http://www.eurointegration.com.ua/images/ep_for_fb.gif Європейська правда http://www.eurointegration.com.ua Європейська правда http://www.eurointegration.com.ua Шість пострілів у балканське перемир'я: кому вигідна смерть Олівера Івановича http://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/01/17/7076203/ Статті Наталя Іщенко, для Європейської правди Wed, 17 Jan 2018 12:53:00 +0200 Вбивство лідера руху косовських сербів "Свобода, демократія, правда" Олівера Івановича стало найгучнішим терористичним актом на Балканах з 2004 року. Є і політичні наслідки – Сербія заявила про призупинення переговорів з Косовом до закінчення слідства. Лідера Громадського руху косовських сербів "Свобода, демократія, правда" Олівера Івановича було вбито вранці 16 січня в Косовській Мітровиці на півночі Косова. Цей злочин став найбільш гучним терористичним актом на Балканах за останні півтора десятка років. Політик помер у лікарні. Повідомляється, що в нього потрапило шість куль. Стріляли з пістолета, який має неофіційну назву "довга дев’ятка" - це 9-міліметровий Zastava M70A. За попередніми даними, вбивці (вбивця) втекли на Opel Astra. Повністю спалений автомобіль було знайдено на відстані близько одного кілометра від місця злочину, біля албанських будинків на кордоні з сербським поселенням. Поліція Косова сформувала спеціальну групу для розслідування вбивства Івановича. Місцеві особливості: слідство ведуть два прокурора, серб і албанець. Одночасно сербська прокуратура з організованої злочинності почала власне розслідування, але ця діяльність не вітається офіційною Приштиною. Рада безпеки Косова на позачерговому засіданні вирішила, що в разі необхідності професійної допомоги в розслідуванні справи косовські правоохоронні органи зможуть звернутися до спеціалізованих міжнародних організацій, зокрема до ФБР США. Хто такий Олівер Іванович Олівер Іванович був людиною з цікавою біографією та нетиповими політичними поглядами. Він народився 1953 року в тій частині колишньої Югославії, де зараз знаходиться Косово, в сербській родині з чорногорським корінням. Вільно володів албанською мовою, що є рідкістю серед косовських сербів. В юності хотів стати військовим льотчиком, але через проблеми із зором змушений був залишити навчання у Військовій академії в Загребі. Повернувся до Косова, де здобув освіту інженера та економіста. 1999 року Іванович очолював так звану "Варту мосту", яка контролювала міст, що з'єднує північну та південну, сербську та албанську частини Косовської Мітровиці. (Міст нещодавно реконструювали за гроші Євросоюзу, але його досі не відкрито - по ньому можуть пересуватися лише пішоходи). З 2008 по 2012 рік обіймав посаду державного секретаря Міністерства Республіки Сербія у справах Косова і Метохії. У січні 2014 року його раптово було заарештовано через звинувачення у воєнних злочинах, нібито скоєних під час збройного конфлікту в Косові. Як стверджував прокурор EULEX, Місії Європейського Союзу в сфері верховенства закону и правопорядку в Косові, Іванович причетний до вбивства мирних албанських мешканців у південній частині Мітровиці під час косовського конфлікту 1998-1999 рр. Арешт став шоком практично для всіх, хто знав Івановича, тому що раніше навіть праворадикальні екстремісти з числа косовських албанців не звинувачували його у воєнних злочинах. 21 січня 2016 року суддями EULEX Івановича було засуджено до 9 років ув'язнення. Проте апеляційний суд Приштини скасував вирок та наказав провести новий судовий процес. В червні 2017 року політика звільнили з-під варти. У жовтні минулого року він висував свою кандидатуру на пост мера Мітровиці, але програв іншому сербському політику, лідеру партії "Сербський список", яку підтримували Москва та Белград. Під час виборчої кампанії Івановичу спалили автомобіль. Напередодні голосування на місцевих виборах, в інтерв’ю белградському тижневику VREME, Олівер Іванович казав про атмосферу страху та беззаконня, яка панує в Косовській Мітровиці. За його словами, люди бояться не албанців, а місцевих сербів, злочинців, які "їздять на джипах без номерів". Він розповів, що в останні два роки в Мітровиці було зафіксовано більш ніж п'ятдесят випадків підпалів авто та два нерозкритих вбивства. До того ж наркотики продаються на кожному кроці… "Все це відбувається на території у два з половиною квадратних кілометри, що повністю покрита камерами безпеки", - зазначив Іванович. На його думку, поліція нічого не може зробити, тому що, можливо, сама пов’язана із криміналітетом, або просто боїться злочинців, як і судді та прокурори. "Трагічно, що після вісімнадцяти років життя в страху через екстремістськи налаштованих албанців тепер серби побоюються екстремістськи налаштованих сербів і через те бажають звідси поїхати... Раніше ми знали, де є фронт, але тепер ми не знаємо, тому що фронт є серед нас", - констатував Іванович. Зустрічні звинувачення Асоціація сербів з Косова і Метохії заявила, що вбивство Олівера Івановича є найбільш серйозним нападом на сербський народ у Косові з часу заворушень у березні 2004 року. Нагадаємо, 14 років тому через вбивство невідомими сербського підлітка та загибель трьох албанських дітлахів, що потонули за нез’ясованих обставин, у Косовській Мітровиці почалися зіткнення сербів та албанців. В результаті декілька людей загинуло, сотні отримали поранення, в тому числі - 11 миротворців. "Постріли в Олівера Івановича - це постріли в усіх нас, хто бореться за Косовську Мітровицю, це постріли у кожного серба, який не хоче залишати свого вогнища", - заявив Горан Ракич, нинішній мер Мітровиці, колишній конкурент Івановича на виборах. Очільник Сербської радикальної партії Воїслав Шешель в ефірі телеканалу "Россия 24" заявив, що до вбивства лідера косовських сербів причетні західні розвідувальні служби. Натомість балканські ЗМІ цитують косовського юриста і політолога Азема Власі, який вважає, що за теракт несуть відповідальність "сербські та російські екстремісти", які вільно почуваються на півночі Косова, в Мітровиці. Президент Сербії Александар Вучич наголосив, що, якщо той, хто вбив Олівера Івановича, має сербське ім'я та прізвище, його не можна вважати сербом. Після закінчення екстреного засідання Ради безпеки Сербії Вучич зазначив, що "напад на Олівера Івановича - це, по-перше, напад на сербський народ на півночі Косова і Метохії, по-друге, це напад на Сербію в цілому". "Вбивство Івановича - злочинне, зловмисне діяння з метою викликати хаос на півночі Косова і весь народ втягнути в конфлікт. Хто б не стояв за вбивством, албанські або сербські злочинці, вони мають відповісти. Їхньою метою є дестабілізація, паніка і страх. Злочин має бути покараний", - заявив керівник адміністрації по Косову і Метохії при уряді Сербії Марко Джурич. НАТО посилює патрулювання В Белграді вважають, що нинішня криза в Косові може негативно відобразитися на всіх Західних Балканах. Вбивство Олівера Івановича - це безумний терористичний акт, який загрожує стабільності не тільки півночі Косова, але й усього регіону, вважає перший віце-прем'єр і міністр закордонних справ Сербії Івіца Дачич. Прем'єр-міністр Косова Рамуш Харадінай після проведення засідання Ради безпеки зазначив, що вбивство Івановича було окремим випадком, і ситуація в Косові є стабільною. Втім, за його словами, "це не означає, що немає ніякого ризику можливих терористичних актів". Одразу після вбивства в Мітровиці Александару Вучичу зателефонувала високий представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Федерика Могеріні. Вона наголосила, що найважливіше зараз - зберегти ситуацію мирною та спокійною. Те саме сказала вона по телефону і президенту Косова Хашиму Тачі. Пізніше стало відомо, що в суботу та неділю Вучич відвідає Косово і Метохію. Напевно, щоб усіх заспокоїти. На сьогодні гарантом безпеки та стабільності Косова і досі є міжнародний миротворчий контингент під керівництвом НАТО. Місія триває в республіці вже 19-й рік - сили KFOR (Kosovo Force) були створені згідно з резолюцією Ради Безпеки ООН № 1244 та вступили в Косово 12 червня 1999 року. Повідомляється, що після вбивства в Мітровиці миротворці посилили патрулювання міста. Прес-секретар НАТО Оана Лунгеску зробила заспокійливу заяву про те, що сили KFOR продовжують гарантувати безпеку в Косові згідно з Резолюцією РБ ООН. Погані наслідки Невідомо, на який ефект розраховували замовники та виконавці вбивства Івановича, можливо, на загострення аж до поновлення силового протистояння. Але поки що обидві сторони зберігають спокій, принаймні, зовнішній. Немає в регіоні достатньої кількості бажаючих йти на відкритий конфлікт, ну і присутність миротворців НАТО суттєво охолоджує атмосферу та гарячі голови. Втім, вже є перший суттєвий негативний наслідок теракту в Мітровиці - припинення перемовин Сербії та Косова під егідою ЄС. В день вбивства Івановича у Брюсселі мали відбутися перемовини між Белградом та Приштиною на рівні робочих груп. Але через події в Мітровиці зустріч не відбулася - сербська делегація терміново повернулася до Белграда. Керівник адміністрації Косова і Метохії Марко Джурич повідомив, що продовження діалогу в Брюсселі не буде, поки Сербія не отримає відповіді на питання щодо вбивства Олівера Івановича. Припинення контактів між Сербією та Косовом невигідне обом сторонам. Тільки досягнення домовленостей із сербською владою дає косоварам надію на остаточне визнання своєї держави світовою спільнотою. Що стосується Сербії, то умова щодо нормалізації відносин із Приштиною є головною вимогою до Белграда з боку Брюсселю - без цього країна втратить шанс стати членом ЄС. Автор: Наталя Іщенко, журналіст http://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/01/17/7076203/ Нові вимоги щодо Антикорупційного суду: що додав Світовий банк у конфлікт Києва та МВФ http://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/01/16/7076176/ Статті Світовий банк Tue, 16 Jan 2018 18:25:00 +0200 Створення справді незалежного суду, а не його імітації, є важливим і для ЄС, і для США, і для інших ключових донорів України, тому схоже, що тут вони не будуть поступатися. Ми переклали новий лист – із вимогами, які висунули до законопроекту у Світовому банку... Цього тижня - після новорічних та різдвяних канікул - події навколо Антикорупційного суду (АКС) розгортаються з великою швидкістю. У понеділок "Європейська правда" оприлюднила ультимативний лист від МВФ до адміністрації Порошенка щодо президентського законопроекту про АКС. За кілька годин з’явилася відповідь Банкової, яка засвідчила доволі нервове сприйняття Києвом рекомендацій МВФ, її підтримали депутати від БПП... Однак реакція України не зупинила тиск міжнародної спільноти. До вашої уваги - ще один лист, надісланий до Києва з центрального офісу Світового банку. В ньому також наведений чималий перелік претензій до президентського законопроекту. У банку, так само, як і в МВФ, вважають, що на Банковій порушують зобов’язання України та рекомендації Венеціанської комісії. Більшість вимог Світового банку за своєю суттю збігаються з тими, що перераховані у листі МВФ (див. публікацію "Що вимагає МВФ: повний текст листа з Вашингтона на Банкову"). Водночас у тому, якою має бути процедура зміни законопроекту, позиції банку та МВФ дещо розходяться. Якщо в МВФ розраховували, що Порошенко подасть до Верховної ради виправлений законопроект, то у листі зі Світового банку дослухалися до думки Києва і погодилися, що подання нового законопроекту не є обов’язковим, достатньо його перегляду в Раді. "Європейська правда" публікує для вас переклад листа Світового банку українською. І, за нашими даними, ближчим часом у Києві отримають схожі звернення також від інших міжнародних партнерів. Створення справді незалежного суду, а не його імітації, є важливим і для ЄС, і для США, і для інших ключових донорів України, тому схоже, що тут вони не будуть поступатися. Нижче читайте, які вимоги до законопроекту висунули у Світовому банку. * * * * * Світовий банк вітає подання Президентом Порошенком законопроектів 7440 та 7441 про Вищий антикорупційний суд (АКС) 22 грудня. Як обговорювалося під час візиту Президента Світового банку до України у листопаді, створення ефективних антикорупційних інституцій, у тому числі незалежного АКС, є одним із найважливіших елементів програми реформ в Україні. Воно допоможе зміцнити довіру до українських інституцій, забезпечити підзвітність посадовців та правосуддя, які є вимогою громадян України. Хоча подання законопроекту щодо створення незалежного Антикорупційного суду та апеляційної палати є справді позитивним кроком, ми вважаємо, що законопроект потребує наступних змін, які приведуть його у відповідність до рекомендацій Венеціанської комісії. Ці зміни також задовольнять вимоги Світового банку щодо надання гарантій на суму близько $800 млн на підтримку ключових реформ в Україні. Блок 1: ПІДСУДНІСТЬ Законопроект встановлює для АКС ширшу юрисдикцію, ніж рекомендована Венеціанською комісією. Але водночас встановлена проектом юрисдикція також охоплює не всі справи, що розслідуються НАБУ та САП. Ми наполегливо рекомендуємо переглянути законопроект, зробивши юрисдикцію АКС відповідною до юрисдикції НАБУ та САП. Блок 2: ВИМОГИ ДО СУДДІВ АКС Законопроект передбачає широкий та навіть нереальний набір кваліфікаційних вимог для кандидатів на посаду суддів АКС, включаючи вимогу того, щоб кандидат одночасно мав як значний досвід роботи в Україні, так і значний досвід у міжнародних антикорупційних організаціях чи міжнародних судових установах. Ці вимоги суттєво обмежують конкуренцію серед бажаючих стати антикорупційними суддями. Положення про вимоги до кандидатів повинно бути переглянуте таким чином, щоби залучити "найширше коло суддів, адвокатів та науковців" до конкурсу на посади в АКС. Саме це зазначено міжнародними інституціями в "Спільному баченні АКС", на яке посилається Венеціанська комісія у своїх рекомендаціях. Блок 3: ВІДБІР СУДДІВ АКС Створення Громадської ради міжнародних експертів (ГР), передбачене законопроектом, повинно бути краще узгоджене з рекомендацією Венеціанської комісії про надання міжнародним організаціям та донорам вирішальної та зобов’язуючої ролі в органі, який обирає антикорупційних суддів. (У президентському проекті) ГР надається лише консультативна роль, її рішення про неприйнятність того чи іншого кандидата може бути скасоване двома третинами голосів Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). Аналогічна процедура, використовувалася під час недавнього відбору суддів Верховного суду, але за її підсумками ВККС допустила до конкурсу 60% кандидатів, яких Громадська рада доброчесності визнала неприйнятними. Консультативна, а не зобов’язуюча роль ГР підриває той рівень довіри, який могла би принести участь міжнародних гравців у відборі суддів. Крім того, законопроект необгрунтовано обмежує склад ГР представниками "міжнародних організацій", а не "міжнародних організацій та донорів", як це рекомендовано Венеціанською комісією. Ми рекомендуємо переглянути ці положення, надавши ГР вирішальну та зобов'язуючу роль у процесі відбору суддів та забезпечивши участь широкого кола міжнародних організацій та донорів. Блок 4: ЗАТЯГУВАННЯ ПРОЦЕСУ Крім зазначених вище пунктів, проект закону також містить такі положення, які можуть затримати початок діяльності Антикорупційного суду. Невизначена кількість суддів. Проектом закону про АКС не визначена кількість суддів у ньому, натомість вона повинна визначатися Державною судовою адміністрацією. Законопроект також не містить пояснень, як має визначатися цей показник. Це може призвести до встановлення надмірної або ж навпаки - недостатньої кількості суддів, що підриватиме ефективну роботу АКС. Ми рекомендуємо переглянути законопроект, усунувши цю невизначеність та визначивши кількість суддів АКС. Як варіант, може бути встановлена верхня межа кількості слідчих суддів, суддів першої та апеляційної інстанцій, із наданням самому АКС права ухвалювати остаточне рішення щодо цієї кількості. Вимога призначати дві третини суддів. Законопроект передбачає, що Антикорупційний суд почне діяти після призначення двох третин його суддів і половини суддів апеляційної інстанції. У поєднанні з не визначеною загальною кількістю суддів та надмірним переліком вимог до кандидатів, ця норма може бути використана для затримки запуску АКС. Ми вважаємо, що зазначені вище положення можуть бути виправлені у законодавчому процесі - за умови наявності сильного лідерства та політичної волі Президента та керівництва Парламенту. Тому ми закликаємо Вас швидко розпочати внесення необхідних змін до законопроекту, а також забезпечити його якнайшвидше схвалення у парламенті. Ми готові співпрацювати з українськими органами влади, міжнародною спільнотою та організаціями громадянського суспільства задля створення незалежного, ефективного та надійного антикорупційного суду, в якому працюватимуть судді з найвищим рівнем чесності та досвіду. Сату Кахонен, директор Світового банку з питань Білорусі, Молдови, України, Європи та Центральної Азії http://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/01/16/7076176/ Захист персональних даних: чий досвід може стати в нагоді Україні http://www.eurointegration.com.ua/experts/2018/01/16/7076152/ Експертна думка Cергій Власко, "mySafety Україна" Tue, 16 Jan 2018 15:05:00 +0200 У питанні захисту персональних даних України спирається на міжнародний досвід. Але в державі поки немає достатньої законодавчої бази і системи, здатної ефективно працювати в сучасних умовах. Захист персональних даних вже став частиною законодавства кожної розвиненої країни. А що Україна? У 2010 році було прийнято закон "Про захист персональних даних". Рік по тому президент визначив уповноважений орган з питань захисту персональних даних - Державну службу України з питань захисту персональних даних. У 2013 році уряд прислухався до думки європейських фахівців. Останні вважали українську службу з питань захисту персональних даних недостатньо незалежною. Для усунення цього недоліку її передали уповноваженому Верховної ради України з прав людини. Використання в якості державного регулятора омбудсмена - звичне явище в Європі. Україна в питанні захисту персональних даних спирається на міжнародний досвід. Але в державі поки немає достатньої законодавчої бази і системи, здатної ефективно працювати в сучасних умовах. Щоб позначити вектор розвитку і виправити недопрацювання, варто звернути увагу на те, як це питання регулюється в інших країнах. Захист персональних даних в ЄС Оскільки Україна бере приклад з Європи, хотілося б докладніше зупинитися на розвитку системи в ЄС. Європейське законодавство понад два десятиліття удосконалює систему захисту персональних даних. У травні 2018 року набере чинності нове положення про захист даних. Серед нововведень - заборона на збір персональних даних компаніями і державою без дозволу з боку фізособи. Винятки допускаються лише в тому випадку, якщо в країні існують законодавчі положення, які примушують до передачі інформації. Другим пунктом стало "право на забуття". Це означає, що Facebook, Google, Twitter та інші великі компанії зобов'язані видалити акаунт і особисті дані користувача за першим запитом. Компанії не мають права передавати персональні дані користувачів до країн, де рівень захисту нижчий, ніж в ЄС. Також підтверджувати дозвіл на обробку персональних даних тепер можна не з 13, а з 16 років. На компанії з європейськими представництвами накладається низка обмежень. Їм не можна обмінюватися даними з іншими підрозділами, якщо не дотримуються правила щодо захисту даних. Також не можна передавати інформацію владі США та інших країн. Кожна людина може звернутися зі скаргою до відомства в одній із 28 країн ЄС. Усі вони підконтрольні Європейського комітету із захисту персональних даних. Порушення в цій галузі караються залежно від серйозності. У тому числі штрафом до 4% річного обороту. З оригінальним текстом документа можна ознайомитися на сайті права Європейського Союзу. Хто ще може стати нам за приклад Окрім європейської системи захисту, кожна країна пройшла свій шлях створення. Наприклад, в Німеччині перший закон в сфері захисту персональних даних був прийнятий ще у 1970 році в землі Гессен. А за сім років з'явився перший федеральний закон, що захищає персональні дані німців. Його переглянули в 1990 році, адаптувавши під нові реалії. Головною метою закону став захист недоторканності приватного життя при використанні персональних даних. Вже та редакція закону регламентувала збір, обробку і використання персональної інформації, які збирали держава і недержавні установи. Виконання закону уряд поклав на Федеральну комісію із захисту персональних даних. У кожній з 16 земель