Обережно, двері зачиняються: Макрон починає реформу міграційної політики Франції

Президент Франції Еммануель Макрон представив свій довгоочікуваний законопроект, який запроваджує суворі правила перетину кордону та ускладнює мігрантам можливість потрапити до Франції.

Закон уже наробив чимало галасу не лише в Парижі, але й по всьому ЄС. Чимало європейських політиків розглядають ініціативу Макрона як зміну всього європейського курсу у питанні міграційної кризи. А той факт, що саме новий президент Франції просуває такий закон, свідчить про те, що проєвропейські сили починають боротьбу з правими популістами та євроскептиками на їхньому ж електоральному полі.

Серед основних нововведень французького закону: посилення відповідальності за незаконний перетин кордону, збільшення терміну утримання шукачів притулку під вартою, зміни у процесі розгляду заяв на політичний притулок, полегшення процедури депортації мігрантів.

Особи, які незаконно перетнуть французький кордон, будуть оштрафовані на суму 3750 євро або будуть змушені просидіти у в’язниці до одного року.

Також шукачів притулку зможуть затримувати при перетині кордону без оголошення підозри терміном на 90 днів, а не 60, як зараз. Крім того, скорочується кількість разів для біженців повторно подавати заяву на отримання притулку, а розгляд заяви триватиме не 11 місяців, а лише шість.

Насамкінець, законом передбачено полегшену та прискорену процедуру депортації біженців, якщо доведуть, що вони насправді – економічні мігранти.

Законопроект викликав палкі дискусії усередині французького суспільства та політикуму.

Частина депутатів парламенту в самій партії Макрона заявили, що цей закон занадто суворий і може нашкодити найбільш уразливим біженцям. Вони також розкритикували Еммануеля Макрона за те, що він пропонує країні закритися від мігрантів, але не бореться з корінням проблеми, яке сягає тих держав, звідки масово їдуть біженці.

За даними Європейського агентства статистики, у 2012-2017 роках найбільша кількість біженців у Франції прибула з африканського континенту, зокрема з Нігерії, Еритреї, Сомалі, Лівії і Південного Судану. Відповідно, частина політиків пропонують не просто депортувати біженців і змінювати правила перетину кордону, а намагатися вплинути на ситуацію у цих державах, особливо враховуючи той факт, що чимало конфліктів в Африці спалахнули не без участі самої Франції.

Натомість прихильники закону зазначили, що лише в такий спосіб можна врегулювати проблему та посилити контроль державних органів над міграцією. У приклад вони наводили 2017 рік, коли Франція прийняла рекордну за весь час кількість біженців – понад 100 тисяч людей. На думку Макрона, необхідно врегулювати це питання вже зараз, щоб зупинити потік мігрантів, а у цей час завершити розподілення біженців, які вже живуть у Франції.

Закон Макрона, якщо буде прийнятий, створить політичні умови для радикальної зміни європейської міграційної політики.

Франція як один з локомотивів розвитку Євросоюзу може стати першою країною, яка розвернула політику щодо мігрантів, пожертвувавши частиною своїх гуманістичних цінностей. Крім того, цим законом як політичною технологією можуть скористатися й інші європейські країни, адже він дозволяє проєвропейським політичним силам грати на електоральному полі їхніх головних ворогів – правих популістів, радикалів і євроскептиків.

Ухвалення такого закону зможе вибити у антиімміграційних партій їхній головний козир і аргумент, їхню улюблену тему. Наприклад, у сусідній Німеччині подібне законодавство могло б посилити позиції канцлера, яка перебуває під шквалом критики за свою політику "відкритих дверей".

Заради збереження рейтингу та влади традиційні партії можуть перейняти досвід Франції, якщо він буде успішним. А це означає радикальну зміну загальної стратегії Європи у міграційній політиці та часткову зміну цінностей, які так довго сповідували ці політичні сили.

Символічно, що в цей самий день у Брюсселі відбувається зустріч "Великої п`ятірки" африканських держав з регіону Сахель: Буркіна-Фасо, Чаду, Малі, Мавританії і Нігеру.  Вони поведуть перший раунд переговорів з ЄС щодо посилення співпраці у галузі безпеки та міграції. Такий формат зустрічей був ініційований Францією.

Чому саме ці держави? Вони є частиною так званого "Сахельського маршруту", яким біженці потрапляють до Євросоюзу, починаючи з 2015 року. Тому від цієї зустрічі залежить, наскільки Євросоюз зможе укріпити свої кордони на заході та півдні.

У пакеті з новим французьким законом ці дії можуть лягти в основу подальшої політики ЄС стосовно мігрантів протягом наступних кількох років. І рушієм цих процесів виступатиме саме Франція та її президент Еммануель Макрон.

Для президента Франції цей закон – його передвиборча обіцянка та одна з амбітних реформ, які він поставив своєму уряду, намагаючись очолити європейські процеси після пасивного Франсуа Олланда.

Макрон особисто неодноразово заявляв, що у Франції більше не буде "джунглів", натякаючи на неофіційну назву найбільшого табору біженців у місті Кале.

Його знесли у жовтні 2016 року після цілої хвилі критики убік французької влади через нібито їхню бездіяльність. 

За Макроном стоїть підтримка суспільства, більшість якого вважає проблему мігрантів першочерговою, і підтримка його однопартійців. Проти нього грає хиткий політичний розклад у парламенті та неурядові організації й активісти прав людини, які можуть подати до суду з наміром заблокувати закон.

Голосування за закон відбудеться у найближчі тижні. Від нього залежатиме подальша домінуюча роль Франції у питаннях політики ЄС, а також рейтинг Макрона.

Крім того, ухвалення закону буде лакмусовим папірцем для європейських політиків, які продемонструють, чи підуть вони за новим європейським курсом у питанні мігрантів на шкоду власним цінностям і чи зможуть зіграти у "жорстку гру" з правими популістами.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора