Зарплата чиновника: європейська модель в українських реаліях

П'ятниця, 27 листопада 2015, 12:45 - Світлана Ковалівська, ІСЕД

Законопроект про державну службу, який от-от має ухвалити парламент, адже практично всі правки погоджено, передбачає зміну форми нарахування фонду оплати праці. Зокрема, має відбутися зміна принципів нарахування зарплати держслужбовця – з суб’єктивно-залежного зі значним преміальним фондом на орієнтований на оклад.

Це дозволить зменшити вплив керівництва на рішення та роботу персоналу, а також забезпечить передбачувану зарплату. І це – позитивна новація.

Водночас планується суттєво скоротити перелік надбавок та премій, а їхній розмір обмежити 30% фонду посадового окладу за рік.

Документом передбачено, що оплата праці залежно від посади та рангу становитиме від 2 (найнижчий ранг) до 14 (найвищий) мінімальних заробітних плат.

Чи варто говорити, що такий принцип не створює суттєвого стимулу та заохочення до ефективної і некорумпованої діяльності державної служби? Адже такий рівень оплати державного службовців не є конкурентним порівняно з приватним сектором та не спроможний створити умови для залучення високоефективних службовців.

"Європейський фонд Яценюка"

Цілком ймовірно, що саме з огляду на такі розміри зарплат прем’єр-міністр Арсеній Яценюк днями вкотре закликав Європейський Союз допомогти у створенні спеціального зарплатного фонду для українських держслужбовців. ЄС – не проти такого інструменту, але, як заявив днями єврокомісар з питань розширення та європейської політики сусідства Йоганес Ган в інтерв'ю "Європейській правді", європейцям потрібен чіткий план реформи держслужби.

Ухвалення закону про держслужбу є однією з умов для отримання Україною фінансової допомоги у 600 млн євро від ЄС на реформування державної служби в Україні.

Водночас хотілося б запитати прем’єр-міністра: а як же погоджена парламентом та урядом стаття 50 законопроекту, яка регламентує, що "джерелом формування фонду оплати праці держслужбовців є державний бюджет"?

Варіант законопроекту, який пропонується проголосувати депутатам, передбачає виключно одне джерело фінансування оплати праці державного службовця.

Звичайно, в процесі обговорення й голосування зміни в остаточному тексті закону можливі. Однак варто бути реалістом. Фінансування зарплат держчиновників з будь-яких інших фондів – ризик потрапити в залежність від точки зору країн чи осіб, які є донорами цього фонду. Це є неприпустимим та може розцінюватись як загроза національній безпеці.

Уявімо собі ситуацію, що після численних скорочень на держслужбі залишаться працювати 200 тис. осіб. Припустимо, всі вони мають уніфіковану зарплату на рівні 300 євро. Отже, фонд їхньої зарплати становитиме щомісяця 60 млн євро. За рік набігає сума у майже 720 млн євро…

Сьогодні невідомо, чи треба буде кошти фонду повертати, та якщо так, то коли, з яких джерел? Державний службовець не може виступати об’єктом інвестування, який в перспективі створить прибуток.

Звісно, такий фонд може існувати. Але тільки на певний період (1-2 роки), доки здійснюватиметься реформа держслужби. На більший термін європейці просто не погодяться.

Євросоюз може піти на створення такого фонду, але знову ж таки, бачачи перед собою чітку поетапну мету – реалізацію реформ у системі управління. Поки що така мета українською стороною не сформована, а є лише контури й наміри…

Інша, найбільш вірогідна модель функціонування фонду – покривати дельту (різницю) між можливостями держбюджету та конкурентоздатним розміром зарплати. В такому випадку кошти ЄС – своєрідна надбавка до зарплати. Наприклад, до "української" ставки в 4,5 тис. грн щомісяця додаватимуться ще "європейські" 2-2,5 тис. грн.

Але знову ж таки виникає "технічне" питання: яким чином інтегрувати фонд у внутрішні українські бюджетні відносини? Уряд, звертаючись по допомогу до ЄС, не пропонує вирішення цього питання.

За офіційними даними вітчизняного Держстату, на початок цього року середня зарплата у сфері державного управління складала 3098 грн (а у сфері фінансової та страхової діяльності, приміром, 7020 грн).

 

Слід зауважити, що дещо більші зарплати мають службовці вищої ланки, проте їх вчетверо менше, ніж спеціалістів – лише 26,2% від 295,7 тис. осіб (загальна кількість держслужбовців). Та рівень їхніх зарплат все одно є нижчим, ніж у топ-менеджерів у бізнесі.

Близько 40% держслужбовців отримують платню на рівні мінімальної зарплати – 1378 грн.

Державному службовцю заборонено підробляти в приватному секторі, і в державному секторі не застосовується практика "конвертів". Останні натомість часто підміняються корупційними схемами, але це вже предмет іншої дискусії.

Що таке держслужбовець?

За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), в Україні в держсекторі задіяно близько 22% працюючого населення. Тут потрібно уточнити, що ця міжнародна організація до працівників держсектора відповідно до своєї методології обчислення зараховує не лише власне держслужбовців, а й працівників державних медичних установ, а також навчальних закладів та силових відомств.

Справді, в переважній більшості країн Європи вчителі, викладачі, поліцейські, пожежники, військові мають такий самий статус, як і чиновники, і користуються уніфікованими пільгами. Якщо порівнювати кількість держслужбовців в Україні з країнами Європи, використовуючи дані ОЕСР, то наша держава (22%) перебуває десь в середині списку.

У Данії зі 100% працюючого населення 35% – працівники держсектора, у Норвегії – 34% тощо. Ми в цьому контексті маємо такий самий відсоток, як і Бельгія та Греція, та лише трохи випереджаємо Францію (21%).

Насправді в Україні чиновників – 1,64% від зайнятого населення (це, як вже відзначалося, 295,7 тис. осіб). І новий закон не передбачає зарахування до їхнього числа інших категорій працюючого населення (медиків, вчителів тощо), як це практикується в Європі.

Запропонована законопроектом формула нарахування заплатні для державних чиновників з одного боку доволі прогресивна, а з іншого – не враховує той факт, що від людини із зарплатою в 2-4 прожиткових мінімума залежить реалізація на практиці реформ, які декларує уряд.

Небагато висококласних фахівців (драйверів реформ) погодиться на таку зарплату. Можливо, їх би приваблювала підвищена пенсія в майбутньому, але цей привілей законопроект знімає. Про яке якісне кадрове наповнення держорганів в такому разі можна говорити?

За даними Нацради реформ, реформа державного управління має найнижчий індикатор прогресу (33%) у 2015 році. Найвищий, для прикладу – сільське господарство (80%) та управління держвласністю (82%).

Який може бути вихід з ситуації, або яким чином можна наповнити "соціальний кошик" держслужбовця? Знову ж таки, врахуємо європейський досвід.

В кожній країні ЄС є свої стандарти та особливості. В деяких країнах існують сильні профспілки, що об’єднують держслужбовців.

В інших – є певна взаємозалежність між сферою, в якій працює держслужбовець, та якістю (кількістю) надання послуг тією чи іншого держструктурою. Це стосується, наприклад, розміру зростання (чи падіння) ВВП країни, залежно від зростання якого нараховується фінансовий бонус до зарплати.

Зарплати чиновників у керівних органах ЄС коливаються від 2600 до 18 000 євро.

Також в країнах ЄС поширений інструмент так званих "урядових компенсаційних виплат" державним чиновникам (Хорватія, Естонія, Ірландія, Греція, Угорщина, Латвія, Литва, Румунія, Іспанія тощо) залежно від тих чи інших тенденцій в економіці. Розміри таких виплат значно вищі, ніж, приміром, у приватному секторі. Таким чином вдається залучати до роботи в держсекторі високоякісних спеціалістів.

Українська ідеальна модель

Врахувавши європейську практику, можна вийти на прийнятну для України модель. Приміром, на законодавчому рівні можна встановити коефіцієнт коригування зарплати за певними складовими залежно від сфери, в якій працює той чи інший держорган. Можна запровадити механізми фінансування міністерств, інших центральних органів виконавчої влади відповідно до обсягу покладених на них завдань та результатів їх виконання.

Наприклад, для чиновників, що працюють в структурі Мінекономрозвитку, це можуть бути зростання ВВП (чи його падіння), залучення інвестицій, відхилення ключових показників розвитку економіки від прогнозованих.

Іншими стимулами для всіх держорганів можуть бути, наприклад, можливість безкоштовного набуття другої вищої освіти, медичне страхування, безкоштовний (пільговий) залізничний проїзд тощо, як це практикується в Європі.

І тоді можна буде сказати, що українські держслужбовці отримуватимуть справедливу зарплату за результатами своєї праці. Відтак цілком реально, що пропорційно зростатиме мінімальна заробітна плата в залежності від економічного розвитку, і відповідно – зарплати в усіх сферах діяльності.

 

Автор: Світлана Ковалівська,

експерт Інституту суспільно-економічних досліджень