Україні треба усвідомити, що чинна угорська влада – це всерйоз і надовго. Навіть якщо нам у ній щось не подобається. Щоправда, є одна партія, яка претендує на роль "угорської альтернативи". Це – сумнозвісна партія "Йоббік", проросійська та праворадикальна...

Угорців почали вже не просто лякати мігрантами, а розповідати про загрозу перетворитися на меншість у власній країні, де мігранти захоплять домівки та храми і почнуть ґвалтувати прямо на вулицях. Усе це, згідно з публікаціями провладних ЗМІ, щодня відбувається у сусідніх країнах.

У виборчу кампанію в Угорщині, де, здавалося б, усе вже вирішено, несподівано повернулася хоч якась інтрига. Місцеві вибори дали чіткий сигнал: влада "Фідес" та Віктора Орбана не є вічною. У відповідь влада знову посилила розмови про "ворогів Угорщини".

Складається враження, що це хтось системно працює над перетворенням найзахіднішої області України на регіон нестабільності, над створенням атмосфери конфлікту на етнічному ґрунті. Так само, як це роками відбувалося на Донбасі та в Криму...

"Угорське питання" в Україні сьогодні – це дрібниці порівняно із ситуацією в Румунії. Особливо з огляду на історичне минуле й територіальні зміни, чисельність угорської нацменшини, її вплив на політичне життя Румунії та постійні вимоги територіальної автономії.

Віктор Орбан справді вірить, що Угорщина стоїть на варті справжньої Європи, а інтереси його нації є основою стабільності на континенті. Протистояння з Києвом він переносить у комфортну для себе площину боротьби угорців за власну ідентичність та лідерство в Європі...

Списувати все на Росію – легковажно та безвідповідально, бо між Україною та Угорщиною є ще чимало факторів для непорозуміння. Але роль Москви у нинішній кризі вагома, її дуже важливо розуміти, аби максимально вичистити дискурс українсько-угорських відносин від гібридного впливу.

Шквал обурення не стихає й досі, і навряд чи стихне найближчим часом. Ми не дарма робимо наголос саме на Угорщині. Її тиск – найгостріший та найсистемніший порівняно з будь-якою іншою країною. Навіть з Росією. І це вже далеко не тільки через "сьому статтю"...

Стотисячні протести проти закриття Центральноєвропейського університету, випади на адресу Джорджа Сороса, постійні загравання з Кремлем, закриття головної опозиційної газети... Угорщина готується до парламентських виборів, які матимуть безпосередній вплив і на відносини з Україною.

Очевидно, що на Порошенка та Орбана тисне не тільки національний інтерес, а й політична ситуація. Можливо, навіть більше саме останнє. І схоже, що на угорського прем’єра ця ситуація впливає навіть більше, ніж на українського президента...

У заявах з Будапешта про автономію закордонних угорців немає спекуляцій чи особистої позиції когось із угорських високопосадовців, що припускало українське МЗС. Це щось більше, системніше. Це озвучення державницької позиції нинішньої угорської влади, відображеної у Конституції країни.

Угорщина в Україні має неоднозначний імідж. Пересічний українець, що хоч трохи цікавиться зовнішньою політикою, згадає про закарпатську тематику, але також – про Орбана і його антиєвропейську політику; про підтримку безвізу, але також про проросійські настрої...