Що привело режим Орбана до поразки та в чому крихкість авторитарних систем

Протягом 16 років Угорщина Віктора Орбана втілювала небезпечну ідею: що "неліберальну демократію" можна зробити стабільною і закріпити при владі.

Поєднуючи електоральне домінування із систематичним послабленням інституційних стримувань і противаг, Орбан, здавалося, розв’язав центральну дилему сучасного авторитаризму: як знову і знову перемагати на виборах, одночасно вихолощуючи ліберальну демократію.

Нинішня перемога партії "Тиса" Петера Мадяра в Угорщині, як і тріумф у 2023 році у Польщі "Громадянської коаліції" над неліберальною партією "Право і справедливість" ("ПіС") сигналізує, що такі режими можуть бути більш крихкими, ніж здається.

Про вразливість неліберальних режимів на прикладі правління в Угорщині Віктора Орбана читайте в колонці професора політології Центральноєвропейського університету Ласло Бруста Чому програв Орбан: яку вразливість автократій показали вибори в Угорщині. Далі – стислий її виклад. 

Автор колонки звертає увагу, що неліберальні режими Східної Азії, на успіх яких посилаються сучасні неліберальні режими, мають відмінність. 

За його словами, режими Пак Чон Хі в Південній Кореї чи Лі Куан Ю в Сінгапурі були ефективними, тому що саме геополітична небезпека і постійний ризик внутрішніх заворушень змушували їх забезпечувати широкі економічні здобутки. 

"Сучасні неліберальні режими діють у зовсім інших умовах. За відсутності тиску, подібного до того, що відчували Пак і Лі, послаблення підзвітності не створює потенціалу розвитку. Натомість воно відкриває можливості для привласнення доходів", – пише Ласло Бруст.

Відповідно, додає професор політології, влада стає ресурсом для підтримки політичних коаліцій, а не для забезпечення суспільних благ.

Стратегія, яка нібито має зміцнювати державну спроможність, перетворюється на систему вибіркового розподілу.

"З часом ця логіка підриває економічні основи неліберального правління. Коли політична лояльність стає головним критерієм розподілу ресурсів, страждають ефективність та інновації", – зазначає автор колонки. 

На його думку, саме це сталося з Угорщиною за Орбана: в міру погіршення економічних показників слабшала і здатність режиму утримувати свою підтримуючу коаліцію. 

Політолог підкреслює, що в міру згортання прозорості і підзвітності режим Віктора Орбана обмежив власний доступ до фінансування ЄС. 

"Модель Угорщини спиралася на хитку коаліцію транснаціональних компаній, пов’язаних із владою внутрішніх еліт та виборців, яким обіцяли стабільність і економічне покращення. 

Але зі сповільненням зростання напруження в цій коаліції посилювалося. Внутрішній бізнес знаходив дедалі менше можливостей, а виборці стикалися зі зниженням рівня життя та заблокованим майбутнім", – констатує Ласло Бруст. 

За його словами, поразка Орбана стала можливою тоді, коли невдоволення поєдналося з організацією – коли переконливий претендент Петер Мадяр об’єднав фрагментованих виборців і перетворив розчарування на участь.

Співробітник Центральноєвропейського університету звертає увагу на дуже важливу річ: падіння Орбана підриває відчуття неминучості глобального відходу від ліберальної демократії.

"Перемогти нелібералізм на виборах було складно. Проте ще складнішим завданням може виявитися побудова стійкої ліберальної демократії – здатної забезпечити і підзвітність, і включеність. Але одне зрозуміло: за цим уважно спостерігатимуть і друзі, і вороги демократії", – резюмує професор політології.

Докладніше – в колонці Ласло Бруста Чому програв Орбан: яку вразливість автократій показали вибори в Угорщині.