прийняли власні закони в цій сфері. Їх виконання регулюється спеціальними комісіями. Запроваджене в ЄС з 2018 року положення про захист даних поширюється і на Німеччину. Служити прикладом може також Франція. У процесі створення системи французьке суспільство пройшло через спробу тотального контролю над громадянами, але зуміло зберегти демократичні принципи. На початку 1970-х років уряд прийняв Національний інформаційний план. Його метою стало створення банків даних. Уряд запустив проекти SIRENE і SAFARI, які видавали ідентифікаційні коди компаніям і приватним особам. Надалі їх планували використовувати, щоб встановлювати взаємозв'язки між різними базами даних. Французькому суспільству подібний підхід не сподобався, що спричинило хвилю негативних публікацій у пресі. В результаті уряд згорнув план і зайнявся створенням системи захисту персональних даних. З 1974 року діє "Французька національна комісія з обробки даних та громадянських свобод". Вона стала регулятором системи захисту персональних даних в країні. У 1978 році уряд ухвалив закон "Про обробку даних, файли даних і індивідуальних свободах". У ньому, окрім визначення ключових понять, встановлені покарання за порушення. Правопорушників штрафують, також вони можуть отримати тюремний термін до 5 років. Згодом уряд прийняв низку законів для зміцнення цієї системи. Франція надзвичайно жорстко стежить за захистом прав і свобод своїх громадян. Порушення в сфері захисту персональних даних висвітлюються в пресі. Франція - відмінний приклад країни з розвиненою системою захисту персональної інформації, що базується на ретельно розробленому законодавстві. Держава активно бореться з порушеннями, в тому числі штрафує великі компанії. Ще один приклад - Велика Британія. Система захисту персональних даних тут почала формуватися пізніше, ніж у Франції та Німеччині, профільний закон був прийнятий в 1984 році. У ньому, крім основних положень, вказувалися вимоги до структур, які збирають і обробляють персональні дані. Кожен з таких користувачів зобов'язаний повідомити про інформацію, яку збирає, і мету. Для цього уряд створив спеціальний Регістр захисту даних. Невиконання цієї вимоги карається законом. Кожен житель країни має право дізнатися, чи володіє та чи інша організація його персональними даними. Особливо жорстко в Британії карають за втрату персональних даних. Регулятором у цій сфері виступає Комісаріат із захисту інформації, а також кілька незалежних комісій. * * * * * Система захисту персональних даних в Україні потребує реформування і розвитку. У держави немає достатньої законодавчої бази і структури для поліпшення її ефективності. Свою роль у цьому зіграла спроба скопіювати ідеї західних країн. Останні поступово вибудовували системи, усували слабкі місця й адаптувалися до нових умов. Українська система поки занадто молода і вразлива. Ускладнює ситуацію низька поінформованість громадян, у тому числі й правова. Вирішення цих проблем - тривалий процес, який може тривати роками. Автор: Cергій Власко, СЕО компанії "mySafety Україна" Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора http://www.eurointegration.com.ua/experts/2018/01/16/7076152/ Перевірки авто по-новому: чи запрацює в Україні європейська система техогляду http://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/01/16/7076098/ Статті Любов Акуленко, Світлана Майструк, для Європейської правди Tue, 16 Jan 2018 10:02:00 +0200 Відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС, Україна найближчим часом має провести реформу сфери технічного огляду. Однак депутати думають інакше, пропонуючи систему, яка створює поле для корупції та спотворює поняття євроінтеграції. Україна відповідно до Угоди про асоціацію найближчим часом дійсно має провести реформу сфери технічного огляду. Тобто повернути обов’язкову перевірку придатності до експлуатації транспортних засобів (обов’язковий технічний контроль) для приватних автомобілів. Принциповий момент: це має бути абсолютно інша система, ніж та, що була скасована у 2011 році. Однак, схоже, депутати думають інакше. Зареєстрований у ВР законопроект №7317 "викручує" норми відповідної євродирективи, нагадуючи привид старої системи. Відповідно до Угоди про асоціацію, Україна має імплементувати вимоги Директиви 2009/40/ЄС про перевірку технічного стану моторних транспортних засобів та їхніх причепів на придатність до експлуатування протягом 5 років з моменту набрання чинності Угоди (для усіх транспортних засобів) - тобто у 2019 році (для транспортних засобів, задіяних на міжнародних перевезеннях - навіть в цьому році). Однак Директива 2009/40/ЄС з 20 травня 2018 року втрачає чинність, тому планується впровадження в Україні положень нової Директиви 2014/45/ЄС. Її принципова різниця - нова директива враховує досвід держав-членів ЄС у вирішенні проблеми щодо корупційних ризиків під час проведення перевірок. Це вкрай принципово для України, адже саме корупція стала головною причиною скасування технічних оглядів для приватного транспорту в Україні у 2011 році. Положення Директиви значною мірою враховано у національному законодавстві. Однак на сьогодні обов’язковому технічному контролю в Україні підлягають тільки комерційні транспортні засоби, а приватні - ні. Щоб їх відновити без корупції, необхідно провести реформу системи технічного огляду відповідно до вимог вищезгаданих директив. Запуск нової системи створить можливість для взаємного визнання результатів перевірок придатності до експлуатації транспортних засобів між державами-членами ЄС і Україною. Тобто відповідні реєстри, в які вноситься інформація про результати техогляду, повинні забезпечити можливість обміну цією інформацією. Окрім того, реформування системи технічних оглядів спрямоване на підвищення безпеки до рівнів держав ЄС. Як мала би виглядати реформа техогляду? У разі системної імплементації відповідних норм законодавства ЄС система техоглядів виглядає таким чином. Проводить техогляди не держава, а незалежні СТО чи пункти контролю, які відповідають низці вимог - мають відповідне обладнання, вимірювальну техніку, навчений персонал, відповідають вимогам так званої "доброї репутації". Вартість техогляду регулює ринок, а не держава. І водій має право обирати. Якщо ж сталася аварія з причини неналежного технічного стану автомобіля, то це може означати, що техогляд здійснено невідповідно. Тоді експерт, який ставив свій підпис та печатку на сертифікаті про проходження перевірки, понесе відповідальність. У разі повторення ситуації, експерт та пункт перевірки втрачають право проводити техогляди. Відтак усувається монополія держави на проведення перевірок та виникає ринок послуг зі здійснення перевірок серед СТО та пунктів перевірок. Якщо суб’єкт господарювання (СТО чи пункт перевірки) засвідчує відповідність персоналу, матеріально-технічної, інформаційної бази для обов’язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації, то він вноситься до реєстру СТО та отримує можливість проводити техогляди. Приблизно так у ЄС виглядає система техоглядів. Однак українська реальність може виявитися іншою - у разі ухвалення законопроекту № 7317. Останній не лише відображає норми Директиви 2014/45/ЄС не повною мірою, а й створює поле для корупції, спотворюючи поняття євроінтеграції. Де собака зарита За логікою європейської системи техоглядів, інформація про здійснення перевірки певного автомобіля вноситься до реєстру транспортних засобів. Водієві видається сертифікат, завірений печаткою експерта. І водій не зобов’язаний возити його з собою, оскільки вся інформація є в реєстрі. Ніяких "талонів", бланків, наліпок на лобове скло - жодних додаткових витрат. Натомість у законопроекті пишуть: "свідоцтво про придатність транспортного засобу до експлуатації - документ, що містить електронний носій, який підтверджує, що транспортний засіб перебуває в справному технічному стані та відповідає його конструкції". У той час як в Директиві 2014/45/ЄС стосовно цього питання міститься термін "свідоцтво придатності до експлуатації". У цих нормах про електронний носій нічого не сказано, але зазначено, що свідоцтво може бути оформлено в електронному вигляді (з можливістю видачі друкованого на папері свідоцтва), а також те, що інформація про проведені перевірки повинна надаватися в електронному вигляді пунктами технічної перевірки для формування відповідної державної бази компетентним органом (реєстри, про які вже писалося вище). А тепер нескладно порахувати - кількість приватних автомобілів, які кожні два роки зобов’язані проходити обов’язковий техогляд (нові - після чотирьох років) множимо на вартість "документа з електронним носієм". І так - не забуваємо про електронний носій, навіть якщо інформація про техогляд має вноситися до реєстру. І це не останнє викривлення вимог ЄС! Також викликає сумнів те, що у законопроекті серед підстав для відмови у видачі рішення про уповноваження пункту перевірки є "негативний висновок за результатами проведених перевірок, експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для прийняття рішення про визначення пункту перевірки на придатність транспортних засобів до експлуатації". Подібні нечіткі формулювання у законопроекті створюють поле для корупції під час уповноважування і скасування дозволу на здійснення техоглядів. Доцільно було б запровадити уповноваження цих суб’єктів за заявницьким принципом - подали весь необхідний перелік документів, підтвердили свою відповідність вичерпному списку вимог, отримали місце в реєстрі - можуть проводити техогляди. Тобто тут працює правило мінімізації контакту людини з людиною. Такий принцип діє в багатьох державах-членах ЄС. Дуже суперечливо виглядає норма, яка стосується вимоги проведення техогляду нових автомобілів. Так, у запропонованих змінах до закону України "Про дорожній рух" вбачається, що запроваджується перевірка на придатність до експлуатації як транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, так і нових, з метою допуску їх до експлуатації. Це рішення без сумніву, не відповідає актам законодавства ЄС. Також, усупереч положенням статті 5 Директиви, перевірка має проводитись у разі реєстрації/перереєстрації транспортного засобу, кожної зміни його власника та виїзду транспортного засобу за межі зони митного контролю України (до 01 січня 2021 року - добровільно, обов’язковий для застосування