Що втрачає Україна через затримку із "фінансовим безвізом" і в чому причина

Єдина зона платежів у євро (SEPA), котра охоплює ЄС та деякі інші країни Європи, дозволяє здійснювати безготівкові перекази в євро між країнами-учасницями так само легко, швидко і дешево, як і всередині однієї країни (такий собі "фінансовий безвіз").

Втім, на відміну від "торгового", "транспортного" чи "енергетичного безвізу", перспектива його впровадження в Україні викликає значно менше ентузіазму та більше дискусій.

Про те, чому приєднання до SEPA корисне для України і чого нам коштує зволікання з цією реформою, читайте в статті старшої економістки Центру економічної стратегії Яни Охріменко Не на часі? Чому Україна зволікає з "фінансовим безвізом" і скільки коштуватиме затримка. Далі – стислий її виклад. 

Вигоди від приєднання до Єдиної платіжної системи будуть досить відчутними, причому майже для всіх.

Згідно з (дещо консервативними) оцінками IER, щорічна економія на комісіях для України може сягати $70–100 млн. Проте ці цифри стають зрозумілішими, якщо подивитися, що це означає для пересічного українського підприємця.

Уявімо, що цей підприємець здійснює п’ять переказів до ЄС на місяць по €1000 кожен. Якщо врахувати комісії (в тому числі фіксовані) українських банків та кореспондентські комісії, розрахункова вигода може становити до €3000 на рік.

Вигоди SEPA стосуються не лише бізнесу. За даними НБУ, у 2024 році через банки та міжнародні платіжні системи в Україну надійшло близько $186 млн приватних переказів з Польщі (до речі, загальна сума перевищувала $3 млрд, але нам зараз йдеться лише про офіційні канали).

За оцінками Світового банку, середня вартість переказу між нашими країнами становить 4–5% від суми, тобто близько $7–9 млн щороку сплачується у вигляді комісій і курсової маржі.

У межах SEPA аналогічні перекази коштували б набагато менше.

Це означало б економію приблизно $5–7 млн на рік лише на приватних переказах з Польщі.

Дешевші перекази, розвиток цифрової торгівлі, підтримка малого експорту та глибша інтеграція українського бізнесу у європейський ринок – всі ці вигоди можливо отримати вже зараз, не чекаючи нашого вступу до ЄС.

Але, попри вигоди, в Україні не поспішають із запровадженням відповідного законодавства. 

Два представлені законопроєкти (новий урядовий законопроєкт зареєстрували у грудні, а також альтернативний депутатський проєкт) мають усі шанси призвести до фактичного відкладення інтеграції до SEPA до моменту вступу України в ЄС, що тільки накопичуватиме втрати для економіки.

"Фінансовий безвіз" вимагає запровадження європейського законодавства проти відмивання і злочинного використання грошей.

Для цього Україні потрібно створити централізований Реєстр рахунків і сейфів фізичних осіб.

Створення такого Реєстру – це стандартна практика ЄС у межах боротьби з відмиванням коштів, а не вияв садизму українського Мінфіну.

В найсвіжішому Звіті про розширення за 2025 рік його створення визначили як пріоритетне зобов’язання в межах "Плану України".

На даному етапі найбільшою проблемою видається відсутність адекватного законодавства з цифрової безпеки та захисту персональних даних.

Обидва законопроєкти ігнорують необхідність більш адекватного механізму доступу правоохоронців до даних. Пропонується надати досить широкому колу правоохоронних органів автоматизований доступ до Реєстру рахунків і сейфів фізичних осіб. Та ще й не передбачається незалежний аудит запитів на фінансову інформацію. 

Наприклад, у Польщі правоохоронці отримують доступ до фінансової інформації лише за письмовим і обґрунтованим запитом керівника відповідного органу.

Докладніше – в матеріалі Яни Охріменко Не на часі? Чому Україна зволікає з "фінансовим безвізом" і скільки коштуватиме затримка.