Чому членство в ЄС знову стало цікавим для Ісландії та до чого тут Трамп

Країна, яка раніше відмовилася від вступу до ЄС, може у найближчі роки стати новим членом Євросоюзу.

Йдеться про Ісландію, голова уряду якої Кріструн Фростадоттір вже офіційно підтвердила плани провести референдум щодо відновлення переговорів про членство в ЄС.

Сам факт підготовки опитування свідчить, що Ісландія дедалі менше хоче залишатися наодинці в Арктичному регіоні, де ситуація з безпекою загострюється. І у разі позитивного результату перспектива членства цього віддаленого острова в ЄС стане цілком реальною, хоча й не є гарантованою.

Докладніше про зміну настроїв в Ісландії – в статті журналістки "Європейської правди" Христини Бондарєвої Втеча від Трампа: чому Ісландія може відновити рух до членства в ЄС і що цьому заважатиме. Далі – стислий її виклад.

Анонс щодо планів провести новий референдум прем’єрка Ісландії Кріструн Фростадоттір зробила у Варшаві, повертаючись із Києва.

Втім, голова уряду була досить обережна, давши зрозуміти, що Ісландія хоч і поділяє європейські цінності, але не збирається купувати квиток до ЄС "за будь-яку ціну".

У чому сьогодні полягає їхній інтерес до членства в ЄС?

По-перше, питання безпеки. Ісландія є арктичною країною, а Арктика нині швидко перетворюється на арену конкуренції між Росією, Китаєм та західними державами. Військова активність у регіоні в останні роки зросла.

Хоча Ісландія є членом НАТО з 1949 року, вона не має власної армії, а її безпека базується на оборонній угоді зі США 1951 року. 

Зараз передбачуваність Сполучених Штатів як гаранта безпеки викликає дедалі більше запитань. Натомість у Європейському Союзі дедалі більше розглядають безпеку не як додаток до економічної інтеграції, а як умову виживання і стабільності своїх членів.

Окрім безпекових факторів, існує й низка економічних аргументів на користь членства, попри статус Ісландії як однієї з найзаможніших держав світу (п'яте місце за ВВП на душу населення).

Утім, шлях до "так" на референдумі навряд чи буде легкою прогулянкою.

Головною перепоною залишається рибальство. Пам'ять про "тріскові війни" з Великою Британією досі жива, і страх перед європейськими квотами залишається. 

Нагадаємо, вперше Ісландія подала заявку на вступ до ЄС у 2009 році, а офіційно переговори розпочалися наступного року. Тут важливий контекст – це відбулося після фінансової кризи 2008 року, унаслідок якої колапсували три найбільші ісландські банки.

Тож для тодішнього лівоцентристського уряду членство у ЄС і в єврозоні виглядало "рятівним колом", здатним забезпечити фінансову стабільність.

Однак через поєднання низки факторів переговори призупинили у 2013 році. На момент завершення переговорів вже було відкрито двадцять сім із тридцяти трьох розділів, а одинадцять – закрито. 

Два найскладніші розділи, щодо яких в ісландському суспільстві донині існує найбільше побоювань, – про сільське господарство та рибальство – тоді навіть не встигли винести на стіл переговорів.

Але тепер Велика Британія не в ЄС. Раніше Лондон був головним опонентом Рейк'явіка в питаннях рибальства, а суперечка з приводу вилову скумбрії ледь не призвела до торгових санкцій ЄС проти острова. 

Не менш серйозним викликом є позиція аграрного сектора Ісландії, а також питання енергетичної автономії. 

Проте існує чимала ймовірність сценарію, коли більшість ісландців все ж погодяться на відновлення переговорів. Хоча б для того, аби побачити, якої угоди врешті-решт урядовці зможуть досягнути з ЄС.

Якщо ісландці все ж наважаться сказати "так" на серпневому опитуванні, технічна частина переговорів може просуватися швидко. Однак оптимізм щодо швидких термінів вступу передчасний.

Докладніше – в матеріалі Христини Бондарєвої Втеча від Трампа: чому Ісландія може відновити рух до членства в ЄС і що цьому заважатиме.