Як Україна реформує сферу екології і чому не варто зволікати з цими змінами

4 листопада 2025 року Європейська комісія оприлюднила Звіт у рамках пакета розширення за 2025 рік щодо прогресу України – і цей звіт виявився найбільш компліментарним для України.

Цьогорічна оцінка України за главою 27 "Довкілля і зміна клімату" позначена як "хороший прогрес за звітний період".

Докладніше про прогрес України у сфері екології і що ще слід зробити, читайте в колонці голови правління Ресурсно-аналітичного центру "Суспільство і довкілля" Наталії Андрусевич Нарешті не "двійка"! Як Україна виконує екологічні вимоги ЄС та чи реально зберегти темп. Далі – стислий її виклад. 

За словами авторки колонки, маркерами оцінки "хороший прогрес за звітний період" стали декілька важливих подій та прийнятих актів. 

Найбільше їх у сфері клімату: відновлення моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (МЗВ), ухвалення плану з впровадження системи торгівлі квотами на викиди парникових газів (СТВ), ухвалення рамкового кліматичного закону, який встановлює ціль з досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року.

"У сфері захисту довкілля – це прийняття Національного плану з управління відходами, набрання чинності законом про промислове забруднення, прийняття планів управління річковими басейнами, стратегія реформування екологічного контролю", – додає Наталія Андрусевич. 

При цьому вона підкреслює, що жодне питання, на думку Європейської комісії, не заслуговує найвищої оцінки.

Особливо в тих сферах, де ми традиційно звітуємо про високий прогрес, а саме: оцінка впливу на довкілля (ОВД), стратегічна екологічна оцінка (СЕО), геопросторові дані, доступ до екологічної інформації та участь громадськості.

Авторка колонки зазначає, що у звіті надзвичайно багато аналізу присвячено саме ОВД і СЕО. Євросоюз наполягає на неприпустимості загальних винятків, навіть якщо вони тимчасові.

Водночас плани уряду, за даними голови правління РАЦ "Суспільство і довкілля", спрямовані на дерегуляцію екологічних оцінок, що не сприятиме виконанню рекомендацій Єврокомісії.

На думку Андрусевич, деякі висновки звіту є дивними з огляду на їхню неактуальність та суперечливий характер.

Наприклад, згадка про "недофінасування Орхуського центру", який є пережитком минулого і вже давно не виконує жодних функцій щодо сприяння в наданні доступу до екологічної інформації.

З іншого боку, звіт не згадує про роль неурядових екологічних організацій, які, особливо у воєнний час та час інституційних змін, відіграють велику роль у процесі євроінтеграції: від виконання традиційної функції watch dogs та адвокації необхідних реформ до допомоги уряду в переговорному процесі.

Традиційно важливими у звіті є рекомендації. Їх не багато і вони досить конкретні, звертає увагу голова правління РАЦ "Суспільство і довкілля".

На думку Єврокомісії, Україні в першу чергу потрібно: привести у відповідність до норм ЄС проведення ОВД і СЕО; подати другий національно визначений внесок до Паризької угоди; ратифікувати Кігалійську поправку до Монреальського протоколу та адаптувати відповідне законодавство ЄС щодо фторованих парникових газів та озоноруйнівних речовин; прийняти Стратегію та план дій щодо циркулярної економіки; прийняти закон для імплементації регламенту ЄС про знеліснення; продовжити підготовку до розширення МЗВ та впровадження СТВ; подальше зміцнення відповідальних органів з чітко визначеними функціями, достатньою кількістю працівників і технічною експертизою.

Авторка колонки наголошує, якщо мета України – вступити в ЄС до 2030 року, то питання довкілля не можуть розглядатися за залишковим принципом.

Докладніше – в колонці Наталії Андрусевич Нарешті не "двійка"! Як Україна виконує екологічні вимоги ЄС та чи реально зберегти темп.