Нейтралітет більше не проблема: чому Швейцарія пішла на спрощення експорту зброї

Протягом усього 2022 року Німеччина двічі зверталася до Швейцарії з проханням дозволити реекспорт в Україну 12 400 одиниць боєприпасів для зенітних установок Gepard, особливо ефективних для боротьби з дронами. І обидва рази Берлін отримав відмову, навіть попри те, що ці боєприпаси Німеччина придбала ще кілька десятиліть тому.

Причина відмови – Швейцарія на той момент офіційно виключала експорт і реекспорт озброєнь власного виробництва до країн, залучених у збройні конфлікти.

Аналогічні запити з боку Іспанії, Данії та Нідерландів також були відхилені Берном.

Звісно, виникає питання: навіщо витрачати гроші й купувати у Швейцарії озброєння, якщо потім ти не маєш права вільно ним розпоряджатися?

Швейцарія змінює свій курс

Парламент Конфедерації схвалив рішення автоматично дозволяти експорт і реекспорт свого озброєння у 25 країн, більшість з яких розташовані в Європі, навіть якщо вони залучені до збройного конфлікту.

Приводом для цього стали прості й очевидні побоювання щодо долі власного ВПК.

Поза увагою депутатів не залишився той факт, що європейці все рідше розміщують свої оборонні замовлення у швейцарських компаній, і що загалом європейські держави дедалі більш насторожено ставляться до закупівлі озброєнь, на які поширюються жорсткі (ре)експортні обмеження.

Але при цьому таке рішення виходить далеко за межі просто експорту озброєнь.

Воно відображає і той факт, що Швейцарія, з урахуванням нових викликів і загроз у сфері безпеки на європейському континенті, почала переглядати підхід до власного нейтрального статусу.

Згідно з чинним федеральним законом "Про військові матеріали" Швейцарія не має права експортувати озброєння власного виробництва до країн, що перебувають у стані війни або вчиняють серйозні порушення прав людини. Ця заборона діє з кінця 2021 року.

Покупці, причому будь-які, зобов'язані підписувати "Декларацію про заборону реекспорту" і запитувати у Берна дозвіл на будь-яку подальшу передачу озброєння третім сторонам.

У 2024 році федеральний уряд Швейцарії звернувся до парламенту з проханням надати йому право відступати від цих правил "у виняткових випадках". Парламент погодився – і навіть пішов ще далі.

Для переліку з 25 країн експорт швейцарських озброєнь буде дозволятися автоматично, навіть якщо вони будуть залучені до збройного конфлікту.

Скасовано й вимогу підписувати "Декларацію про заборону реекспорту". При цьому уряд Швейцарії все одно залишає за собою право накладати на ті чи інші експортні угоди вето, особливо якщо цього вимагатимуть "національні інтереси Конфедерації".

З цих 25 країн 19 розташовані в Європі (Україна в цей список не включена); також туди входять Аргентина, Австралія, Канада, Японія, Нова Зеландія і Сполучені Штати.

"Негласний бойкот"

Дебати про порядок експорту озброєнь почалися у Швейцарії з ініціатив окремих парламентаріїв: багато з них вимагали дозволити реекспорт озброєнь швейцарського виробництва в Україну як форму підтримки країни, що зазнала неспровокованої агресії.

Однак набагато важливішу і, можна сказати, навіть вирішальну роль зіграли побоювання за майбутнє національної оборонної промисловості, тим більше, що Нідерланди теж вже призупинили на той момент закупівлі швейцарських озброєнь, а Німеччина нещодавно виключила швейцарських виробників з участі у великому тендері на постачання військової техніки.

Повз швейцарський ВПК пропливли дуже солідні й вигідні замовлення. Представники ВПК навіть заявили, що їхня продукція "зіткнулася з негласним бойкотом".

І все це відбувається в той час, як європейські держави різко збільшують свої військові витрати, причому такими темпами, які самі вони називають безпрецедентними. Причиною цього вони називають насамперед військову загрозу з боку Росії, а також той факт, що США тепер пропонують європейцям самим почати дбати про свою безпеку.

Швейцарським експортерам озброєнь і справді є про що непокоїтися.

Європа залишається найбільшим ринком збуту для швейцарського ВПК, на неї припадає понад 80% всіх закордонних поставок. І при цьому в 2023 році у порівнянні з 2022-м обсяг експорту швейцарських озброєнь скоротився на 27%, або на 258 млн франків ($330 млн).

Частково це пояснювалося завершенням контракту на поставку систем протиповітряної оборони в Катар, укладеного у зв'язку з проведенням там Чемпіонату світу з футболу. Однак у 2024 році експорт ВПК просів ще на 5%.

Без можливості продавати озброєння за кордон швейцарському ВПК просто загрожувало б остаточне зникнення, що мало б "серйозні наслідки" для національної безпеки.

Про це під час недавніх парламентських дебатів заявляла асоціація Swissmem, що об'єднує підприємства вітчизняної машинобудівної та металообробної промисловості.

За її інформацією, деякі швейцарські компанії військово-оборонного профілю вже переносять своє виробництво за кордон, щоб обійти діючі в Швейцарії експортні обмеження.

Аналогічних висновків дійшла і група незалежних експертів, якій було доручено підготувати рекомендації щодо майбутньої стратегії безпеки Швейцарії.

В середині 2024 року вони вказали, що оборонну промисловість країни необхідно зміцнювати, і потрібно зробити так, щоб вона могла швидше адаптуватися до нових викликів і загроз, з якими стикається європейський континент.

Більшість експертів також висловилися на користь пом'якшення правил реекспорту швейцарських озброєнь.

Фактично те саме визнав і новий міністр оборони Швейцарії Мартін Пфістер. Виступаючи у грудні 2025 року в Брюсселі перед представниками оборонної галузі, він заявив, що війна Росії проти України стала "переломним моментом, який зруйнував ілюзію міцного миру в Європі".

За його словами, на континенті тепер існує "реальний ризик нових конфліктів", і саме тому Швейцарія має намір "віддавати пріоритет оборонним закупівлям в Європі і активніше брати участь в європейському співробітництві у сфері озброєнь".

Загроза нейтралітету?

Тепер Берн сигналізує про готовність переглянути свою позицію щодо норм організації військово-технічної співпраці з іншими країнами, в тому числі в частині запитів на реекспорт озброєнь.

Нагадаємо, раніше Швейцарія наполягала на тому, що нейтральний статус зобов'язує її дотримуватися при продажу озброєнь "принципу рівного ставлення" до всіх країн.

Як уточнює Паскаль Лоттаз, фахівець з питань швейцарського нейтралітету і доцент Кіотського університету, така логіка означала б, що якби Берн допустив поставки швейцарських озброєнь в Україну, то йому довелося б направити порівнянний обсяг озброєнь і в Росію.

А це був саме той сценарій, реалізації якого швейцарська влада прагнула уникнути за будь-яку ціну.

Експерт уточнює: у Швейцарії питання експорту озброєнь завжди розглядається паралельно з темою нейтралітету, хоча з юридичної точки зору це дві абсолютно різні сфери.

Так чи інакше, за підсумками парламентських дебатів депутати так і не дійшли єдиного розуміння того, що всі ці зміни у військово-експортному законодавстві означають для нейтралітету.

Одні вважали, що розвинена оборонна промисловість допоможе підтримувати збройний нейтралітет Швейцарії та її здатність до самооборони в належному вигляді.

Інші, навпаки, стверджували, що нова редакція експортного законодавства послабить нейтралітет або навіть стане "його порушенням".

Міністр економіки країни і президент Швейцарії у 2026 році Гі Пармелен вказував зі свого боку на те, що нові правила поширюються лише на обмежене коло країн. Крім того, додав він, уряд, як і раніше, розглядатиме кожну заявку на поставку озброєнь в індивідуальному порядку.

Стаття початково вийшла на сайті SwissInfo і публікується з редакційними скороченнями з дозволу правовласника