з 01 січня 2021 року). Варто наголосити, що в Директиві 2014/45/ЄС передбачена можливість для держав-членів ЄС запроваджувати вимогу щодо обов'язкового проходження перевірки придатності до експлуатації транспортних засобів (незалежно від дати попередньої перевірки) у разі зміни власника транспортного засобу. Однак це можливість, а не зобов’язання. І країна обирає власний варіант. Окремо варто звернути увагу на фразу "виїзд транспортного засобу за межі зони митного контролю України", яку можна трактувати по-різному. Це про ввезення авто з-закордону чи про необхідність проведення обов’язкового техогляду кожного разу, виїжджаючи за кордон? Варто прописати більш чіткіше. До того ж законопроект містить надмірні критерії щодо обов’язкових перевірок мотоциклетної техніки. Директива 2014/45/ЄС передбачає перевірки мототехніки, якщо робочий об’єм двигуна - більше 125 кубічних сантиметрів. У законопроекті пропонується розпочати перевірки, якщо об’єм двигуна 50 кубічних сантиметрів (як це передбачено змінами до статті 23 Закону України "Про автомобільний транспорт", однак інша норма передбачена змінами до статті 35 Закону України "Про дорожній рух", тобто норми між собою не узгоджені). При цьому мототехніку в Україні пропонується перевіряти вперше. Тому пункти контролю не оснащені необхідним обладнанням та не мають працівників з відповідною підготовкою. Виникає запитання: для чого одразу обирати ще жорсткіший, ніж в ЄС, шлях? І нарешті, у законопроекті №7317 немає вимог до експертів, які можуть здійснювати перевірку. Тоді як це має бути зафіксовано у проекті закону відповідно до нової директиви. Це невід’ємна частина реформи техогляду, яку чомусь в Україні хочуть упустити. Також у законопроекті є низка інших неузгодженостей з положеннями Директиви (як в частині термінології, так і в частині вимог до окремих елементів системи "технічних оглядів"). Тому сподіваємося, що законопроект, у назві якого вживається фраза "відповідно до вимог Угоди про асоціацію між Україною", ще буде ретельно доопрацьованим народними депутатами та фахівцями з урахуванням того таки законодавства ЄС та найкращої практики його держав-членів. Автори: Любов Акуленко, виконавчий директор ГО "Український центр європейської політики", Світлана Майструк, експерт ГО "Український центр європейської політики" http://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/01/16/7076098/ Що вимагає МВФ: повний текст листа з Вашингтона на Банкову http://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/01/15/7076112/ Статті Міжнародний валютний фонд Mon, 15 Jan 2018 18:00:00 +0200 Тональність листа – доволі жорстка, як для МВФ. На думку Фонду, президентський проект порушує зобов’язання України за чинною програмою співпраці, а також суперечить рекомендаціям Венеціанської комісії – попри багаторазові заяви з Банкової про те, що поради враховані... У понеділок "Європейська правда" опублікувала фотокопію листа, спрямованого з Вашингтона до ключових представників влади України. В цьому документі голова місії МВФ для України Рон ван Роден навів чималий перелік претензій, які Фонд має до президентського законопроекту про створення Антикорупційного суду. Тональність листа - доволі жорстка, як для МВФ. На думку Фонду, президентський проект порушує зобов’язання України за діючою програмою співпраці, а також суперечить рекомендаціям Венеціанської комісії - попри багаторазові заяви з Банкової про те, що в проекті враховано поради ВК. Лист на трьох сторінках пояснює, чому президентський закон не дозволить створити суд, який користувався би довірою в Україні та за кордоном. Зауваження фонду розбиті на три групи - щодо процедури відбору суддів, щодо положень закону, спрямованих на гальмування створення АКС, а також щодо юрисдикції суду. "Європейська правда" вже публікувала фотокопію листа МВФ. Тепер ми підготували для своїх читачів його повний переклад українською. Лист МВФ спрямований на Банкову, його адресатом є глава АП Ігор Райнін, і це логічно, адже проблемний проект поданий від імені президента. Однак копії даного документа були надіслані з Вашингтона прем’єр-міністру, спікеру ВР, керівникам профільних комітетів ВР, міністру фінансів та міністру юстиції та двом заступникам голови АП. Тож у Фонді матимуть усі підстави стверджувати, що офіційний Київ повідомлений про категоричність та про деталі їхніх вимог. * * * * * Шановний пане Райнін! Нещодавно у спільному листі до Президента Порошенка керуючий директор МВФ та президент Світового банку зазначали, що створення надійних та незалежних антикорупційних установ є однією з найважливіших реформ, необхідних для покращення економічних перспектив України, а також для забезпечення прозорості та підзвітності державних службовців, як того вимагають українські громадяни. Ми очікували, що подання Президентом законопроекту про Вищий антикорупційний суд (АКС) буде позитивним кроком у цьому напрямку. Проте ми серйозно стурбовані законопроектом за номером 7440, який був поданий до парламенту 22 грудня, оскільки деякі його положення не узгоджуються з зобов'язаннями влади за програмою підтримки МВФ в Україні та рекомендаціями Венеціанської комісії Ради Європи. Ми особливо хочемо звернути вашу увагу на такі питання. 1. ПИТАННЯ ПІДБОРУ СУДДІВ, ЇХНЬОЇ ЧЕСНОСТІ ТА БЕЗПЕКИ Кілька положень законопроекту, що стосуються процесу відбору суддів Антикорупційного суду, вимог щодо прийнятності їхніх кандидатур, а також щодо гарантій їх безпеки, не сприяють незалежності АКС та прозорому призначенню компетентних антикорупційних суддів, які викликали би довіру до себе: • Роль Громадської ради міжнародних експертів (ГР) у виборі суддів АКС має стати вирішальною, а не лише консультативною (як запропоновано у президентському проекті). Нині законопроект дозволяє Вищій кваліфікаційній комісії суддів (ВККС) подолати рішення ГР щодо того, що певний кандидат неприйнятний для призначення суддею АКС. Такий підхід від початку суттєво підірве довіру до суду. Щоб обрати суддями АКС кандидатів з бездоганною репутацією та чесністю, а також забезпечити визнання відбору незалежним та таким, що заслуговує на довіру громадськості, кандидати, яких Громадська рада вважатиме неприйнятними, не повинні потрапити у перелік можливих номінантів. Негативне рішення ГР стосовно кандидата повинно бути зобов’язуючим. • Для забезпечення широкої участі експертів (у роботі ГР) право рекомендувати членів ГР повинні мати як міжнародні організації, так і міжнародні донори, відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії. • Необхідно передбачити участь Громадської ради доброчесності у виборі суддів АКС відповідно до механізму, передбаченого для інших суддів Законом про судоустрій та статус суддів. • Потреба у призначенні кваліфікованих суддів АКС не повинна призводити до нереалістичних вимог у законі. Кандидати на посаду суддів АКС повинні мати бездоганну репутацію, високі професійні якості та спеціальні навички, необхідні для розгляду кримінальних справ, пов'язаних з корупцією. Проте вимога законопроекту щодо того, що кандидати повинні також мати значний досвід боротьби з корупцією в органах іноземної юрисдикції або міжнародних судових інституціях - надлишкова, вона суттєво обмежує коло кандидатів. Заборона участі у конкурсі для посадових осіб, які служили в правоохоронних органах або прокуратурі протягом останніх десяти років, а також норма про використання поліграфів є надмірними, їх слід вилучити. • АКС повинен бути забезпечений власним незалежним підрозділом з питань безпеки, штаб-квартира якого повинна бути розташована в Києві, в окремому та належному приміщенні. 2. ЗАТРИМКИ У СТВОРЕННІ СУДУ Законопроект (про АКС, поданий президентом) відкриває можливості для додаткових затримок у створенні Антикорупційного суду. • Цей законопроект не створює достатніх підстав для оперативного початку роботи АКС, всупереч попереднім зобов'язанням України. Більше того, щоби суд запрацював, знадобиться ухвалити ще один закон, який буде поданий Президентом пізніше. Ми нагадуємо, що зобов'язання за програмою співпраці України з МВФ будуть вважатися виконаними тільки після того, як будуть вжиті всі законодавчі заходи для забезпечення функціонування АКС. • У законі повинна бути чітко визначена мінімальна кількість суддів АКС, призначення яких необхідне для початку роботи суду. Цей (президентський) законопроект делегував визначення кількості суддів АКС Державній судовій адміністрації та проголосив, що АКС зможе розпочати роботу після призначення двох третин від цієї кількості. Натомість мінімальна кількість суддів АКС повинна бути зазначена в законі. Для початку роботи суду має бути призначено щонайменше 50 суддів першої та апеляційної інстанцій. Також необхідно передбачити можливість призначення додаткових суддів АКС в разі, якщо навантаження на АКС зростатиме у майбутньому. 3. МЕЖІ ДІЯЛЬНОСТІ АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ Юрисдикція суду, передбачена проектом закону, є недостатньою та включає необґрунтовані відступи для деяких вищих посадових осіб. • Юрисдикція АКС повинна відповідати юрисдикції Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. АКС - це критично важлива складова нової антикорупційної інфраструктури в Україні, тому важливо, щоби зусилля АКС були спрямовані виключно на справи, пов'язані з корупцією. Додавання до відання АКС інших кримінальних справ, які не розслідуються або не переслідуються НАБУ та САП, призведе до перевантаження його досьє і забиратиме обмежені ресурси суду від виконання завдань, задля яких суд був створений. Крім того, слід встановити чіткі правила у разі виникнення конфлікту юрисдикції між АКС та іншими судами. • Всі справи, пов'язані з корупцією за участі вищих посадових осіб, повинні розглядатися АКС. Натомість винятки з юрисдикції АКС повинні бути скасовані. Загалом, створення та запуск АКС є ключовим елементом антикорупційної програми в Україні. Народ України має велику надію, що швидка та ефективна робота АКС, на додачу до зусиль НАБУ і САП, допоможе досягти кращого рівня підзвітності вищих посадових осіб. Однак ми не зможемо підтримати законопроект про Антикорупційний суд у його нинішньому вигляді. У зв’язку з цим, співробітники МВФ готові підтримати Адміністрацію президента для перегляду законопроекту відповідно до зобов'язань української влади за програмою співпраці з МВФ та згідно з рекомендаціями Венеціанської комісії. Щиро Ваш, Рон ван Роден, голова місії для України, європейський департамент МВФ переклад "Європейської правди" P.S. Зауважимо, що більшість рекомендацій МВФ збігається з претензіями до законопроекту Порошенка українських антикорупційних активістів. Детальніше про це - в статті ЄП "Ігри довкола Антикорупційного суду: що заховано в законопроекті Порошенка". http://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/01/15/7076112/ Наш вимір Brexit: навіщо ЄС ставить Україну за приклад для Британії http://www.eurointegration.com.ua/experts/2018/01/15/7076083/ Експертна думка Тарас Качка, Міжнародний фонд "Відродження" Mon, 15 Jan 2018 14:31:00 +0200 ЄС все частіше згадує Угоду про асоціацію з Україною як модель майбутньої співпраці з Британією. Це великий плюс для України, адже тим самим ЄС розглядає угоду не лише як зону вільної торгівлі, а як модель нашої інтеграції. Втім, саме це й не влаштовує Британію, яка хоче обмежитися ЗВТ. Минулого тижня порядок денний ЄС визначався дискусією про можливі формати стратегічних для ЄС рішень - багаторічних фінансових рамок та другої фази Brexit. Другою фазою називають стадію переговорів, коли ЄС і Британія активно шукають модель майбутніх відносин. І що вкрай важливо - у цій розмові досить активно згадується Угода про асоціацію між Україною та ЄС як одна з моделей відносин ЄС із європейськими державами, які до ЄС не входять. І передусім як модель інтеграції з єдиним ринком Євросоюзу. Минулого тижня Financial Times писав, що Угода про асоціацію може бути основою для майбутнього правового режиму економічних відносин між Британією та ЄС, і розлого цитував Briefing Paper Еріки Шищак. Також про Угоду про асоціацію згадував у своїй презентації для лідерів держав-членів Мішель Барньє, який веде переговори про Brexit з боку Єврокомісії. Слайд з його презентації поширив Bloomberg. Щоправда, на думку Барньє, наріжні елементи позиції Британії не дозволяють використати українську модель у майбутніх відносинах. Тож УА отримала свої кілька хвилин слави у ширшому контексті відносин ЄС з європейськими державами, які до ЄС не входять, а не лише у контексті двосторонніх відносин між Україною та Євросоюзом. Наскільки ж насправді Угода про асоціацію може стати моделлю для пост-Brexit відносин ЄС з Британією? Чого ж хоче Британія? До кінця не відомо. Бо частина політикуму виступає за жорсткий Brexit, а інша, навпаки, говорить про те, що Британія має за будь-яку ціну залишитися в ЄС. Чинна прем’єр-міністр Тереза Мей своє концептуальне бачення виклала ще у вересні 2017 року у своїй Флорентійській промові. Якщо редукувати цю промову до простої формули, то Британія хоче зберегти свою фактичну економічну інтеграцію з ЄС, але у правовій формі, яка б виключала зверхність ЄС. Для прикладу Тереза Мей говорить про те, що якщо торгівля зараз відбувається без мит і без обтяжливих процедур, то ніщо не заважає зберегти цей режим і після виходу з ЄС. Перелік сфер, де британському бізнесу важливо лишитись в ЄС-івських рамках, з кожним днем стає довшим - хімія, медицина, режим ПДВ, митний режим і особливо - фінансові ринки. Думаю, що за кілька місяців цей перелік охопить всі 100% компетенції ЄС. Натомість найбільш критичним елементом для Британії є правова незалежність - автономність від інституцій ЄС і особливо від судових органів, зокрема Європейського суду. Тобто Британія хоче стати юридично незалежною, але лишитись економічно інтегрованою. І звісно ж, при цьому нічого не платити до бюджету ЄС. І наша УА максимально близька до бажаної для ЄС моделі - найбільш можлива автономія (не повна, але можлива), при цьому визначено механізми інтегрованості в єдиний ринок ЄС. Тут слід особливо наголосити: не лише вільна торгівля, а саме інтегрованість, оскільки поки що український уряд воліє робити наголос на обсягах торгівлі, а не на інтеграції ринків. Тепер звернімо увагу на позицію Євросоюзу щодо Британії. Вона зовсім протилежна: хочете виходити з ЄС - то виходьте повністю. Причин для цієї позиції багато, але головна - дати зрозуміти всім, наскільки насправді важливий ЄС для економіки держав-членів. Поширений слайд з презентації Мішеля Барньє, який веде переговори з Британією, показує, що УА з Україною справді дає великі можливості інтегруватися з єдиним ринком ЄС - більші, ніж митний союз з Туреччиною чи угоди про вільну торгівлю з Канадою чи Кореєю. Але ця інтеграція базується на адаптації законодавства України до законодавства ЄС і на єдності тлумачення цього законодавства. Тобто йдеться не просто про угоду щодо лібералізації торгівлі, а саме про інтеграцію України до єдиного ринку ЄС. І саме інтеграційний аспект, на думку Барньє, не відповідає принциповим елементам позиції Британії. Варто також звернути увагу на те, чому ЄС використовує наявні угоди як набір моделей для вибору. Як влучно було висловлено в одній з колонок у The Guardian, Мішель Барньє вже навіть не прикидається, що веде переговори з Британією, і більше схильний представляти свої вимоги як перелік непорушних правових умов. Ті, хто вів переговори з ЄС, знає: Єврокомісія - неперевершений майстер вести переговори саме так. Тому і оприлюднений слайд досить гарно промовляє: хочете мати право на участь в єдиному ринку ЄС, як Україна, Швейцарія чи Норвегія - маєте погодитись на те, проти чого тепер виступаєте. Інакше або просто ЗВТ, або взагалі нічого. Це все загальноєвропейська розмова, і приємно, що Угода про асоціацію з Україною привертає до себе увагу. Ця увага означає, що ЄС у внутрішній дискусії уважно вивчає їхню з нами угоду. Але головне - визнає її інтеграційною за своєю природою і, до певної міри, звісно, популяризує її саме як інтеграційну. Тобто це гарна угода, яка дає нам досить багато можливостей. У цьому відмінність між Британією і Україною. Для Британії можлива угода про асоціацію є шансом зберегти досягнуте, а для нас - реалізувати можливість. Можемо як приклад взяти знову ж таки уповноважених економічних операторів (ЄвроПравда окремо писала про важливість цього інституту для розвитку торгівлі). Саме цей інститут у дослідженнях британського уряду має стати наріжним елементом вільної торгівлі після виходу з ЄС. Україна ж поки лише придивляється до цього інституту - ми рік за роком ніяк не можемо зрушити з місця у цьому напрямі, хоч Угода про асоціацію наголошує на його важливості для полегшення торгівлі. Можливо, цей конкретний інститут не є магічним рятівником торгівлі, але він точно допомагає робити торгівлю сталою і надійною. І разом з десятками інших елементів Угоди дозволяє інтегрувати Україну до ринку ЄС в обсязі, не меншому, ніж у Британії. І якщо ми цю можливість не реалізуємо, а Україна активно уникає реалізації угоди, то користі від правових досягнень буде мало. Автор: Тарас Качка, заступник виконавчого директора МФ "Відродження", у 2007-2011 роках - учасник переговорної команди України щодо Угоди про асоціацію Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора http://www.eurointegration.com.ua/experts/2018/01/15/7076083/ Крок до поразки Земана: хто здатен скинути проросійського президента Чехії http://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/01/15/7076068/ Статті Юрій Панченко, Європейська правда, Прага-Київ Mon, 15 Jan 2018 09:33:00 +0200 "Їржі Драгош чудово розуміє, що на сході України йде російська агресія. Відповідно, він не підтримуватиме скасування санкцій проти РФ до відновлення територіальної цілісності України, включаючи анексований Крим... Він вітає європейський вибір України – ваша країна має отримати перспективи членства як у ЄС, так і в НАТО". Перший тур президентських виборів у Чехії подарував надію. Після парламентських виборів восени минулого року, які виграла партія ANO мільярдера Андрея Бабіша, виникла небезпека, що Чехія доєднається до табору опонентів Брюсселя, де вже зібралися Угорщина та Польща. В разі перемоги на президентських виборах чинного глави держави Мілоша Земана цей рух мав би суттєво посилитися. Перший тур президентських виборів у Чехії у багатьох асоціювався з черговим "перформансом" організації Femen - він відбувся під час голосування самого Земана. Однак принципово важливо інше - попри те, що чинний президент виявився лідером першого туру, набравши 38,6%, він здобув менше, ніж прогнозували екзит-поли (42,5%). Не менш важливо те, що у другий тур вийшов екс-президент Чеської академії наук Їржі Драгош. Попри чималий відрив від лідера (він здобув 26,6% ), саме Драгош, за всіма опитуваннями, має реальний шанс перемогти Земана. Про його підтримку у другому турі, який відбудеться за два тижні, заявили всі інші кандидати, що отримали істотну підтримку виборців. Сумарно підтримка цих кандидатів разом із Драгошом перевищує 60%. Натомість голосувати у другому турі за Земана закликав своїх прихильників лише Петр Ганніг, підтримка якого склала лише 0,56%. Звичайно, заклик кандидата не гарантує 100-відсоткової підтримки його виборців (зокрема, чеські соціологи не певні, що електорат Тополанека підтримує Драгоша), але шанси опозиціонера на перемогу тепер набагато вищі, аніж у Земана. Доказ того, що Мілош Земан вже не відчуває себе впевнено - зміна його передвиборчої стратегії. Досі президент не брав участі у передвиборчих дебатах, надаючи перевагу численним інтерв'ю "дружнім" медіа - і не збирався міняти цю тактику й перед другим туром. "Участь у дебатах нічого не дає Земану, проте може дорого коштувати. Земан може втратити голоси через дебати, а тому піде на них лише у випадку, якщо ситуація перед другим туром буде для нього загрозливою", - прогнозував перед першим туром політичний оглядач чеської газети Hospodářské noviny Петр Хонзейк. Так і сталося - вже після оголошення результатів першого туру Земан раптом змінив свою думку. "Я ще молодий і все ще повний енергії. І мені дуже подобається дебатувати", - заявив він. Щоправда, такій заяві Земана передували слова чинного прем’єра Андрея Бабіша. Голова уряду, який за день до виборів заявив про свою підтримку Земана, публічно дав все ще чинному президенту кілька порад, як не програти. Перша порада - не уникати дебатів, і вона була почута. Втім, виконати іншу буде набагато важче. Бабіш рекомендував Земану змінити свої підходи до зовнішньополітичних векторів, перестати лише пропагувати співпрацю з Москвою та Пекіном. Отже, відверто проросійський та антиєвропейський курс Земана став проблемою навіть для його союзників. Шанс для України Але давайте розберемося, ким є головний опонент Земана? Що означатиме його обрання для України? На відміну від деяких інших кандидатів, Їржі Драгош уникає коментувати співпрацю з Києвом та питання санкцій. Втім, люди, що спілкувалися із ним, однозначні - науковець точно не є прихильником Кремля. Щоб оцінити зовнішній курс потенційного президента, ЄвроПравда зустрілася з радником Драгоша із зовнішньополітичних питань Петром Колажем. Те, що ми почули - вкрай оптимістично для України. "Почнемо із того, що пан Драгош чудово розуміє, що на сході України йде російська агресія. Відповідно, він не підтримуватиме скасування санкцій проти РФ до припинення цієї агресії та відновлення територіальної цілісності України, включаючи анексований Крим. Друге - Драгош вітає недавнє рішення США про надання Україні захисної зброї. Адже будь-яка людина із IQ вище 90, а повірте - у Драгоша він набагато вищий, - розуміє, що не Україна напала на Росію, а навпаки. А відповідно - Україна потребує зброї саме для оборони. І нарешті - пан Драгош вітає європейський вибір України та вважає, що ваша країна має отримати перспективи членства як у ЄС, так і в НАТО", - розповів Петр Колаж. Із такою позицією головний конкурент Мілоша Земана в разі перемоги на виборах може перетворитися на його антипода, і це не може не тішити. Втім, зважаючи на те, що президент у Чехії є швидше церемоніальною фігурою, залишається питання: як Драгош у випадку перемоги зможе лобіювати такий курс у чеському уряді? "Дійсно, на відміну від Земана, для нинішнього прем'єра Бабіша Драгош не є бажаним кандидатом у президенти. Втім, в уряді є міністри, яких можна назвати однодумцями. В першу чергу - міністр закордонних справ Мартін Стропніцький. Він - абсолютно проєвропейські орієнтований політик і разом із майбутнім президентом це може стати запорукою того, що нинішній уряд буде більш проєвропейським, аніж попередній. Зрештою, сам Бабіш є прагматиком і розуміє, як вигідне Чехії членство у ЄС",- пояснює Петр Колаж. Сам Їржі Драгош, коментуючи результати першого туру та свій можливий виграш, заявив, що у разі перемоги взірцем для нього стане чинний президент Словаччини Андрей Кіска. Дійсно, як і у Чехії, повноваження словацького президента вкрай обмежені. Попри те, можливість президента доносити суспільству оцінки, альтернативні урядовим, призвела до корекції курсу Братислави. Якщо декілька років тому словацький прем’єр Роберт Фіцо вважався євроскептиком та потенційним другом Кремля, то тепер, за словами самого Фіцо, Словаччина перетворилася на "проєвропейський острівець у регіоні". Ризики другого туру Попри оптимістичні розклади, результат другого туру ще далеко не очевидний. Значною мірою, він буде залежати від того, як опоненти зможуть врахувати помилки першого туру. За словами Драгоша, найбільшою проблемою він вважає лідерство Земана у регіонах. Дійсно, опозиційному кандидату вдалося виграти у чинного президента лише у Празі та у закордонному окрузі. Такий результат вже став об’єктом його критики опонентами. Наприклад, екс-президент Вацлав Клаус вже заявив, що Чехії потрібен президент усієї країни, а не лише празьких кав’ярень. Саме тому Драгош збирається проводити передвиборчий тур лише по регіонах. Не менш важливе питання - явка другого туру. Прихильники Земана традиційно більш зорганізовані, а Драгошу ще доведеться переконати тих, хто голосували за інших кандидатів, повторно прийти на дільниці. "Питання явки - ключове для Драгоша. Причому цілком ймовірно, що йому доведеться працювати в умовах дезінформації від "альтернативних" медіа, близьких до президента Земана", - прогнозує чеський політолог Любомир Копечек. Втім, не виключено, що результат виборів може вирішитися завдяки теледебатам. На перший погляд, згода Земана на них - однозначний плюс для Драгоша. Хоча різниця у віці між опонентами - лише 5 років, візуально їх відмінність - колосальна. Чинний президент у свої 73 роки має проблеми із здоров’ям, які посилює його схильність щодня "насолоджуватися" цигарками та міцним алкоголем. На його фоні Драгош, моложавий для своїх 68 років, виглядає набагато вигідніше. Втім, погодившись на дебати, Мілош Земан аж ніяк не збирається їх програвати. "Ця людина може здаватися схожою на ідіота, та насправді він дуже розумний і прораховує кожен свій крок", - так описують Земана його опоненти. Швидше за все, Земан збирається перемогти на дебатах, використавши найслабкіші місця із програми свого опонента. Ключове з яких - питання біженців. Чехія відмовляється приймати біженців за квотою ЄС - таке рішення поділяє абсолютна більшість чехів, і Мілош Земан позиціонує себе як гарант їх недопуску. Його заяви часто критикують правозахисники, називаючи їх мусульманофобськими, але саме такі погляди до вподоби його виборцям. Натомість позиція Драгоша з цього питання - більш комплексна. "Ми не маємо зачиняти двері перед біженцями, але це має бути наше рішення, а не диктат Брюсселя. Ми вважаємо, що рішення Німеччини приймати всіх було помилкою. Це ще можна виправити, але для цього треба визнати, що це була помилка та разом почати діалог щодо її виправлення", - пояснює позицію Драгоша Петр Колаж. Так, цей підхід більш поміркований, але він менш привабливий для пересічного виборця. А відповідно - якщо Земану вдасться "переграти" свого опонента у міграційному питанні, чинний проросійський президент Чехії зможе суттєво покращити свої шанси на переобрання. Автор: Юрій Панченко, редактор "Європейської правди", Прага-Київ http://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/01/15/7076068/ Вибіркові покарання: чому санкції ООН часто залишаються тільки на папері http://www.eurointegration.com.ua/experts/2018/01/12/7075992/ Експертна думка Енріко Керіш, CCSI Fri, 12 Jan 2018 13:54:00 +0200 Поспіх – не єдина помилка політиків, які займаються санкціями, і властивий він не лише американцям. Найбільш відчутні заходи, тобто фінансові обмеження, втрачали свій ефект через досить відчутні відмінності в їх здійсненні... Ефект від санкцій ООН проти Північної Кореї виявився напрочуд мізерним. Це сталося всупереч - хоча насправді, можливо, і внаслідок - загроз з боку президента США Дональда Трампа, а також ескалації економічної війни США проти цієї країни, що триває з 1950 року. Заходи впливу ООН, покликані гарантувати мир і безпеку за допомогою спільних дипломатичних зусиль, але без військового втручання, не приносять очікуваних наслідків через Трампа. На думку голови парламентського комітету з питань зовнішньої політики в Сенаті США Боба Коркер, президент США замість посилення санкцій, відповідного до ситуації, що склалася, буквально "штовхає свою країну до третьої світової війни". Типовим для переважаючої у Вашингтоні "аматорської дипломатії" є і те, що сам Коркер, можливо, несвідомо, подібними висловлюваннями продемонстрував Пхеньяну ризики, пов'язані з надто ранньою відмовою від своїх ядерних амбіцій. Втім, поспіх - не єдина помилка політиків, які займаються санкціями, і властивий він не лише американцям. Від початку запровадження у грудні 2006 року санкцій ООН проти Північної Кореї їхня дія раз у раз підривалася політичними і економічними факторами. Ці фактори - наслідок політичної нерішучості суб'єктів ухвалення рішень. Оскільки провідні західні держави часто підкоряли санкції ООН своїм національним інтересам, Росії та Китаю вдавалося перешкоджати їх реалізації і тим самим посилати сигнал про те, що і вони без відчутних втрат можуть ігнорувати відповідні рішення. Таким чином, реалізація постійно кульгала, а теоретично найбільш відчутні заходи, тобто фінансові обмеження, втрачали свій ефект через досить відчутні відмінності в їх здійсненні. Крім цього, дієвість санкцій розмивається істотними відмінностями в їх тлумаченні відповідними державами-членами ООН і приватним сектором. Навіть сама Рада Безпеки непослідовно реагує на порушення міжнародного права: за рідкісним винятком, санкції вводяться проти всіх, хто бере участь у фінансуванні терористичних організацій. Однак цього не відбувається у випадках навмисного або ненавмисного фінансування між- і внутрішньодержавних конфліктів. Щоправда, банки, які є важливою ланкою потенційного фінансування порушників санкцій, давно захищаються від небезпеки співучасті у злочинах і відмиванні коштів за допомогою взятого на себе зобов'язання перевірки своїх клієнтів (KYC - Know Your Customer). Але коли йдеться про санкції ООН поза рамками боротьби з тероризмом, багато банків на практиці виявляють дивовижну винахідливість. Ще більш складною стає ситуація, коли постає питання про відповідальність власників в особі інституційних інвесторів. Вони мають особливо великий вплив завдяки багатомільярдним пакетам акцій у всьому світі. Так чи інакше, а практика, заснована на обліку конфліктних чинників, є частиною 31-го загальновизнаного базового принципу ООН, яку спеціальний представник генерального секретаря ООН з питань прав людини, транснаціональних корпорацій та інших підприємств Джон Раггі назвав так: "Захищати, поважати і виправляти" (Protect, Respect and Remedy). Хоча Рада з прав людини ухвалила рішення про впровадження цього принципу відповідальності, не відомо про жоден випадок, коли б інвестори вдавалися до заходів впливу на свої підприємства через порушення ними санкцій. Можливо, подібна летаргія інвесторів є лише відображенням роз'єднаності політиків у сфері санкцій. Щоправда, санкції досить регулярно застосовуються проти тих, хто фінансує терористичні організації. Але спонсорів між- і внутрішньодержавних конфліктів рідко притягають до відповідальності. Непослідовність проявляється також і в тому, що одержувачі незаконних поставок зброї страждають від арештів майна або заборон на в'їзд значно частіше, ніж постачальники, які часто ще більше порушують ембарго ООН на поставку зброї. Така ж однобока реакція спостерігається і щодо тих, хто торгує сировиною. Торговці алмазами, які брали участь у фінансуванні громадянської війни в Анголі та Сьєрра-Леоне в 1990-х роках, були покарані у вигляді санкцій. А от покупці алмазів на крові в бельгійській столиці алмазного бізнесу Антверпені вийшли сухими з води. Те саме трапилося і з підприємцями у сфері лісової промисловості в Ліберії, які справно платили податки режиму свого демократично обраного президента Чарльза Тейлора (засудженого згодом за військові злочини). Проти них були застосовані санкції. А от діючі в Ліберії каучукові плантації фірми Firestone або ж підприємства з імпорту продуктів харчування та автомобілів, які також платили податки, ніколи серйозно не розглядалися ООН в плані накладення на них санкцій. Непослідовність проявляється також і в тому, що одержувачі незаконних поставок зброї страждають від арештів майна або заборон на в'їзд значно частіше, ніж їх постачальники. Ще одним подібним прикладом є Північна Корея: компанія A.M.M. Middle East General Trading з Дубая 6 березня 2015 року спрямувала рахунок на $1,4 млн за придбання золотих злитків і ювелірних прикрас північнокорейському дипломату Сон Юнг Наму. Поза сумнівом, ця торгівля золотом є ні чим іншим, як внеском у фінансування програми Північної Кореї зі створення зброї масового знищення. Попри це, делегації Ради Безпеки, а саме його комітету з санкцій, так і не покарали торговця золотом із Дубая. Не були накладені санкції і на поставку до Північної Кореї літака типу P-750 XSTOL, а також запчастин до нього, що є порушенням заборони на постачання предметів розкоші в цю країну. Під дію санкцій не потрапили ані продавець з Китаю, ані виробник із Нової Зеландії, ані банки, які здійснили операції з переведення грошей. Усі ці приклади не без підстав створюють у багатьох країн-членів ООН, підприємств і великих інвесторів враження того, що резолюції цієї організації про застосування санкцій діють лише на папері. Автор: Енріко Керіш, один із засновників компанії Сompliance and Capacity Skills International (CCSI) Стаття вперше розміщена на сайті IPG і публікується з дозволу правовласника, з редакційними скороченнями Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора http://www.eurointegration.com.ua/experts/2018/01/12/7075992/ Конфліктна свинина: що стоїть за погрозою Москви вийти із СОТ http://www.eurointegration.com.ua/experts/2018/01/12/7075970/ Експертна думка Анжела Махінова, Sayenko Kharenko Fri, 12 Jan 2018 10:05:00 +0200 Росія заявила про можливість свого виходу зі Світової організації торгівлі. Незважаючи на те, що РФ – один з основних порушників правил СОТ, досі в Москві навіть близько не були готові говорити про вихід з організації. Що ж стало причиною такої нервової реакції? Росія заявила про можливість свого виходу зі Світової організації торгівлі. Незважаючи на те, що РФ - один з основних порушників правил СОТ, досі в Москві навіть близько не були готові говорити про вихід з організації. Що ж стало причиною такої нервової реакції? Нею став черговий арбітраж, розпочатий за заявкою ЄС. 20 грудня минулого року, ґрунтуючись на ст. 22.2 Керівництва про правила і процедури, які застосовуються до врегулювання суперечок (DSU), Євросоюз звернувся до Органу з вирішення спорів з вимогою дозволити ЄС призупинення поступок і зобов'язань стосовно Росії, яка, на думку ЄС, не привела свої санітарні та фітосанітарні заходи у відповідність із рекомендаціями, затвердженими Органом з вирішення спорів за результатами розгляду спору Russia - Pigs (DS475). Одночасно ЄС просить дозволити призупинення в розмірі 1,39 млрд євро з подальшим щорічним збільшенням на 15%. Іншими словами, ЄС хоче компенсувати збитки, завдані європейським виробникам діями РФ, оцінивши їх майже у 1,4 млрд євро. 3 січня на позачерговому засіданні Органу з вирішення спорів Росія не погодилася зі згаданими вище заявами ЄС як в частині того, що нібито санітарні та фітосанітарні заходи не були приведені у відповідність до вимог СОТ, так і в частині запропонованого розміру призупинення поступок і зобов'язань. Як наслідок, розгляд даного питання було передано до арбітражу згідно зі ст. 22.6 DSU. Спробуємо розібратися, що ж сталося і чому ця суперечка виявилася такою важливою для РФ. Принципова справа для РФ 8 квітня 2014 року ЄС подав до СОТ запит щодо проведення консультацій з метою оскаржити два види заходів, запроваджених Росією щодо живих свиней і продуктів зі свинини походженням з ЄС: (а) заборона імпорту товарів з Естонії, Латвії, Литви і Польщі, введена листами Федеральної служби з ветеринарного і фітосанітарного нагляду (Россільгоспнагляд) і (б) повна заборона імпорту товарів походженням з усього ЄС. 19 серпня 2016 року було підготовлено звіт групи експертів, згідно з яким відповідні заходи були визнані такими, що не відповідають правилам СОТ. Уже в лютому 2017 року це рішення було визнано Апеляційним органом і набрало чинності. 2 червня 2017 року ЄС і Росія досягли угоди про прийнятний період, протягом якого Росія взяла на себе зобов'язання привести свої заходи у відповідність з правилами СОТ, а саме: до 6 грудня 2017 року. 8 грудня минулого року Росія проінформувала Орган з вирішення спорів про те, що вона привела санітарні та фітосанітарні заходи у відповідність з правилами СОТ шляхом скасування діючої заборони на імпорт до Росії і встановлення нових правил такого імпорту. Все б нічого, але 25 жовтня 2017 року уряд РФ ухвалив постанову №1292 (застосовується з 4 листопада), якою розширив продовольче ембарго, яке застосовується, в тому числі стосовно ЄС, починаючи ще з середини 2014 року. За "випадковим" збігом обставин під ембарго потрапили свині живі і різні продукти зі свинини. Отже, де-юре Росія скасувала обмеження імпорту свиней і продукції зі свинини відповідно до рекомендацій за результатами розгляду спору Russia - Pigs (DS475), проте де-факто існуючі обмеження імпорту продовжують діяти. Відповідь ЄС Зрозуміло, що Євросоюз не погодився з подібними "витівками" Росії і вирішив вдатися до заходів у відповідь, зокрема: до механізму призупинення поступок і зобов'язань щодо Росії, що прямо дозволено ст. 22 DSU. Нагадаємо, що система вирішення спорів у СОТ вважається однією з найефективніших у світі, в першу чергу, завдяки можливості "примусового" виконання рішень, яким розглядаються компенсація або одностороннє призупинення стороною, що виграла суперечку, своїх поступок і зобов'язань щодо сторони, яка програла, в разі, якщо остання не привела свої заходи у відповідність до вимог СОТ протягом прийнятного періоду. Оскільки ЄС вдалася саме до другого механізму, в цій статті ми зосередимося саме на ньому. Безумовно, існують певні вимоги до одностороннього призупинення поступок/зобов'язань, і всі вони чітко прописані в ст. 22 DSU (наприклад, одностороннє призупинення затверджується Органом з вирішення спорів, не можуть припинятися зобов'язання, для яких це прямо заборонено; призупинення може бути тільки тимчасовим - до приведення у відповідність заходів або досягнення іншого взаємовигідного рішення тощо). Найважливішою, на нашу думку, є вимога, згідно з якою рівень призупинених поступок і зобов'язань повинен бути однаковим (equivalent) з рівнем скасованих або зменшених поступок/зобов'язань (nullification or impairment), допущених стороною, що програла, за рахунок незаконно застосованих заходів. Відповідно до ст. 22.6 DSU, якщо між сторонами існує спір з цього питання, він може бути переданий на розгляд арбітражу, що і було зроблено 3 січня, коли Росія не погодилася із запропонованим рівнем одностороннього призупинення ЄС. Хотілося б зупинитися на деяких моментах, що можуть особливо дисциплінувати сторону, яка програла. Зокрема, саме переможець спору визначає характер заходів, які будуть вжиті у відповідь - чи це буде введення мит, чи ембарго на певні товари. Це питання в принципі не може оскаржуватися стороною, що програла, в даному випадку - Росією. Друга перевага - сторона-переможець має право запровадити мита або ембарго не тільки щодо галузей, в яких були встановлені порушення (як в даному випадку - проти живих свиней і продуктів зі свинини із Росії), але і щодо інших сфер, які підпадають під дію договору, за яким розглядався спір; або стосовно сфер, які підпадають під дію будь-яких інших договорів СОТ (наприклад, суперечка стосувалася певних товарів, а одностороннє призупинення може бути введено стосовно послуг або прав інтелектуальної власності). Завдяки такому підходу, на практиці сторона-переможець, як правило, застосовує заходи у відповідь в найбільш чутливих сферах для сторони, яка програла, що істотно дисциплінує останню і змушує приводити свої заходи у відповідність до вимог СОТ якомога швидше. У зв'язку з цим, якщо арбітраж підтвердить рівень одностороннього призупинення, запропонованого ЄС, і Євросоюз розумно підійде до вибору сфер для застосування обмежень, існує дуже висока ймовірність того, що Росія все-таки допустить імпорт живих свиней і продуктів зі свинини з ЄС на свій ринок. Щоправда, в цій ситуації є ще один момент, поки що відкритий. Росія не погодилася не лише з рівнем запропонованого ЄС одностороннього призупинення, а й з тим, що вона не виконала рекомендації за результатами розгляду спору Russia - Pigs (DS475). З суто формальної точки зору Росія привела у відповідність свої заходи з урахуванням рекомендацій групи експертів і Апеляційного органу (ну, не дарма ж Россільгоспнагляд видав аж цілий лист з цього приводу!). Заборона ж імпорту, запевняють у Росії, застосовується на іншій юридичній підставі. А отже, за російською логікою, замість одностороннього призупинення ЄС може лише вимагати відкриття нового арбітражу "з нуля". Чи погодиться СОТ з такою логікою? Невдовзі ми отримаємо відповідь на це питання, оскільки арбітражний розгляд по ст. 22.6 DSU має тривати не більше 60 днів з моменту закінчення прийнятного періоду. Уроки для України На нашу думку, Україні дуже важливо уважно стежити за розвитком цього процесу, оскільки зараз в СОТ розглядається три спори України проти Росії (а саме: DS499 - щодо обмежень, які застосовуються Росією до імпорту різного залізничного обладнання походженням з України; DS512 - щодо обмежень Росією транзиту різних товарів з України і DS532 - щодо обмежень, застосованих Росією до імпорту різних товарів походженням з України). Вже зараз треба бути готовими до того, що Росія буде всілякими можливими й неможливими способами уникати виконання рекомендацій груп експертів або Апеляційного органу (в разі їх ухвалення), в тому числі шляхом застосування таких "хитрих" підходів, як у випадку з ЄС. Отже, щоб досягти реальних практичних результатів, вже зараз потрібно готувати план дій і інструментарій для подальшої ефективної імплементації відповідних рекомендацій проти Росії. Автор: Анжела Махінова, радник ЮФ Sayenko Kharenko Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора http://www.eurointegration.com.ua/experts/2018/01/12/7075970/ Крим, алкоголь та гра з фікусом: як проросійський Земан йде до перемоги на виборах у Чехії http://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/01/11/7075934/ Статті Юрій Панченко, Європейська правда, Прага Thu, 11 Jan 2018 14:30:00 +0200 Земану 73 роки, і він у дуже поганій формі, та це не заважає йому бути лідером перегонів. Пропрезидентські ЗМІ зараз активно «працюють над іміджем» ключових конкурентів Земана. Їхніми стараннями до Драгоша приліпилося прізвисько Фікус – натяк на нехаризматичність вченого. "Викидайте недопалки сюди" - написано на сміттєвому баку неподалік центру Праги. Все б нічого, але цей напис супроводжується портретом чинного президента Мілоша Земана із цигаркою. Щоб додатково проілюструвати свою "любов" до президента, хтось випалив портрету око недопалком. Виборча кампанія у Чехії добігає свого завершення, 12-13 січня тут відбудеться перший тур президентських виборів. Рейтинги свідчать, що голова держави має шанси залишитися на цій посаду на другий термін. У першому турі він може набрати 42,5%, свідчать останні опитування. Попри те, що президент у Чехії - радше церемоніальна фігура, чинний глава держави постійно був у центрі уваги як всередині країни, так і за кордоном. Таку можливість йому дають скандали. Земан невпинно когось критикує - політиків, євробюрократів, мігрантів, геїв - створивши собі імідж захисника простих людей. А ще він дружить із Володимиром Путіним, критикує антиросійські санкції та пропонує пробачити Росії анексію Криму, виплативши Україні грошову компенсацію. Так, чеський президент не формує зовнішню політику держави, але й недооцінювати його вплив не варто. Прем’єр-міністр Чехії особисто залежить від президента. Новий уряд на чолі з олігархом Андреєм Бабішем ніяк не може заручитися підтримкою більшості парламенту, але підтримка з боку президента допомогає Бабішу залишатися біля керма. У разі перемоги Земана на виборах шанси Бабіша і надалі керувати країною суттєво зростуть. Натомість президент отримає можливість лобіювати свої ідеї в уряді. Всі проти Земана На щастя, переобранню проросійського президента раді далеко не всі. Земану 73 роки, і він у дуже поганій формі. Останнім часом ключові протокольні процедури у президентському палаці переписали таким чином, щоб дати президенту можливість виконувати їх сидячи. Попри це, Мілош Земан переконує, що з ним усе добре. Доказом цього, на думку чеського президента, є вживання цигарок та міцних напоїв - він переконує, що, як і раніше, вживає їх щодня та зменшувати дози не збирається. Та питання не лише в його здоров’ї. Звички та дії чинного президента Чехії шокують багатьох. Посол України у Чехії Євген Перебийніс згадує, що після скандальної заяви Земана про продаж Криму до посольства надійшли сотні листів - чехи вибачалися за свого президента. Серед інших такий лист надіслав і Міхал Горачек - чинний кандидат у президенти, який, згідно з опитуваннями, може посісти третє місце з підтримкою на рівні 12,5%. Так, рейтинг Мілоша Земана - дуже високий, але є питання, чи зросте він до другого туру. Дії Земана гостро критикують, фактично, всі кандидати. Це дає надію, що кандидат, який пройде разом із ним до фінального голосування, зможе об’єднати всі протестні голоси та виграти. Цим кандидатом є колишній президент Чеської академії наук Їржі Драгош. Він - повна протилежність чинному президенту. Головний суперник Земана цілком підтримує санкції проти Росії та виступає проти референдуму про вихід Чехії з ЄС. Люди, що спілкувалися із ним, одностайні - Драгош цілком розуміє, що відбувається в Україні, та не дослухається до російської пропаганди. Щоправда, на відміну від низки інших кандидатів, Драгош утримується від гучних заяв з цього приводу. Втім, це можна пояснити виборчою стратегією, яка потребує залучення і голосів симпатиків РФ. А найголовніше, згідно з останніми соціологічними опитуваннями, Драгош, який набирає у першому турі 27,5%, у другому має здолати Земана з невеликою перевагою - 48,5% проти 44%. Отже, нині Земан йде до перемоги, але може втратити її у другому турі. Та це не означає, що небезпека минула. Всупереч опитуванням, букмекери все ж більше вірять у перемогу Земана. Таку думку поділяє й політичний оглядач чеської газети Hospodářské noviny Петр Хонзейк. "Неприємно, але треба бути реалістом. На минулих виборах перед першим туром Земан мав 36% - і виграв. Нині він має більш ніж 40%. Це дуже високий результат, щоб його перебити", - вважає журналіст. Об’єднати голоси скептичних до Земана виборців не так вже й легко. Соціологи кажуть, що шанси перемогти Земана має лише один кандидат, Драгош. Приміром, якщо у другий тур увійде той самий Горачек, то він програє Земану з рахунком 46% проти 48,5%. Саме тому перший тур є вкрай принциповим. "Серед більшості моїх друзів зараз ключова дилема - голосувати розумом чи серцем. Хочеться підтримати у першому турі когось із непрохідних кандидатів, серед яких є дуже достойні люди. Але розум підказує, що головне - не дати Земану отримати у другому турі зручного суперника", - розповідає інший журналіст Hospodářské noviny Ондра Сукуп. Так вважає чеська еліта. А от для пересічного виборця це не є аж надто очевидним. Зокрема - через доволі бідну (у прямому сенсі цього слова) виборчу кампанію Їржі Драгоша. Непомітні вибори На відміну від парламентських виборів, що відбулися в листопаді, президентська кампанія проходить майже непомітно. Лише двоє кандидатів ведуть потужну агітацію з використанням плакатів та білбордів. Перший із них - сам Мілош Земан. Він на початку заявляв, що впевнений у своїй перемозі і не збирається вкладатися у рекламу. Та згодом таємничі друзі Земана оплатили розміщення білбордів із портретом президента та гаслом "Знову Земан". У самого чеського президента не коментують, хто фінансував цю рекламу та скільки це коштувало. Другий кандидат, який не шкодує коштів на рекламу - колишній прем’єр-міністр Мірек Тополанек. Білборди з його обличчям обіцяють чехам "сильного президента". Тополанек висунув свою кандидатуру в останній момент і таке рішення є дуже дивним. Попри високу впізнаваність, він не є популярним політиком. Його рейтинг - лише 6%. Натомість гучні корупційні скандали часів прем’єрства дали йому унікально високий антирейтинг, навіть вищий, ніж у Земана. Цікавий момент - за даними чеських ЗМІ, виборчу кампанію Тополанека фінансує найбагатша людина Чехії Петр Келлнер, який раніше фінансував кампанію Земана. Через це чеські експерти припускають, що екс-прем’єр виступає технічним кандидатом Земана, адже у разі його виходу в другий тур перемога чинного президента гарантована. Решта кандидатів обирає економніші кампанії - дорогу рекламу вони заміняють або листівками, які роздають перед торговельними центрами, або ж особистими зустрічами з виборцями. Білборди від Драгоша за час кампанії також були, але їх кількість - незрівняно менша. Інколи на допомогу приходять чехи-ентузіасти. Показова картина: у книжковому магазині висить великий рекламний плакат книги-роздумів Їржі Драгоша. Кореспондент ЄП хотів купити цю книгу, та почув несподівану відповідь власника книгарні: "А в мене їх немає. Я просто повісив цей плакат, щоб показати, що ми не любимо Земана". Інший приклад - на фото праворуч. Особливість голосування у Чехії в тому, що виборцю дають кілька бюлетенів, за різних кандидатів, а в урну він кидає один - за того, кого хоче обрати. Власник цього пивбару пропонує своїм відвідувачам довести, що вони не проголосували за Земана. "Принеси бюллетень за Земана - отримай пиво безкоштовно!" - йдеться на оголовшенні. В очікуванні компромату Водночас "у телевізорі" точиться реальна передвиборча боротьба. У чеських реаліях для цього не обов’язково потрібно мати рекламний бюджет. Політичні дебати за участю кандидатів показують ледь не всі чеські телеканали. Щоб відрізнятися від конкурентів, канали шукають свою родзинку - були і дебати потенційних перших леді, і публічна перевірка знання кандидатами англійської мови. Щоправда, цікавими такі експерименти назвати важко Річ у тім, що ключовий кандидат, Земан, відмовився від участі в усіх дебатах. "Трохи дивно, коли лідер перегонів ігнорує дебати, але Земану вони нічого не додадуть - навпаки, можуть дорого коштувати. Земан може втратити голоси через дебати, а тому піде на них лише у випадку, якщо ситуація перед другим туром буде для нього загрозливою", - прогнозує Петр Хонзейк. Тому у штабі чинного президента зробили ставку на інше. Пропрезидентські ЗМІ зараз активно "працюють над іміджем" ключових конкурентів Земана. Зокрема, їхніми стараннями до Драгоша приліпилося прізвисько Фікус - натякаючи на "непомітність", нехаризматичність вченого. Показовий приклад: пропрезидентський телеканал TV Barrandov поставив умову, що на дебатах усі кандидати мають виступати особисто... окрім Земана, якого мав представляти прес-секретар. Драгош відмовився від участі у такому шоу. У відповідь речник Земана приніс до студії фікус, демонстративно поставивши вазон на місце, де мав сидіти опозиційний кандидат, і телекомпанія дозволила йому це зробити. Президентська кампанія досі обходилася без справді гучних скандалів; історія з фікусом - ледь не єдиний приклад. Втім, не виключено, що перед другим туром це зміниться - саме така стратегія властива Земану. "На минулих виборах Земан програвав Карлу Шварценбергу, однак перед другим туром у газетах з’явилися рекламні матеріали про те, що, мовляв, дружина Шварценберга - з родини з нацистськими традиціями, а сам він хоче віддати Судети Німеччині. Звісно ж, це була нісенітниця, за яку згодом наклали штраф на формального замовника реклами - якогось юриста. Але цей піар вплинув на результати виборів! Подібного варто чекати й зараз, між першим та другим турами", - прогнозує Ондра Сукуп. Схожу оцінку неофіційно озвучив й один із чеських політологів: "По суті, у вибори Чехія ще не увійшла. Перемога Земана вкрай потрібна Кремлю. Якщо там побачать, що ця мета під загрозою - завжди знайдуть можливість допомогти компроматом на конкурентів, справжнім або вигаданим". Автор: Юрій Панченко, редактор "Європейської правди", з Праги http://www.eurointegration.com.ua/articles/2018/01/11/7075934/