Менше половини від можливого: які проблеми показав Євроіндекс міст і які висновки слід зробити
За оцінками Комітету регіонів ЄС, понад 70% законодавства Європейського Союзу впроваджується на місцевому та регіональному рівнях. Тож українським громадам доведеться виконувати значну частину цих правил — і навіть не після вступу України до нього, а вже на шляху, по мірі перенесення норм ЄС в українське законодавство.
Зокрема, громадам доведеться працювати з нормами ЄС у сферах від управління відходами й очищення стічних вод до державної допомоги, закупівель соціальних послуг, доступності та декарбонізації транспорту й теплопостачання. Частина цих змін вимагатиме великих інвестицій, частина — нової експертизи всередині міських рад.
Тому слабка спроможність громади в якийсь момент стане вже не внутрішньою проблемою конкретного міста, а проблемою дотримання Україною спільних правил ЄС.
Місцева євроінтеграція як повсякденна робота
Для спроможності та ефективності на місцях важливі дві речі. Перша — децентралізація, яка наділяє місцеві органи влади ширшими повноваженнями. Друга — підзвітність місцевої влади громадянам і прозорість її діяльності.
Єврокомісія у звіті щодо України за 2025 рік зазначала, що реформа децентралізації має залишатися важливою складовою виконання вимог вступу до ЄС. Окремо в документі згадано публічні консультації, місцеве середньострокове бюджетування та залучення громадян до ухвалення рішень.
Важливо розуміти, як ці важливі для євроінтеграції зміни відбуваються в українських містах – і чи відбуваються загалом.
Для цього Transparency International Ukraine запустила Європейський індекс міст.
Він показує місцеву євроінтеграцію через повсякденну роботу міської влади.
2026 рік був для індексу пілотним. Команда програми "Прозорі міста", яку реалізує TI-Ukraine, аналізувала діяльність органів місцевого самоврядування за шістьма напрямками — відкритість, електронні сервіси, відкриті дані, публічні фінанси, доброчесність і підзвітність.
Якщо йдеться про участь громадян — ми дивилися, чи може мешканець громади долучитися до обговорення рішення і що відбувається з його пропозиціями. Якщо про бюджетну ефективність — чи забезпечує влада належне коротко- та середньострокове планування, чи реалізує бюджетні плани, чи проводить прозорі закупівлі та процедури управління майном. Якщо про запобігання корупції — чи працює уповноважений, чи визначені ризики, чи діють канали для викривачів і чи видно результати цієї роботи.
Окремо дивилися на місто з боку людини, яка користується його сервісами та інформацією. Звідси — принцип "єдиної точки входу", пов’язаний із європейськими підходами user-centricity (орієнтації на користувача) та one-stop shops ("єдиних вікон").
Тобто щоб розібратися з місцевим бюджетом, мешканцю не потрібно знати "внутрішню кухню" ради, назви департаментів і перелік державних порталів. На сайті ради має бути зрозумілий розділ, який збирає потрібну інформацію і веде далі до документів та сервісів. Подібний підхід — і до відкритих даних, електронних сервісів, антикорупційної роботи та інших сфер.
Що показав Євроіндекс
Пілотну вибірку сформували 11 міст: десять обласних центрів (Дніпро, Запоріжжя, Кропивницький, Луцьк, Львів, Одеса, Полтава, Харків, Хмельницький, Чернігів) та Київ. Протягом року (жовтень 2025 – липень 2026) аналітики послідовно вивчили шість згаданих вище напрямків діяльності місцевого самоврядування. Кожен блок оцінювали за 40 критеріями, і результати за кожним стали складовою загального Євроіндексу.
Максимально місто могло набрати 100 балів.
Очолили Євроіндекс Київ і Луцьк.
Столиця була найкращою у субіндексах "Електронні сервіси" та "Відкриті дані", Луцьк – у блоках "Доброчесність та протидія корупції" і "Підзвітність". Однак результати лідерів – 55,3 і 53,4 бала зі 100 можливих – означають, що рівень готовності міських рад України до вимог євроінтеграції у сфері прозорого демократичного врядування є невисоким.
Середній результат 11 міст у пілоті становив 44 бали зі 100.
При цьому майже кожне мало сильний результат хоча б в одному напрямі. До прикладу, столиця була найкращою у сферах відкритих даних та електронних сервісів. Сильні сторони Луцька включали підзвітність, особливо комунікацію річних звітів на власних майданчиках.
Це показує радше нерівномірність змін, ніж їхню відсутність: цифровізація в одному місті може помітно випереджати розвиток відкритих даних, антикорупційні процедури — підзвітність, а непогана робота з бюджетом — співіснувати зі слабким залученням громадян.
