100 в’єтнамців проти Орбана. Як у Мадяра розслідують корупцію попередньої влади та що іде не так

Молодший брат Віктора Орбана опинився за ґратами. Звинувачення проти нього звучить вражаюче: йдеться про "торгівлю людьми" та 10 років в'язниці. 

Суть справи, щоправда, є не настільки шокуючою, як формулювання звинувачення. 

Слідство вважає, що Арон Орбан разом зі спільниками організував запрошення і шенгенські візи приблизно для 100 громадян В'єтнаму, які потім стали нелегалами. Допомога з фальшивими документами – це, звісно, теж недобре, хоча звинувачення у "торгівлі людьми" звучить у цій історії дещо штучно.

Та й справжня мета слідчих, схоже, інша. Вони переконані, що Орбан-молодший у цій історії торгував впливом на свого старшого брата. Та й сам Віктор Орбан не має сумніву, що ця справа спрямована проти нього. 

Але деталі історії свідчать, що у нової влади Угорщини не все йде так, як їй хотілося б.

Сто шенгенських віз – точно не той масштаб злочину, який угорське суспільство ладне приписувати Віктору Орбану та його команді. Єдиний посадовець з близького кола Орбана, на адресу якого лунають прямі звинувачення слідства, встиг вчасно поїхати з країни. 

Наразі стара влада заявляє про політичні переслідування. А слідство шукає шляхи, щоб дістатися до Орбана особисто. Поки – без успіху. Ті звинувачення, які вже стали публічними, і близько не підходять до того, щоб довести злочинні дії колишнього керівництва держави. А саме цього чекають виборці Петера Мадяра. 

Утім, уряд працює лише пів року. Кредит довіри новій владі Угорщини зберігається, а рейтинги партії Мадяра досі вищі, ніж були у день виборів.

Про все це – у статті "Європейської правди".

Мадяр з абсолютними повноваженнями 

Пів року тому в Угорщині офіційно змінилася влада: 9 травня розпочав роботу новопризначений уряд Петера Мадяра. Це стало справжнім тектонічним зсувом для країни, якою з 2010 року безперервно керував Віктор Орбан. Він побудував машину держпропаганди, яка забезпечувала перемогу його партії "Фідес" навіть без фальсифікацій. 

Але за роки правління Орбана до нього накопичилося вдосталь претензій – передусім щодо ефективності керівництва державою та державними підприємствами, нецільового витрачання державних коштів та, звісно ж, корупції. 

Кампанія Петера Мадяра ґрунтувалася саме на цих питаннях. Він обіцяв побудувати уряд, що буде консервативним (як того хочуть виборці поза Будапештом), але не корумпованим. Це дозволило йому отримати голоси як традиційної опозиції, так і учорашніх виборців влади – по суті, всенародну підтримку.

Та є ще одна деталь, яка забезпечила Мадяру повний контроль у країні відразу після інавгурації. Без спротиву державної вертикалі.

Її джерело – унікальна система влади, яку побудував Орбан. 

Попри авторитарність його політики у багатьох питаннях, як-от щодо громадянських свобод, у побудові державного апарату експрем'єр уникнув звичної пастки політиків з диктаторськими замашками – коли на посаду призначають лише за лояльність.

Навіть за Орбана значну частину угорського державного апарату складали професіонали. Просування кар’єрними сходами враховувало фаховість. Керівниками середньої ланки часом були посадовці, які не надто приховували скептичного ставлення до прем’єра, але не лізли в політику особисто, а роботу робили якісно, і це задовольняло уряд.

Та у період зміни влади це зіграло ключову роль. В Угорщині сталося щось унікальне для авторитарних держав. Хвиля, що знесла Орбана, легко перезавантажила усю державну систему. 

Частина держапарату підтримала Мадяра ще до його перемоги на виборах. Інші – висловили готовність працювати з новими керівниками. А верхівка – просто пішла. Часом розуміючи, що їх будуть "наздоганяти" розслідуваннями. 

Але на практиці це виявилося не так просто.

Перша корупційна справа 

Як вже йшлося, нова влада прийшла з гаслами про злочинність дій попередників – і ці твердження мали під собою усі підстави.

Російські зв'язки команди Віктора Орбана, нафтові схеми, що працювали не на державу, а на керівну верхівку, держпідприємства, система державної пропаганди, відмивання коштів через "медіа" тощо – про все це давно відомо. А в останній рік перед своєю поразкою увагу суспільства привернула також спроба Орбана побудувати собі маєток "у стилі Януковича". 

Зебри з приватного зоопарку в цьому маєтку стали одним із символів корупції.

Однією з передвиборчих обіцянок партії "Тиса" було створення Національного бюро із захисту та повернення активів – спеціального антикорупційного органу, що має розслідувати злочини, пов'язані з відмиванням та виведенням публічних коштів у великих масштабах. 

Партія влади виконала цю обіцянку. Ще влітку 2026 року "Тиса" внесла зміни до конституції, створивши цей орган, а з 1 вересня він офіційно запрацював. Його угорська назва скорочено звучить як NVVH. Саме цю абревіатуру в останні дні вживають медіа в Україні та по всьому світі, описуючи події в Угорщині.

Адже першою публічно відомою справою NVVH стала справа проти рідного брата Віктора Орбана.

Арон Орбан, молодший брат експрем'єра, не брав участі у політиці.

Можливо, формально він і був членом партії "Фідес", але нікуди не балотувався і не обіймав помітних державних посад. Це частина тих (насправді позитивних) якостей Орбана, про які вже йшлося – він призначав посадовців не за родинними зв'язками. А Арон навіть у партійному колі, як кажуть, мав сумнівну репутацію.

Зокрема, угорські журналісти-розслідувачі ще з 2024 року розповідали про його спроби побудувати бізнес у візовій сфері; і ще тоді було відомо, що справи у Арона йшли не так щоб стабільно.

Але останнім часом пішли сигнали про те, що нова влада всерйоз взялася за цю історію. Для цього NVVH витребувала її у свою юрисдикцію. 

А вранці 9 листопада правоохоронці оголосили про обшуки та арешт чотирьох осіб, у тому числі тих, що мають високі політичні зв’язки. До наступного дня вони відмовлялися коментувати, чи є Арон Орбан серед заарештованих, навіть коли його фото у машині слідчих з’явилося у незалежному виданні HVG.

Примітна деталь – те, як з’являлася ця інформація.

Першим про обшуки і поліцейську операцію повідомило видання Kontroll, яке вважають дуже дружнім до нинішнього уряду. Молодший брат чинного прем’єра Мартон Мадяр опікувався запуском Kontroll ще у 2024 році та, як переконана опозиція, досі його контролює. 

Опозиційне видання Index звернуло увагу, що Kontroll опублікувало новину про це раніше за офіційне повідомлення і з деталями, які влада підтвердила лише наступного дня.

Невдовзі після Kontroll про переслідування Арона Орбана повідомив і прем’єр Мадяр, посилаючись у своєму дописі на "публікації медіа".

Та останні сумніви щодо правдивості новини про затримання зняв пост експрем’єра. Віктор Орбан заявив, що вважає дії влади політичним переслідуванням, ціллю якого є саме він. "А мій брат – лише інструмент", – додав він. Невдовзі колишня партія влади "Фідес" додала Арона Орбана на сторінку Jobboldali politikai foglyok, у перелік нібито "політичних в’язнів режиму Мадяра".

Та за що саме брат Орбана опинився за ґратами?

Торгівля впливом, візами та нелегалами

Головна проблема цієї надзвичайно резонансної справи у тому, що її масштаби є украй незначними, якщо порівнювати з очікуваннями від тривалого розслідування, в якому фігурує прізвище Орбана.

Наразі суть звинувачень (принаймні, публічно відомих) полягає у тому, що у 2024 році Арон Орбан спільно з трьома іншими угорцями організував запрошення на дводенні курси в Угорщині, в університеті міста Печ, для приблизно 100 громадян В’єтнаму. На підставі запрошень ці люди отримали угорські шенгенські візи. Більшість з них навіть не доїхали до місця "навчання" і усі без винятку лишилися в ЄС нелегалами та поїхали кудись у Західну Європу.

Організація нелегального переправлення людей через кордон в Угорщині, як і в усьому ЄС, є караною. Іронічно, але саме уряд Орбана, який сповідував антимігрантську політику, свого часу запровадив за це жорсткіше покарання. Тому стаття, яку інкримінують Орбану-молодшому, передбачає від 5 до 10 років в’язниці.

Але чому йдеться про "торгівлю людьми"?

В Україні цей термін асоціюється із принципово іншими діями (відповідна стаття ККУ передбачає експлуатацію людини з використанням її залежності або вразливого стану).

Утім, міжнародне визначення цього терміну (англійською звучить як Migrant smuggling / Human trafficing) дійсно включає також перевезення нелегалів через кордон, у тому числі з використанням незаконно виданих віз. Хоча, імовірно, адвокати Орбана-молодшого спробують довести, що така жорстка кваліфікація є штучною. Відомо, що вже зараз його захист оскаржує і звинувачення, і потребу арешту.

Але ще більше питань викликає відносно незначний масштаб. Йдеться про оформлення лише 100 віз. Для порівняння, у згаданому 2024 році угорські консульства по світу видали понад 200 тисяч шенгенських віз.

Звісно, надалі можуть з’явитися нові факти. Ще торік угорське видання Telex оприлюднило розслідування про те, що Арон Орбан цікавився візовою практикою Угорщини у різних країнах, не лише у В’єтнамі. А ще журналісти стверджували, що перед тим брат Орбана брав гроші в азійських мігрантів, які хотіли отримати робочі угорські візи – але не зміг виконати обіцянку, бо з’ясував, що державна процедура тут складна, і він не впорається. 

Тоді Орбан-молодший просто "кинув" невстановлену кількість людей на 5 тисяч євро кожну. Це такий штрих до портрета героя розслідування. Утім, про цей епізод наразі нібито не йдеться – "кинуті" азійські нелегали, звісно ж, не пішли зі скаргами в угорську поліцію, а інші посередники у цій ланці побоялися щось робити проти брата прем’єр-міністра.

Але був елемент, який привертає увагу слідчих більше, ніж оформлення сотні віз.

Ще у 2024 році в мережу злили звукозапис розмови між Ароном Орбаном і одним з близьких помічників прем’єра, депутатом Нацасамблеї Давідом Гейї. У цьому записі Арон скаржився на те, що угорські консули у В’єтнамі відмовилися видавати шенгенські візи частині заявників. Він переконував Гейї, що ті їдуть на законних підставах, та просив вирішити питання, а той пояснював, що є політичні причини призупинити видачу віз. 

Розмова містила купу фактичних помилок і не містила свідчень, що в уряді взялися виконувати протиправні прохання Орбана-молодшого, хоча відчувалося, що Гейї говорить до нього з повагою суто через родинні зв'язки. Втім, вже відомо, що правоохоронці зараз намагаються довести, що Арон Орбан також торгував впливом на свого брата і часом втілював цей вплив. 

Але чи є в них докази цього? Розвиток подій останнього тижня дозволяє ставити це під сумнів.

Довга дорога Віктора Орбана до в'язниці

Можна з певністю говорити, що у багатьох виборців нової влади були суттєво вищі очікування щодо кримінального переслідування представників режиму Орбана. Особливо зважаючи на те, як швидко правоохоронна система розвернулася проти колишнього прем'єра.

Ще у період до 9 травня, тобто коли Орбан лишався прем'єр-міністром до інавгурації нового парламенту, ключові правоохоронні органи вже просигналізували про свою готовність розслідувати дії уряду, що йде. 

Ці сигнали стосувалися також українських справ.

Зокрема, йдеться про так званий "золотий конвой" (це хибний термін, але в Угорщині силами урядової пропаганди він став найбільш вживаним), тобто про машини інкасаторів Ощадбанку, які легально перевозили валюту та золото з австрійського Raiffeisen Bank до України. 

Нагадаємо, угорська антитерористична служба ТЕК захопила ці автомобілі та українські кошти, деякий час тримала у заручниках українських інкасаторів, а потім вислала їх в Україну і оголосила без жодних на те підстав, що кошти нібито мали йти на незаконні цілі. Хоча перевезення було легальним і наперед узгодженим з угорською державою. "Європейська правда" детально розповідала про ту історію, що сталася у період парламентської передвиборчої кампанії в Угорщині й перетворилася на один із її елементів. 

Є всі підстави стверджувати, що Віктор Орбан особисто стояв за цим затриманням. Він, зокрема, раптом відвідав ТЕК за кілька годин до проведення цієї операції. 

