Хабар для Трампа: як Кремль хоче остаточно перетягти на свій бік США і взятися за Європу

Президент США Дональд Трамп та його оточення прагнуть нормалізувати відносини з Росією в обмін на прибуткові нафтові угоди. Та цим вони сприяють реалізації стратегії Владіміра Путіна, спрямованої на систематичну ізоляцію України шляхом такого здорожчання її оборони, щоб підтримка Києва серед європейського суспільства зрештою зникла.

Після понад чотирьох років повномасштабної війни цілком очевидно, що Росія не здатна перемогти на полі бою. Вона також не може змусити Україну капітулювати економічними чи політичними методами.

Тоді Кремль вирішив заручитися допомогою Трампа.

Метою Путіна на саміті в Анкориджі на Алясці у серпні 2025 року – і про це свідчать заяви кількох російських посадовців – було переконати адміністрацію США тиснути на Україну, щоб змусити її здатися. Коли Київ дав відсіч американському тиску, Кремль дійшов висновку, що йому потрібна активна участь адміністрації Трампа на боці Росії.

Тривалі переговори про повернення американських компаній до Росії, які ведуть зять Трампа Джаред Кушнер та спеціальний посланець Трампа Стів Віткофф, є відображенням цих зусиль.

Використовуючи туманні обіцянки прибутків від викопного палива "після закінчення війни" як приманку, Путін намагається поєднати фінансові інтереси Трампа зі стратегічними цілями Росії.

Дати йому привід оголосити війну завершеною або, що ще краще, змусити Україну капітулювати. І не має значення, що за цим стоять роки жахливої війни, незліченні воєнні злочини, мільйони вбитих і переміщених людей та травма, яка передаватиметься з покоління в покоління.

Трамп хоче отримати свою частку.

Чорна діра, де зникають мільярди

При цьому очевидно, що цей російський хабар не принесе користі ані Сполученим Штатам, ані окремим американським компаніям, ані керівникам бізнесу.

Він може ненадовго збагатити людей з оточення Трампа. Але навряд чи ці прибутки будуть тривалими в країні, де вбивства та експропріація є цілком реальними бізнес-ризиками. Цинічний вислів "маски-шоу" (запозичений із телешоу 1990-х років) і більш прямий термін "рейдерство" описують схеми, за яких озброєні люди в масках вриваються до штаб-квартир компаній, підробляють документи або примушують до формально законних змін власників і корпоративної структури.

Адміністрація Трампа та деякі американські керівники бізнесу не розуміють, що для Кремля угоди й комерційні домовленості – це не можливості для взаємовигідної співпраці. Це інструменти, за допомогою яких російська еліта змушує іншу сторону виконувати взяті на себе зобов'язання, водночас відкидаючи власні – щойно це стає вигідним.

Західній аудиторії важко пояснити, наскільки корумпованими є російські політики та чиновники. Візантійська система взаємопов'язаних злочинних схем у Росії не має реальних аналогів на Заході.

Американські інвестори та компанії неодноразово ставали жертвами таких практик.

Білл Браудер і Джордж Сорос втратили мільярди доларів, коли їхні російські активи були конфісковані. Пола Хлебнікова, редактора журналу Forbes Russia, вбили біля його офісу у 2004 році. Керівника нафтової компанії Боба Дадлі змусили залишити Росію. А Пола Вілана, керівника служби безпеки однієї з корпорацій, заарештували у 2018 році, й він провів у в'язниці майже шість років, перш ніж зміг повернутися до США через обмін.

Багато західних і східноазійських компаній, що працювали в Росії, були вимушені продати свої активи за символічну ціну. Інші не змогли вивести прибутки з країни або були змушені відмовитися від контролю над власними підприємствами.

Компаніям Carlsberg і Danone довелося продати російські активи за цінами, нижчими від ринкових, а ExxonMobil у 2022 році втратила 4,6 мільярда доларів після оголошення про вихід із Росії. Згодом Кремль передав частку ExxonMobil у нафтовому проєкті "Сахалін-1" дочірній компанії "Роснефти" – щоправда, у 2025 році ExxonMobil підписала з нею попередню угоду, спрямовану на відшкодування збитків. Величезних втрат зазнали й багато інших компаній, зокрема Ford, Nissan, Mazda, Hyundai, Shell, Société Générale та TotalEnergies.

Росія – це аж ніяк не східне Ельдорадо. Це країна з населенням приблизно 143 мільйони людей, зношеною інфраструктурою та стагнуючою економікою, яку підтримують на плаву нестійкі державні витрати на оборону.

З огляду на низькі доходи населення, російський ринок навряд чи можна назвати прибутковим.

До того ж місцеві олігархи або представники силових структур можуть легко "віджати" у власників прибуткові активи – і справді це роблять. Таке вже траплялося багато разів, найвідоміші приклади – нафтові проєкти "Сахалін-1" і "Сахалін-2".

Приклади Кнайсль і Шредера

У нинішньому випадку з США очевидний і сам принцип обміну послугами. За доступ до російських нафти й газу Кремль хоче домогтися скасування американських санкцій, сподіваючись, що це дасть йому змогу безстроково продовжувати війну проти України та Європи. Якщо Росії вдасться підкупити потрібних американських посадовців і схилити їх на свій бік, увага переключиться на Європу – тепер на неї чинитимуть тиск, щоб змусити відмовитися від підтримки України.

Американські посадовці, які братимуть участь у таких оборудках, найімовірніше, стануть міжнародними вигнанцями, що потенційно зробить їх ще більш залежними від Росії. Кремль цілеспрямовано формує подібні зв'язки.

Колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер і Карін Кнайсль, колишня проросійська міністерка закордонних справ Австрії, після завершення політичної кар'єри погодилися на хлібні посади в російських енергетичних компаніях. У Москві їх радо вітали, тоді як в усіх інших країнах вони стали об'єктами зневаги.

Маніакальна одержимість Путіна знищенням українського суверенітету та стиранням української ідентичності не зникне. Але Україна продемонструвала рішучість продовжувати боротьбу.

Опитування свідчать, що переважна більшість українців відкидає капітуляцію.

Не зумівши зламати Україну, Путін спрямує свою агресію проти Європи.

Кремль уже суттєво активізував там ворожу діяльність: атакує стратегічну оборонну інфраструктуру в Естонії та Чехії, намагається спричинити катастрофи цивільних вантажних літаків, що прямують до Північної Америки, погрожує високопосадовцям і планує вбивства керівників бізнесу. Європейські спецслужби та лідери попереджають про значну ескалацію з боку Росії протягом "місяців, а не років".

Зрада України з боку Трампа залишить Європу сам на сам із російською агресією, причому США потенційно можуть навіть опинитися по інший бік протистояння. І навіть якщо напад на Європу зазнає невдачі, він дасть Путіну додаткові важелі тиску для вимагання поступок, а також можливість відвернути увагу всередині Росії від його принизливої військової поразки.

Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника