Чому "Газпром" програв конкуренцію компаніям з ЄС і справа не лише в політиці

У березні ринкова капіталізація польського енергетичного гіганта Orlen вперше перевищила показник провідної російської державної енергетичної компанії "Газпром".

Це тепер не просто нафтопереробний завод із мережею АЗС, а інтегрований конгломерат, що контролює все – від видобутку на норвезькому континентальному шельфі до переробки, генерації електроенергії та водневих проєктів.

Про те, завдяки чому польський гігант демонструє дивовижний розвиток у порівнянні з російським "Газпромом" і угорським MOL, читайте в статті дописувача Project Syndicate Славоміра Сераковського "Газпром" "всох" до рівня торгової мережі. Як конфлікт з ЄС підкосив російського бізнес-гіганта. Далі – стислий її виклад.

Триптих "Газпром" – MOL – Orlen демонструє три різні політико-економічні моделі. 

Російський "Газпром" уособлює імперський популізм. Він продавав газ як наркодилер, а ринок оцінював його як державу в державі. І це працювало, однак лише до певного моменту.

Зменшення ринкової вартості компанії пов’язане не з розміром її запасів, а з повною втратою довіри до російської держави як постачальника після повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році,

"Газпром" – класичний приклад того, як геополітика може потопити компанію, що колись здавалася незнищенною.

Його ринкова капіталізація впала до лише $38,8 млрд – приблизно до рівня середньої європейської мережі супермаркетів.

Угорська MOL представляє транзакційний популізм: замість того, щоб будувати імперію, компанія спритно користується політичним хуліганством – експлуатує лазівки в санкціях, балансує між Європою та Росією й обходить правила.

Подібно до угорського уряду прем’єр-міністра Віктора Орбана, MOL роками маневрувала між Сходом і Заходом. Після російського вторгнення в Україну компанія скористалася ситуацією, закуповуючи дешевшу російську нафту через трубопровід "Дружба", переробляючи її на власних НПЗ і продаючи як "угорське" пальне на європейському ринку.

Формально це було дозволено, оскільки ЄС надав винятки кільком країнам без виходу до моря, включно з Угорщиною. Але політично MOL діяла у "сірій зоні".

У короткостроковій перспективі ця ставка могла окупитися: ринкова капіталізація компанії приблизно подвоїлася з 2021 року. Але порівняно з п’ятикратним зростанням Orlen показники MOL виглядають не надто переконливо й не додають привабливості угорській моделі розвитку "в ЄС, але проти ЄС".

Натомість Orlen уособлює європейський ринковий лібералізм. Компанія державна, і тому піддається ризику політизації (як це було за партії "Право і справедливість"), але вона поважає правовий порядок ЄС і нагляд його інституцій.

Показово, що ринок винагородив Orlen не за імперські амбіції, а за диверсифікацію та здатність працювати в межах європейських правил. Контракти на скраплений газ із США і Катаром, доступ до норвезьких родовищ і газові інтерконектори з Литвою, Словаччиною та Чехією перетворили Польщу з клієнта "Газпрому" на регіональний центр енергетичної безпеки.

Ці перспективи лише покращуються на тлі нового енергетичного шоку, спричиненого війною на Близькому Сході.

Відмінності помітні не лише в оцінках компаній, а й в економічних траєкторіях їхніх країн.

У 2025 році Польща зафіксувала економічне зростання понад 3%, відносно стабільні інвестиції та поступове зниження інфляції. Тим часом Угорщина балансувала на межі рецесії, а Росія страждала від років високої інфляції, різкого падіння інвестицій і відтоку людського капіталу.

За Путіна росіяни не мають вибору щодо свого майбутнього. Але угорці мають.

Як і польські виборці три роки тому, вони незабаром вирішать, чи те, що вони мають, – це те, чого вони хочуть.

Докладніше – в матеріалі Славоміра Сераковського "Газпром" "всох" до рівня торгової мережі. Як конфлікт з ЄС підкосив російського бізнес-гіганта.