Закон про Тараса Качку: як має змінитися система торгового захисту України

Верховній Раді пропонується "вдосконалити" систему торговельного захисту. Принаймні, про це йдеться у законопроєкті №14270, зареєстрованому в українському парламенті.

Авторами проєкту є депутати "Слуги народу", включно з головою парламентського комітету з питань економічного розвитку Дмитром Наталухою. А це є вірною ознакою того, що шанси на ухвалення є досить високими.

Також є всі підстави вважати, що поданий документ підтримують у Кабміні. 

Адже його основана мета – підлаштувати законодавство під нову конфігурацію в уряді.

А точніше – прибрати колізії, що з'явилися після того, як новопризначений віцепрем'єр з євроінтеграції Тарас Качка зберіг за собою й "стару" посаду торгового представника України. І саме це запустило ланцюг проблем, який поданий законопроєкт намагається зупинити.

Що пішло не так?

Зокрема, досі не оновлено склад Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ). Причина цього дуже банальна: чинне законодавство передбачає, що головою комісії має бути міністр економіки.

У новій архітектурі уряду виходить дивна конструкція: віцепрем’єр Качка – один із керівників уряду, але в межах комісії формально має бути заступником міністра економіки, довкілля та сільського господарства Олексія Соболева.

Як наслідок, комісія не може почати роботу, що унеможливлює прийняття рішень з торговельного захисту. Цю колізію пропонується вирішити, прописавши, що головою комісії є торговий представник України. Крок, який виглядає цілком логічним, проте в перспективі може мати негативні наслідки (про що мова піде далі).

Інша проблема – антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування. Інструменти торговельного захисту, від яких може залежати виживання десятків українських виробництв.

Відповідно до чинного законодавства, такими розслідуваннями займається "центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики" (тобто – Мінекономіки, яку би повну назву не мало це міністерство). Натомість у поданому законопроєкті пропонується передати ці повноваження "уповноваженому органу, діяльність якого спрямовується та координується торговельним представником України".

Що це означає, якщо пояснювати без канцеляризмів?

Посада віцепрем'єра з євроінтеграції є досить специфічна.

З одного боку, це один із керівників уряду, але з іншого – він не має власної великої команди, а тому вимушений надавати доручення профільним "євроінтеграційним" заступникам з різних міністерств. Проте у цих заступників є власне керівництво, і часто вони не дуже активні у виконанні розпоряджень керівника "зі сторони".

Саме через це попередниці Тараса Качки Ользі Стефанішиній довелося брати "у навантаження" Міністерство юстиції.

Своєю чергою при призначенні Тараса Качки обговорювався варіант створення під нього окремого міністерства, що опікуватиметься питаннями зовнішньої торгівлі. Втім, такий план суперечив урядовому курсу на зменшення кількості міністерств.

Саме тому зрештою було прийняте рішення про поєднання посад віцепрем'єра з євроінтеграції та торгового представника. А разом із тим – в рамках секретаріату Кабміну вже створено окремий підрозділ, що під керівництвом віцепрем’єра Качки займатиметься торговельними питаннями.

Однак, як виявилося, такі плани напряму суперечать чинному законодавству.

Тож виникла потреба терміново підкоригувати законодавство. А разом із тим – прописати можливість поєднання посад віцепрем’єра та торгового представника.

Логічне питання: які наслідки матимуть ці зміни? В короткостроковій перспективі – однозначно позитивні. Адже торговий представник України у своїй роботі буде спиратися на власну команду, яка буде реалізовувати його курс.

Проте вже з оцінками наслідків у середньостроковій перспективі виникають питання.

Зараз у складі Мінекономіки працює департамент торговельного захисту, створений ще у 2000-х роках. Там знають, як проводити розслідування, робити аналітику, збирати доказову базу, працювати із СОТ.

Натомість у секретаріаті КМУ такого ніколи не було. І не буде, адже це насамперед адміністративний орган, а не технічний. Тож більшість фахівців туди просто не перейдуть – інша зарплата, інша структура, інша логіка роботи, а головне – значно менший штат.

Друга проблема – залежність системи від однієї людини.

З дуже високою ймовірністю можна прогнозувати, що наступник Тараса Качки на посаді євроінтеграційного віцепрем’єра не буде фахівцем із міжнародної торгівлі (ситуація з Качкою – явний виняток), а відповідно, не буде зацікавлений у повноваженнях торгового представника України.

Отже, виникне потреба у "бюрократичній контрреволюції". І профільних фахівців доведеться термінового повертати у штат Мінекономіки, відновлюючи там торговельний департамент.

І тут почнеться хаос: департамент у міністерстві вже скорочений, зайвих вакансій немає, а система паралізована. За таких умов питання торговельного захисту на довгий час опиниться "не на часі", що явно не піде на користь національному виробнику.

Виходом із ситуації може стати створення спеціального органу, який займатиметься зовнішньою торгівлею.

Не обов’язково міністерства, як пропонувалося початково. Це може бути агентство чи щось інше – але принципово важливо, щоб цей орган мав належні повноваження та прописані функції та мав можливість стабільно працювати навіть у разі заміни свого керівника.

Однак замість цього пропонується діяти "за ситуацією", тобто йти шляхом найменшого спротиву, підлаштовуючи систему під конкретну людину. Шлях, який жодним чином не гарантує українському бізнесу стабільного захисту.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів