупинення повноважень Росії чи Азербайджану?

– Був один такий випадок (призупинення участі Греції в РЄ), до якого я був напряму долучений. І я вважаю, що рішення щодо Греції було абсолютно виправданим. Там був військовий переворот, демократичне правління було скасоване, багато людей потрапили за грати, потерпали від катування.

Толерувати такий уряд в країні-члені Ради Європи було неприпустимо. Але ухвалити це рішення нам вдалося завдяки лише одному факту:

на той час політичні лідери ще пам’ятали про жахи Другої світової війни, про фашизм та нацизм, і вони були налаштовані не допустити повторення цього.

Раду Європи тоді розглядали як бастіон проти диктатури.

Але минуло не так багато часу (13 років. – ЄП), і ми стикнулися з турецьким військовим переворотом під проводом генерала Еврена в 1980 році. Вже тоді Рада Європи не знайшла в собі сили для жорсткої відповіді.

Петер Лойпрехт в часи роботи заступником генсека. Фото надане прес-службою РЄ

Звісно, я не візьмуся стверджувати, що членство Туреччини в РЄ тоді точно треба було зупинити – міжнародна політика завжди є складною.

Взагалі розширення Ради Європи на Схід було неочевидним кроком. Так, воно принесло чимало позитиву у ці країни, але до певної міри Раді Європи при цьому довелося відмовитися від своїх базових принципів і, як наслідок – маємо сьогоднішню ситуацію.

– Тобто ви не підтримуєте "велике розширення" Ради Європи на Схід?

– Ви знаєте, я залишив Раду Європи у 1997 році через свої зауваження, зокрема, щодо вступу Хорватії та Росії до РЄ. Хорватія тоді перебувала під правлінням президента Туджмана, який, м’яко кажучи, не був великим демократом і не був зацікавлений у захисті прав людини. А Росія... подивіться на історію вступу РФ до Ради Європи.

В середині 1990-х був проведений юридичний аналіз, і експерти дійшли висновку, що Росія ще не є демократією, а ситуація з правами людини не досягла прийнятного рівня. Але було прийнято політичне рішення (про її членство в РЄ).

Рада Європи взагалі не була досить послідовною щодо Росії.

Так, одного разу, через війну в Чечні, процес вступу Росії навіть був заморожений. Але вже за рік він поновився, хоча війна в Чечні ще тривала.

Потужним "двигуном", який проштовхував Росію до Ради Європи, був канцлер Гельмут Коль. На мою думку, тут зіграла роль ідея "чоловічої дружби". Коль вважав, що Єльцин – його друг, його союзник, і намагався допомогти йому. І оскільки Коль наполягав на необхідності членства, Франція, Британія та інші поступилися.

Росія тоді взяла на себе довгий перелік зобов’язань, які вона має виконати як член РЄ. Та я і зараз пам’ятаю прес-конференцію прем’єр-міністра Примакова в день церемонії приєднання Росії до Ради Європи. Тоді один із журналістів спитав його про ці зобов’язання.

І знаєте, що відповів Примаков?

Він сказав: "Насправді це не зобов’язання Росії. Це – задачі, які ми ставимо". Мовляв, "побачимо".

І ще один епізод, який мене вразив. Примаков згодом написав книгу про те, як він був прем’єром. Так от, ми тут у Страсбурзі були переконані, що вступ до Ради Європи справді був важливим для Росії, але Примаков у своїй книзі не згадав про це ані словом! Можете перевірити!

Часом я спілкуюся з друзями, які й досі працюють в Раді Європи, і ставлю і їм, і собі питання – чи є якісь позитивні наслідки того, що  Росія стала членом Ради Європи? Так от, якщо чесно, то я не впевнений, що такі позитивні наслідки є.

Хоча у Хорватії (попри мій скептицизм тоді, у 1996 році) справи йдуть принципово інакше, і після зміни президента Туджмана тут дійсно можна говорити про позитивну історію.

– Як краще вчинити зараз? Чи варто РЄ і надалі утримувати у складі такі країни, як РФ та Азербайджан, чи краще дистанціюватися від них?

– Не впевнений, що можу дати вам відповідь на це запитання, бо воно справді дуже складне. Але хочу зазначити таке.

Було відносно легко призупинити членство Греції в Раді Європи в 1967 році.

Було значно складніше і, зрештою, не вдалося призупинити членство Туреччини в 1980 році.

А зараз призупинення членства Росії взагалі не видається реалістичним.

В урядах країн-членів Ради Європи превалює інший тренд.

Просто в європейському керівництві вкрай не вистачає людей зі стратегічним баченням. Знаєте, свого часу Буш пожартував, що "люди з баченням мають бути передані медикам", та я з таким підходом не згодний.

На жаль, Європі через відсутність такого бачення непросто планувати свої перспективи.

Інтерв'ю взяв Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

ПУБЛІКАЦІЇ
Сергій Сидоренко, Європейська правда, Страсбург

РФ до осені чекають: стала відомою схема зняття санкцій з Росії в ПАРЄ

"Європейська правда" з’ясувала схему, за якою санкції з росіян можуть бути зняті вже у першій половині поточного року. Та одразу зазначимо: ці події не дають приводу для песимізму. Попри фінансовий шантаж з боку РФ, ми маємо всі підстави розраховувати на перемогу і в цій битві...

Сергій Сидоренко, Європейська правда, Страсбург

Ягланд без маски: генсек Ради Європи почав відкриту кампанію за "прощення" Росії

Навряд чи можна сказати, що нинішній генсек Ради Європи і до цього мав аж надто велику довіру в Києві. Але той рівень цинізму та маніпуляцій, який він висловив увечері 22 січня з трибуни Палацу Європи, провів риску, розділивши відносини з ним на "до" і "після"...







Георг Захманн, Bruegel

Час спливає: останній шанс для України зупинити Nord Stream-2

Без швидких та рішучих дій Nord Stream-2 з його катастрофічними наслідками для України майже неможливо подолати. Якщо Україна не зможе запропонувати надійну, економічно обґрунтовану альтернативу – це буде лише її вина.

Дмитро Шемелін, "Астерс"

Бій з тінню: чому ЄС програє у протистоянні з офшорами

Ініціатива ЄС по боротьбі з ухиленням від податків через офшорні юрисдикції отримала серйозний удар. У разі, якщо скорочення списку буде схвалено офіційно, ефективність цієї ініціативи опиниться під питанням.


АВТОРИЗАЦІЯ


УВІЙТИВІДМІНИТИ
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter