Чому євроінтеграція є шансом для модернізації українського агросектора
В Україні є побоювання, що жорсткіші вимоги ЄС до нашого агросектора призведуть до зростання витрат та ускладнять виробництво, а також можуть призвести до втрати частини звичних ринків за межами Євросоюзу.
Поза сумнівом, адаптація до правил ЄС потребуватиме інвестицій, нових процедур контролю, перебудови частини виробництв і окремих перехідних рішень для агропродовольчих виробників.
Про те, як євростандарти можуть допомогти українському агросектору, читайте колонці експерта ГО "Український центр європейської політики" Дмитра Науменка На шляху до ЄС Україна має перебудувати модель агроекспорту. Далі – стислий її виклад.
Автор колонки звертає увагу, що український агросектор, хоч і має значну частку переробленої продукції, експортує переважно сировинні товари.
Він нагадує, що країни Євросоюзу заробляють не стільки на сировині чи біржових товарах, скільки на глибше переробленій, а отже, дорожчій продукції.
"Це – зовсім інший експортний профіль. Така модель менше орієнтована на сировинний експорт і більше – на збут продукції з вищою доданою вартістю", – пише Дмитро Науменко.
За його словами, найбільшими ринками збуту агропродукції ЄС за його межами є Велика Британія, США, Швейцарія, Китай, Японія та Норвегія.
"Це ринки, де ключову роль відіграють не лише ціна та обсяг, а й простежуваність і контроль якості вздовж ланцюжка поставок, вимоги до безпечності та довіра до системи контролю. Саме цього має досягти Україна, переймаючи правила Євросоюзу в агросекторі", – зазначає експерт ГО "Український центр європейської політики".
Тому повноцінне впровадження стандартів ЄС, на переконання експерта, слід розглядати не як поступку Брюсселю і не загрозу для вітчизняного агросектора, а як інвестицію у доступ до тих самих платоспроможних ринків, на яких уже заробляє Євросоюз.
Метою має стати експорт перероблених товарів з більшою доданою вартістю.
Науменко визнає, що за нинішніх умов нереалістичним є одномоментний перехід України до моделі виробництва, регулювання та експорту, притаманної державам-членам ЄС – через війну, обмежені інвестиційні можливості, масштаб необхідної адаптації.
Але, на думку автора колонки, важливо, щоб результатом стала не консервація сировинної моделі, а модернізація сектора, розвиток переробки та створення нових робочих місць.
Досвід країн Центральної Європи показує, що така трансформація є доволі реалістичною. Наприклад, Польща за 20 років членства в ЄС збільшила вартість агропродовольчого експорту у понад 11 разів.
"Для здійснення цього Україні потрібна продумана стратегія переходу. Насамперед – чесна і предметна оцінка впливу євроінтеграції на окремі підсектори українського сільського господарства", – пише Дмитро Науменко.
Він пояснює, що це дозволить визначити реалістичну послідовність адаптації, часові рамки. А також можливі інструменти фінансової підтримки модернізації виробництв, здатних перейти до складніших і дорожчих сегментів експорту.
За словами експерт ГО "Український центр європейської політики", за умови правильно вибудуваного переходу євростандарти можуть стати основою для закріплення українських виробників на ринку ЄС і поступового збільшення частки агропродовольчої продукції з вищим рівнем переробки.
Докладніше – в колонці Дмитра Науменка На шляху до ЄС Україна має перебудувати модель агроекспорту.