Особливо добре це видно там, де держава вже формалізувала процедури.
Міста публікують рішення, транслюють засідання, використовують Prozorro.Продажі та подають декларації. Значно слабшим часто виявляється наступний крок — перевірити результат, відзвітувати про нього і дати людям можливість відреагувати.
Наприклад, актуальні стратегії розвитку громади мали лише три міста — Київ, Кропивницький та Луцьк — і жодне з них на момент перевірки не опублікувало звіт про моніторинг реалізації стратегії за 2025 рік. Та й актуальні програми інформатизації мали вісім з 11 міст, але звіти про їх виконання оприлюднили лише три — Запоріжжя, ті ж Київ і Кропивницький.
Схожа картина — із залученням мешканців.
Жодне з 11 міст не оприлюднило перелік пропозицій громадськості до проєкту бюджету на 2026 рік, а десять не поширили протоколів бюджетних слухань та результати консультацій із бізнесом щодо закупівель. Відкриту зустріч міського голови з громадою щодо роботи за 2025 рік провели лише чотири міста, хоча закон передбачає звітування перед громадою двічі на рік.
Де завершується реформа?
Побіжно в ході дослідження постало питання: чи можна вважати реформу завершеною, якщо вона не спрацьовує у громадах?
Під час вступу до ЄС Україна як держава бере на себе зобов’язання змінити правила й практики відповідно до норм Євросоюзу. Але частина цих правил реалізується не міністерствами та агентствами, а саме на місцевому рівні — наприклад, у сфері відкритих даних, доступу до інформації, електронних послуг, публічних фінансів, участі мешканців громади чи управління інвестиціями.
Те, що конкретна міська рада не має достатньо фахівців, компетенцій, грошей чи технічних можливостей, не скасовує вимоги, які Україна на себе бере. І це означає, що для реального виконання євроінтеграційних реформ недостатньо лише змінити законодавство — потрібно ще забезпечити спроможність громад ці правила виконувати на практиці.
Хоча при цьому проблема іноді лежить за межами можливостей міської ради.
Найпомітніше це проявилося у сфері відкритих даних, де в середньому міста впоралися з питаннями дослідження лише на 23,1%. Навіть столиця, маючи спроможності та певні амбіції, змогла реалізувати лише 44,3% критеріїв. І частина відповідальності тут — на державі.
Дані Запоріжжя та Харкова залишалися недоступними на національному порталі відкритих даних, а для кількох міст не працювало автоматичне перенесення даних із місцевих порталів на data.gov.ua. Тут лише рекомендацією міській раді проблему не вирішиш — Міністерство цифрової трансформації має розв’язати інфраструктурні проблеми та змінити підходи до публікації даних на територіях, близьких до лінії зіткнення.
Загалом ми побачили, що під час розроблення реформ часом бракує деталей, без яких правило може трактуватися по-різному і/або не виконуватися належно.
Наприклад, прийнятий кілька років тому як євроінтеграційний закон "Про адміністративну процедуру" встановлює правила ухвалення рішень субʼєктами, які здійснюють функції публічної адміністрації щодо розгляду та вирішення адміністративних справ.
Але для міської ради це означає ще й перегляд власних регламентів, процедур роботи виконкому та постійних комісій, порядку розгляду справ і мотивування рішень та приведення їх у відповідність до законодавчих вимог. Зокрема — у взаємодії з фізичними та юридичними особами при прийнятті та виконанні адміністративних актів. Без цього нова національна норма буде частиною закону, але щоденна робота ради їй не відповідатиме.
Єврокомісія у звіті за 2025 рік теж звертає увагу на імплементацію та повне впровадження закону "Про адміністративну процедуру", а також на те, що моніторинг виконання політик і законодавства, зв’язок стратегічного та бюджетного планування, місцеве управління публічними інвестиціями та спроможність місцевого та регіонального рівня працювати за новими правилами залишаються частиною порядку денного реформ.
І це лише частина майбутніх змін. Тому один із висновків дослідження "Європейський індекс міст" для держави досить практичний: євроінтеграція потребуватиме більше уваги до того, що відбувається з реформою після ухвалення закону.
Якщо нове правило стосується громад, воно має бути достатньо чітким, щоб у Києві, Луцьку, Харкові чи іншому місті його не доводилося щоразу винаходити заново. Або й зовсім не виконувати.
Дослідження "Європейський індекс міст" підготовлене за підтримки Програми MATRA Посольства Королівства Нідерландів в Україні та за фінансової підтримки Швеції в межах програми інституційної розбудови Transparency International Ukraine.
Публікації в рубриці "Колонки" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів