"ОРДЛО" по-косовски. Какими правами ЕС требует наделить сербскую автономию

Понедельник, 12 декабря 2016, 09:02 — Наталья Ищенко, для Европейской правды
Фото nytimes.com

Найбільш загадковий для українців регіон на Балканах – це Косово.

Мало хто зі співвітчизників відвідував цю самопроголошену, а нині - частково визнану республіку – туристичні екскурсії сюди не дуже поширені, а необхідність мати Шенген або національну візу робить поїздку складнішою, ніж до сусідніх безвізових для нас Сербії, Чорногорії, Албанії або Македонії.

Але ті, хто все ж побував у Косово, зазначають, що іноді тут все ще відчувається напружена атмосфера та інші ознаки військового конфлікту...

Головне, що зв’язує зараз Україну та Косово – присутність в цьому регіоні українських військових в складі міжнародного миротворчого контингенту KFOR. Окрім того, українська та косовська збірні по футболу грають в однієї групі в рамках відбіркового етапу ЧС-2018.

Хоча, насправді, сьогоденне життя Косова має цікавити українців не тільки через миротворців або спорт.

Останній час в регіоні здійснюється активна реалізація міжнародних програм з примирення та післявоєнного розвитку, і спостерігати за цим дійством – дуже важливо в контексті наших власних намагань втілити в життя мирні плани, розроблені за участю наших зовнішньополітичних партнерів.

До того ж, в цьому процесі фігурують такі знайомі кожному українцю словосполучення, як умови для отримання безвізу з ЄС, фінансова допомога Євросоюзу на здійснення реформ, акції протесту проти надання особливого статусу окремим регіонам, відновлення інфраструктури постраждалих регіонів та... конфлікт навколо права власності на шахти та металургійні підприємства.

Пряник євроінтеграції

Бойові дії в Косово припинилися майже 17 років тому. Ще в березні 2011 року керівники Сербії та Косово почали розмовляти друг з другом, або, якщо говорити мовою протоколу, започаткували діалог, спрямований на встановлення та розвиток двосторонніх відносин.

Це рішення дуже важко далося обом сторонам, тому прийнято вважати, що

Белград та Приштина погодилися розпочати перемовини тільки під тиском Євросоюзу.

Адже Косово потрібно від Брюсселю впровадження безвізового режиму і перспектива євроінтеграції, Сербії – початок реального процесу вступу країни в ЄС.

Отже, європейцям було що чим переконувати сербів та косовських албанців.

Першим досягненням складного переговорного процесу стало підписання Белградом та Приштиною 19 квітня 2013 року в Брюсселі загальної Угоди про нормалізацію відносин. А 25 серпня 2015 року керівникам урядів Сербії та Косово, при посередництві високого представника ЄС Федеріки Могеріні, вдалося підписати конкретніші договори.

Досягнуті домовленості передбачали, зокрема, формування Асоціації сербських муніципалітетів на півночі Косова.

Це був план ЄС по інтеграції в косовське правове поле сербського анклаву, яким до цього часу керував безпосередньо Белград.

Йшлося, фактично, про створення сербської автономії в складі Косово, з широкими повноваженнями для місцевого самоуправління та збереженням незалежних від центральної косовської влади зв’язків с Сербією.

ЗМІ повідомляли, що, в результаті досягнутих домовленостей "Асоціація сербських муніципалітетів" отримала право на свого президента, парламент, герб та прапор, право на самостійне прийняття рішень з питань економіки, освіти та охорони здоров’я.

Обговорювалася можливість фінансування бюджетних установ регіону безпосередньо з Сербії.

Сльозогінний газ як політичний аргумент

28 жовтня 2015 р. Євросоюз та Косово підписали Угоду про стабілізацію та асоціацію.

Було заплановано, що ЄС допоможе Косово в проведенні реформ та спрямує на ці цілі 645,5 млн євро в період до 2020 року. Документ практично напряму встановлював зв'язок між наданням допомоги та продовженням діалогу Приштини і Белграду і виконанням вже досягнутих домовленостей.

Представники Євросоюзу обіцяли що, в разі виконання косовською владою угод з Сербією, наступним кроком може бути лібералізація візового режиму с ЄС.

 Сльозогінний газ в парламенті Косова. 26 лютого 2016 р.

Договір з ЄС косовські депутати ратифікували, але опозиційним політикам фактично вдалося паралізувати роботу парламенту щодо впровадження європейського плану інтеграції північних районів.

В жовтні 2015 року три опозиційні партії Косова – Vetevendosje ("Самовизначення"), Альянс за майбутнє Косово (AAK) та Ініціатива для Косово (Nisma) – розпочали протест проти втілення в життя договорів, які влада Косова підписала не тільки з Сербією, але і з Чорногорією. Окрім Брюссельської угоди до причин, що викликали незадоволення, додалася угода щодо демаркації косовсько-чорногорського кордону – опозиція у Косово вважає, що сусідня держава захопила частину їхньої території.

Декілька разів прямо на парламентських cлуханнях опозиційні депутати розпилювали сльозогінний газ, щоб зірвати засідання.

На вулицях Приштини неодноразово збиралися багаточисельні мітинги, відбувалися зіткнення із поліцією. Протестувальники закидували поліцейських та адміністративні будинки камінням, червоною фарбою та коктейлями Молотова, підпалювали урядові автомобілі.

Керівництво ЄС, європейських країн, США, ОБСЄ критикувало дії опозиції та закликало владу Косова до діалогу із Сербією.

Влада Косова заарештувала декого з опозиційних лідерів і активних учасників акцій. Але це не поклало край протестам.

 Протести в Приштині. 9 січня 2016 року

Незважаючи на усі ці події, 14 грудня 2015 року, Євросоюз дав старт офіційним переговорам з Сербією щодо приєднання країни до ЄС. Консультації Белграда с Брюсселем були розпочаті з двох глав, одна з яких – під номером 35 та назвою "інші питання" – насправді означала врегулювання відносини з Косово.

Втім, 23 грудня 2015 року

Конституційний суд Косова постановив, що деякі положення угоди стосовно розширення повноважень етнічних сербів у Косово порушують основний закон.

Згідно із рішенням суду, надання сербської меншині Косова права на місцеве самоуправління і створення Асоціації муніципалітетів в тих районах, де серби складають більшість, як це передбачено Угодою, є законним. Але сербська асоціація не може мати владні повноваження, які закріплені за центральним урядом Республіки Косово відповідно до Конституції країни.

До речі, пізніше було зупинено й процес затвердження Угоді про кордон з Чорногорією – парламент відклав розгляд цього питання, але це – окрема тема.

В середині серпня вже 2016 року Приштину відвідав віце-президент США Джозеф Байден, який нагадав владі Косова про необхідність виконати домовленості з Белградом, щоб уникнути зовнішньополітичної ізоляції і запобігти зупинці процесу євроінтеграції.

В цьому ж місяці робоча група зі створення Асоціації сербських муніципалітетів, що складалася з косовських сербів, була офіційно представлена на перемовинах Белграду та Приштини в Брюсселі. В першу чергу мала розпочатися робота над Уставом (Конституцією) автономії.

Корпортативний конфлікт дійшов до Радбезу ООН

Ситуація навколо північних районів Косова різко загостилася 7 жовтня, коли парламент Косова проголосував за передачу у власність косовському уряду металургійного комбінату та рудників кольорових та дорогоцінних металів "Трепча" на півночі республіки.

Причина рішення – попередити банкротство підприємства, яке мало розпочатися з 1 листопада

В даний час "Трепча" працює на мінімальній потужності, а вимоги кредиторів складають 1,4 млрд. євро. Прийнятим законом косовські депутати не тільки передали владі активи компанії, але і зробили уряд Косово гарантом повернення його боргу.

Сербські законодавці в парламенті Косово бойкотували голосування.

До складу гірничометалургійного підприємства "Трепча" входять рудники з покладами свинцю, цинку, олова та срібла. До війни на цей промисловий об’єкт припадало дві третини (!) всього валового внутрішнього продукту Косово. Працювало тут 20000 шахтарів та металургів (більш, ніж 1% населення Косова).

Після війни спеціальне агентство, що було створене Організацією Об'єднаних Націй, не змогло знайти інвесторів для підприємства – в першу чергу, через його спірну структуру власності.

Белград стверджував, що 75% комбінату "Трепча" належить Сербії: 55% сербському Фонду розвитку, інші акції — державним сербським підприємствам. Натомість офіційна Приштина впевнена, що мінеральні ресурси на території Косова є власністю Республіки Косово.

Через кілька днів після рішення косовського парламенту щодо "Трепчі", прем'єр-міністр Сербії Александар Вучич заявив, що Сербія не дозволить Приштині конфіскувати найбільше в регіоні металургійне підприємство і рудники кольорових металів. "Ніхто не зможе це відняти", навіть силою, підкреслив він.

Реальну вартість комбінату Белград оцінює в десятки мільярдів євро.

Окрім того, два рудника розташовані на території, яку контролюють косовські серби.

Через рішення парламенту Косова по "Трепчі" депутати та урядовці, що представляли у владі Косова сербську меншину, заявили про припинення своєї роботи в парламенті та уряді Косова.

Косовський прем’єр-міністр констатував, що в таких умовах запланована робота на створенням Асоціації сербських муніципалітетів розпочатися не може.

17 листопада конфлікт навколо "Трепчі" обговорювала Рада безпеки ООН (!). В обговоренні взяв участь голова МЗС Сербії Івіца Дачич, який назвав закон про передачу у власність Косова гірничометалургійного підприємства таким, що "грубо порушує базові принципи" резолюції 1244 РБ ООН, яка є основою врегулювання косовського конфлікту в цілому.

Мости розбрату

На фоні загострення ситуації в регіоні, в останні дні стався черговий сплеск протистояння між сербами та албанцями Косова через… відкриття місту через ріку Бистриця на півночі Косова.

2 грудня командування KFOR провело урочисту церемонію відкриття важливого інфраструктурного об'єкту. У відновленні мосту брали участь як сербські, так і албанські компанії з Косова, і міст мав стати символом відродження регіону та примирення сторін косовського конфлікту.

Але в реальності подія викликала прямо протилежний ефект.

Присутній на церемонії представник косовських сербів, мер міста, мешканці якого мали користуватися новим мостом, був підданий обструкції збоку земляків за "антисербську" позицію. А запрошення на відкриття голови уряду Косова Іси Мустафи взагалі спричинило масові акції протесту місцевих сербів.

Мешканці регіону перекрили дорогу в селищі Рудар, якої мав їхати косовській прем’єр, і KFOR довелося везти високопосадовця на захід обхідними шляхами.

Цей випадок обурив сербів,на думку яких сили KFOR "перейшли тонку лінію, яка відділяє миротворців від окупантів" і "стали на сторону політики".

Серби навіть заявили про припинення співпраці з KFOR(!).

Відновлення іншого мосту - в місті Косовська Митровиця –також викликало бурхливі суперечки.

 Стіна біля мосту в Косовської Митровиці, грудень 2016 р.

Цей міст через річку Ібр став символом розділення міста та всього Косова на сербську та албанську частину, і до недавнього часу ще використовувався в якості блок-посту з барикадами.

Зараз міст реконструюється на гроші Євросоюзу. Але напередодні його відкриття з сербського боку річки, почалося… будівництво бетонної стіни, яка перекрила виїзд з мосту.

Після скандалу, в який вимушені були втручатися представники ЄС в Приштині, мер сербської частини міста Косовська Митровиця 8 грудня заявив, що буде проведений редизайн "підпірної стінки": місто побудує амфітеатр, який стане частиною майбутньої пішохідної зони.

Якщо погоджуватися, що міст в Косовської Митровиці є символом всього сербсько-албанського конфлікту, то про що нам говорить стіна, яку будують серби, перед мостом, що веде з албанського берега та який відновлює ЄС? Напевно, про величезну, колосальну недовіру.

А також про те, що ситуація в Косово, або в Косметі (Косово і Метохії, як говорять серби) хоча давно вже не перебуває в гарячої фазі, ще дуже далека від повного відновлення на цієї території не тільки зовнішніх ознак мирного життя, але і справжнього примирення.

 

Автор: Наталя Іщенко,

підприємець з Чорногорії,
активіст української громади

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.