Яка проблема об’єднує Трампа і Путіна та чому обидва лідери застрягли у війнах

Двоє лідерів у поважному віці намагаються вибратися з катастрофічних воєн, у які вони особисто втягнули свої країни. І жодному це не вдається.

Коли президент Росії Владімір Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну на початку 2022 року, його метою була зміна режиму в Києві та оголошення перемоги за кілька днів – не "війна", а "спеціальна військова операція".

Аналогічно, коли президент США Дональд Трамп розпочав масштабну атаку проти Ірану, його метою була зміна режиму в Тегерані та оголошення перемоги за кілька днів – не "війна", а "екскурсія".

Обидва ухвалили рішення почати війну без дотримання звичного процесу розробки політики.

Про проблему, яка об’єднала двох лідерів, – в колонці колишнього прем'єр-міністра і міністра закордонних справ Швеції Карла Більдта Брати по приниженню: чому Трамп та Путін не можуть допомогти один одному. Далі – стислий її виклад. 

Автор колонки констатує, що ані лідер Росії Владімір Путін, ані лідер США Дональд Трамп не досягли значного поступу навіть у своїх скромніших цілях і загрузли у війнах без чіткого шляху виходу зі створеного ними хаосу. 

"Путін може наказувати своїм арміям наступати, але вони не здатні цього зробити. Десятки тисяч дедалі менш якісних новобранців відправляють на смерть без жодного результату", – пише Карл Більдт. 

За його словами, російська воєнна економіка виробляє величезну кількість ударних дронів іранської моделі, але українці виявилися ще більш інноваційними. 

Шведський політик нагадує, що українські дрони не лише утримують лінію оборони, а й завдають ударів по енергетичній інфраструктурі та військових об’єктах у глибині Росії.

"Я уявляю, як Путін скрегоче зубами у Кремлі чи в якомусь прихованому бункері, кричачи на людей, які не можуть дати йому такої необхідної перемоги. А Трамп щодня мимоволі демонструє власний відчай у Truth Social", – пише колишній прем'єр-міністр і міністр закордонних справ Швеції. 

Він наголошує, що провальні війни традиційно призводять у Росії до політичних змін. 

"І тепер, коли російське населення звикло до комфорту цифрової епохи, можливості традиційної пропаганди та репресій мають межі. Якщо історія Росії є дороговказом, провальні війни ведуть до політичних змін – як це сталося після поразки Росії у війні з Японією у 1905 році та після поразки СРСР в Афганістані. Спадщина Путіна визначатиметься його провалом в Україні", – підкреслює автор колонки. 

Але автор колонки побачив і одне досягнення Путіна з Трампом. 

"Норвезький комітет, який присуджує Нобелівську премію миру, зможе працювати, не відволікаючись. Путіна ніколи не розглядали як кандидата, а якщо Трампа й розглядали, то більше цього ніколи не робитимуть", – резюмує колишній прем'єр-міністр і міністр закордонних справ Швеції.

Докладніше – в колонці Карла Більдта Брати по приниженню: чому Трамп та Путін не можуть допомогти один одному.