Яких змін потребує "єЧерга" на кордоні та що цьому заважає

Електронна система "єЧерга" з’явилась як антикризове рішення після початку повномасштабної війни. Її метою було впорядкування черг вантажного автотранспорту, розвиток сервісних зон та головне – пришвидшення перетину державного кордону в умовах блокади морських портів.

За три роки електронна система, впроваджена та фактично керована Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України, стала стандартним елементом функціонування західного кордону.

Водночас, попри загалом позитивну оцінку роботи "єЧерги", яку Мінрозвитку як орган-драйвер цього рішення надає сервісу, низка системних проблем залишається поза належною увагою.

Докладніше – в статті експертки аналітичного центру "Європа без бар'єрів" Євгенії Григор’євої Розблокувати кордон: де не здатна допомогти "єЧерга" та як потрібно рухатися далі. Далі – стислий її виклад. 

Юридично "єЧерга" так і не вийшла за межі експерименту, що дедалі більше впливає не лише на прикордонну логістику, а й на спроможність України інтегруватися до європейського транспортного та митного простору.

Станом на початок 2026 року "єЧерга" функціонує винятково на основі підзаконних актів Кабінету міністрів. 

Чинна нормативна база на рівні постанов уряду не дає змоги чітко закріпити модель функціонування системи, визначити відповідальних і встановити сталі правила взаємодії між державою, бізнесом та оператором сервісу.

У результаті система й далі працює в режимі постійної "адаптації до обставин", а не як елемент передбачуваної державної політики.

Тож ключове питання сьогодні – не в тому, як функціонує система, а в тому, як вона врегульована інституційно та фінансово: без цього "єЧерга" не зможе еволюціонувати від сервісу до повноцінного інструменту управління кордоном.

Головним обмеженням розвитку "єЧерги" залишається відсутність фінансової автономності.

Система не має стабільних власних джерел фінансування, залежить від тимчасової підтримки закордонних партнерів, через що складно інвестувати в якість сервісу, оновлення технологій і безпекові рішення.

Як наслідок, її функціонал розвивається повільно, надійність роботи обмежена, а сервісні стандарти не відповідають очікуванням бізнесу.

У такому вигляді "єЧерга" здебільшого залишається цифровою версією "живої черги" і не використовує повною мірою потенціал попереднього бронювання, чітких часових слотів та сервісної відповідальності. На відміну від практик, поширених у європейських системах електронних черг, зокрема в естонській.

Ще однією слабкою ланкою у розвитку "єЧерги" залишається відсутність повноцінного аналізу регуляторного впливу.

В результаті держава не має комплексного уявлення про вплив системи на логістику, витрати перевізників, бюджетні надходження та ефективність роботи контролюючих органів.

Це зумовлює ухвалення рішень у реактивному режимі, без стратегічного бачення розвитку сервісу та його ролі в ширшій системі управління прикордонними потоками.

На тлі безпрецедентного посилення інтеграції України в європейський транспортний простір і активізації співпраці з європейськими партнерами зволікання з визначенням чіткої державної позиції щодо статусу, функцій і майбутнього "єЧерги" створює стратегічні ризики – зокрема, втрати можливостей для залучення зовнішнього фінансування та участі у спільних ініціативах.

За відсутності чіткого правового статусу, прозорої фінансової моделі та довгострокового бачення розвитку інтеграція з європейськими механізмами планування й цифрової взаємодії залишається ускладненою, а доступ до інструментів фінансування ЄС – фактично закритим.

Докладніше – в матеріалі Євгенії Григор’євої Розблокувати кордон: де не здатна допомогти "єЧерга" та як потрібно рухатися далі.