Купальник політичної ваги: як заборона буркіні здатна визначити президента Франції

Середа, 31 серпня 2016, 10:10 - Іванна Костіна, Європейська правда

У Франції та за її межами не вщухають дискусії навколо заборони мусульманського купальника буркіні.

Рішення про заборону "неналежного одягу", що "не відповідає принципам секуляризму", прийняте 28 липня мером Канн Давідом Ліснаром, спричинило "ефект доміно", викликавши низку аналогічних заборон та жваву дискусію з приводу прав людини, секуляризму та ісламофобії.

"Доступ до пляжів і купання заборонене особі, яка вдягнена неналежним чином, одяг якої не відповідає принципам пристойності, секуляризму, правилам гігієни та безпеки", – йдеться у рішенні влади Канн, ухваленому за два тижні після того, як в іншому південному місті – Ніцці – стався кривавий теракт, що забрав життя 86 людей.

Що ж стало джерелом конфлікту?

Буркіні (бурка+бікіні) – купальний костюм для жінок, що покриває все тіло, за винятком обличчя, рук і ступнів. Він не є традиційним мусульманським одягом, а був винайдений австралійською дизайнеркою ліванського походження Ахедою Занетті у 2004 році. Костюм виготовляється з легких матеріалів і дозволяє жінці вільно почуватися у воді, при цьому він швидко висихає і не щільно облягає тіло.

Заборона буркіні обгрунтовувалася тим, що пляжний одяг, який підкреслює релігійну приналежність, може спричинити порушення громадського порядку в часи, коли Франція стала мішенню для атак терористів.

На думку мера Ніцци, буркіні є "символом ісламського екстремізму".

Наступною схожу заборону прийняла мерія міста Вільнев-Лубе. Її аргументація не містила натяків на зв’язок пляжного одягу з екстремізмом – у тексті рішення йдеться про те, що "допускається лише той одяг, який поважає мораль і світські принципи, а також відповідає санітарно-гігієнічним нормам і правилам безпеки".

Такий приклад наслідували майже 30 муніципалітетів у шести французьких регіонах. Десятки жінок були оштрафовані на суми до 40 євро, когось затримали, комусь зробили письмове або усне попередження.

Варто зазначити, що в рішеннях влади французьких міст не згадується саме слово "буркіні". Така термінологічна невизначеність призвела до того, що покараними за "неналежне" вбрання могли стати навіть жінки, які були вбрані у закритий одяг у зв’язку з алергією на сонце.

Користувачів соцмереж особливо обурили фотографії з пляжу Ніцци, на яких видно, як троє озброєних поліцейських оточили жінку з шарфом на голові та в закритому костюмі і змусили її зняти убір.

 

Публікація світлин минулого тижня спричинила Twitter-шторм у Франції, хештег #WTFFrance протягом 24 серпня не виходив із топу. 

Суди та міжнародне визнання

Зрештою, критики заборони здобули свою першу істотну перемогу у п`ятницю 26 серпня, коли найвищий орган адміністративного судочинства Франції – Державна рада – визнала незаконною заборону, прийняту в місті Вільнев-Лубе.

"Державна рада вважає, що існувала заборона на носіння релігійних символів, і що ця заборона не була виправдана. Державна рада захищає основні свободи, обмежує повноваження мерів, коли вони підривають ці свободи і коли таке порушення є необґрунтованим", - йдеться у рішенні Державної ради.

Однак це рішення стосується лише конкретної заборони у Вільнев-Лубе.

Наразі лише декілька муніципалітетів погодилися скасувати заборону, тоді як низка мерів заявили, що буркіні і далі поза законом.

Правозахисники пообіцяли нові позови. Колектив проти ісламофобії у Франції вже подав позови проти чотирьох мерій Лазурового берега: Ніцци, Ментона, Фрежюса і Рокбрюн-Кап-Мартен.

Тим часом французька ініціатива стала знаходити прибічників і в інших країнах. Зокрема, у Бельгії Фламандська націоналістична партія виступила за заборону мусульманського купальника на території всього фламандського регіону. Хоча одночасно розпочалися демонстрації на підтримку мусульманського одягу.

Мітинг під посольством Франції у Лондоні

У Німеччині ж під загрозою заборони опинився не "купальник", а паранджа (кілька років тому заборонена у Франції). Глава МВС Німеччини Томас де Мезьєр заявив, що  вважає можливою заборону паранджі, нікабу або чадри лише в окремих випадках, однак повна заборона подібного одягу може суперечити конституції ФРН.

Характерно, що канцлер Німеччини Ангела Меркель, хоча й не підтримала ідею повної заборони паранджі, однак зазначила, що "жінка, обличчя якої повністю закрито, навряд чи має шанс інтегруватися в Німеччині".

Отже, конфлікт навколо мусульманського пляжного одягу аж ніяк не вичерпано.

За та проти заборони

Серед керівництва Франції рішення мерів міст про заборону мусульманського купальника підтримав прем'єр-міністр Мануель Вальс, який є членом Соціалістичної партії.

"Пляжі, як і будь-який суспільний простір, мають бути вільні від релігійних вимог. Існує ідея, що жінки за своєю природою – блудниці, нечисті, що вони повинні бути повністю покриті. Я не сприймаю це архаїчне бачення. Воно не сумісне з цінностями Франції", – підкреслив він.

Відкидаючи всі закиди в ісламофобії, Вальс додав:

"Ми не воюємо з ісламом, Французька Республіка відкрита для мусульман, ми захищаємо їх від дискримінації".

Така позиція перебуває в рамках так званого laïcité – концепції французького секуляризму, що передбачає відділення держави і громадянського суспільства від церкви.

Ще в 2004 році у Франції був прийнятий закон, що забороняє  у державних школах "символи або одяг, через які учні демонструють релігійну приналежність". А у 2010 році Франція стала першою європейською країною, що заборонила у громадських місцях носіння речей, які прикривають обличчя.

Втім, від початку ініціатива щодо заборони буркіні зустріла гостру критику. Причому – не від мусульманської громади.

Правозахисники засудили заборони, назвавши їх сексистськими та ісламофобськими, та порівняли їх із репресіями у Саудівській Аравії та Ірані, стверджуючи, що наказ жінкам, яке вбрання вдягати, є порушенням прав людини.

У Лізі прав людини Франції заявили, що заборона буркіні "є серйозним і незаконним нападом на низку фундаментальних прав" і спотворенням французьких принципів секуляризму. В Управлінні Верховного комісара ООН з прав людини назвали крок мерій "дурною реакцією", яка лише розпалюватиме релігійну ворожнечу.

А в заяві Human Rights Watch таке рішення назване "формою колективного покарання мусульманських жінок за дії інших людей" – тобто за нещодавній теракт в Ніцці та серію терактів у Парижі.

Інший аргумент противників заборони буркіні полягає в тому, що такі кроки можуть надати додаткових аргументів джихадистській пропаганді.

Такі страхи поділяють і окремі західні політики. Так, глава МВС Італії Ангеліно Альфано не підтримав ініціативу французьких міст, назвавши її провокацією, здатною підживити тероризм.

Передвиборчий ракурс

Чинний прем’єр Мануель Вальс, що підтримав заборону буркіні, опинився у фактичній меншості у власному уряді. Президент Франсуа Олланд не висловив чіткої позиції, але проти позиції прем'єра виступили його підлеглі.

Його не підтримали міністри-соціалісти Аксель Лемар (цифровий ринок), Наджад Валло-Белкасем (освіта), Марісоль Турен (охорона здоров’я), Бернар Казньов (МВС), а також член руху "Екологія – зелені" Еммануель Коссе (житлове господарство).

Валло-Белкасем, марокканка за походженням, заявила, що зростання заборон буркіні – розвиток, "який не варто вітати". І вже зовсім ворожою виглядає заява глави МВС Казньова – він заявив, що заборона буркіні на державному рівні була б "неконституційною і неефективною", тому нинішній уряд її не схвалить.

Враховуючи і без того наднизький рейтинг прем’єра, ЗМІ вже пишуть про різкі заяви Вальса як про його "лебедину пісню".

 

Натомість, заборона буркіні знайшла потужну підтримку серед правої опозиції.

Лідер ультраправого Національного фронту Марін Ле Пен, яка мріє обійняти пост президента навесні 2017 року, привітала заборону буркіні, заявивши, що "Франція не закриває тіло жінки і не ховає половину свого населення під приводом страху спокуси".

Ще один топ-претендент на президентську посаду, голова "Республіканців" Ніколя Саркозі, пообіцяв у разі свого обрання остаточно заборонити мусульманські купальники.

"Я не дозволю нав'язати буркіні на французьких пляжах та в басейнах. 

Повинен бути закон, щоб заборонити їх по всій території Республіки", – заявив Саркозі.

"Білою вороною"  серед правих виявився інший кандидат від консерваторів, екс-прем'єр Ален Жюппе. Він закликав не підливати олії до вогню і не намагатися розколоти країну забороною буркіні.

"Давайте об'єднуватися, а не розділятися. Ми повинні об'єднатися замість того, щоб таврувати і ганьбити", – заявив Жюппе, який нині є мером Бордо.

Важливий момент – за останніми опитуваннями, Ален Жюппе має впевнену перевагу над своїм конкурентом по партії "Республіканці" Ніколя Саркозі (38% проти 24%).

Однак до внутрішніх праймеріз консерваторів, які відбудуться з 20 по 27 листопада і оберуть єдиного кандидата в президенти, ситуація може змінитися. В тому числі – завдяки обговоренню теми буркіні, яка вже стала однією з основних у кампанії "Республіканців".

І це не дивно – адже, за дослідженням Ifop, заборону буркіні підтримують 64% французів.

Отже, "проблема буркіні" здатна серйозно вплинути на результати виборів президента.

Наостанок – кілька слів про Україну. Хоча проблема мусульманського пляжного одягу не є актуальною для нас, французькі дискусії мають на нас прямий вплив.

Поразка соціалістів зараз виглядає майже неминучою. Відповідно, вже наступного року курс Європи визначатимуть французькі праві, відомі тісними зв'язками із РФ. Проблеми неминучі, але їхній рівень залежить від того, хто саме стане кандидатурою на посаду президента від "Республіканців".

Ален Жюппе виглядає "менш дружнім" до керівництва РФ, що дозволяє сподіватися на незмінність курсу Франції в україно-російському конфлікті. Перемога Саркозі, навпаки, суттєво послабить позиції друзів України та пришвидшить зняття санкцій з РФ.

І хоча наразі більше шансів на перемогу має більш дружній до України кандидат, найближчим часом ситуація може перевернутися з ніг на голову.

В тому числі – внаслідок суперечки про купальний одяг.

Автор: Іванна Костіна,

журналіст "Європейської правди"