А після захоплення інкасаторських автомобілів – ігноруючи листи із європейського Центробанку, від Райффайзена тощо – уряд ухвалив окрему постанову про заборону передачі Україні конфіскованих коштів, а також закріпив її окремим законом, ухваленим в останній день роботи старого парламенту.

Але щойно Віктор Орбан програв, як угорська система посипалася та почала публічно демонструвати, що готова йти проти учорашнього "господаря держави". Ще за часів прем'єрства Орбана, всупереч чинному на той момент закону та рішенню уряду, урядова митна служба погодилася віддати Україні вкрадені гроші та золото. А уся історія із "золотим конвоєм" зараз розслідується.

Все це посилювало очікування, що невдовзі і Орбан та інші топурядовці опиняться перед судом. Але за пів року абсолютної влади Мадяра цього не сталося.

Орбана не "доганяють" навіть за маєток із зебрами, що явно не відповідає його статкам.

Єдиним топурядовцем, до якого слідство (нібито) підійшло упритул, є ексміністр закордонних справ Петер Сійярто. Улітку звучали заяви про те, що розслідується справа про хабар, але жодних деталей немає. Також в МЗС заявляли про розслідування дороговартісних перельотів міністра. Лунали й інші звинувачення. 

Але в усіх випадках щодо Сійярто доводиться вживати слово "нібито", бо звинувачення на його адресу лунають тільки у заявах, без представлення документів у суді. Це дає орбанівцям підстави обвинувачувати нову владу у піарі. 

Наздоганяють, але поволі 

Дістати Сійярто слідству дійсно непросто. Ще влітку він здав депутатський мандат і переїхав працювати у Китай, у компанію BYD, інтереси якої він свого часу лобіював в Угорщині (так, це тягне на ще одне кримінальне звинувачення, і про це також звучать заяви – але з таким самим результатом).

Це не означає, що інших кримінальних розслідувань не ведуть. 

Зрештою, список "політичних в'язнів", які склала партія "Фідес", містить вже п’ять імен (Арон Орбан, нагадаємо, є серед них). Найвищим політиком у цьому колі є Міклош Шестак – депутат і віцепрезидент партії KDNP, політичного сателіта "Фідес". Його звинувачують у хабарі на суму $30 млн, і парламент вже зняв з нього імунітет. Але він не є топсоратником Орбана і навряд чи зможе допомогти слідству наздогнати експрем'єра особисто. 

Також під слідством – колишній глава Нацбанку Дьордь Матолчі. Але той у відставці вже з 2025 року, і звинувачення щодо його махінацій лунали і раніше. Хоча якщо Матолчі заговорить – він зможе дати чимало показів проти колишнього керівництва країни. А наразі топновинами стають радше затримання або розслідування проти людей, чиї імена навіть угорська публіка чує уперше. Хоча часом ці посередники є важливими, бо саме вони відповідали за проведення дійсно значних коштів.

Арон Орбан – це, напевно, перший приклад, коли звинувачення висунули дійсно людині, близькій до експрем'єра особисто. Хоча шанси на те, що це виллється у звинувачення проти Орбана-старшого, не видаються твердими.

Та можна з певністю стверджувати: навіть якщо наразі не йдеться про "велику рибу", це не викликає розчарування угорських виборців, навіть якщо вони чекали на швидші результати у переслідуванні "колишніх". 

Цього тижня з’явилося свіже опитування авторитетного соціологічного центру Median щодо виборчих преференцій угорців. За цими даними, якби нові вибори відбулися зараз – за "Тису" проголосувало би 68% тих виборців, які планують прийти на дільниці і визначилися з вибором. "Фідес" має лише 20% підтримки за цією шкалою.

Нагадаємо, на виборах 12 квітня "Тиса" отримала 55% голосів виборців.

Це дає Мадяру підстави вважати, що його політика, у тому числі щодо попередньої влади, є коректною і має підтримку суспільства. Тож, імовірно, змін не варто чекати ані щодо напрямку, ані щодо швидкості дій. Наполегливі спроби довести злочинність режиму Орбана триватимуть. 

Ця робота дійсно потребує часу. І причин штучно пришвидшувати її офіційний Будапешт не має, але й відступатися від неї не буде.

Навіть коли деякі етапи більше будуть схожі на піар, ніж на реальні розслідування.

Автор: Сергій Сидоренко, 

редактор "Європейської правди"