Як Київ пробує обдурити ЄС для збереження впливу на суддів і чому це небезпечно

У червні 2027 року спливають повноваження майже всього складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). До того часу держава має обрати нових членів органу, який оцінює суддів і добирає кандидатів на посади. 

Але зробити це наразі неможливо. Уже кінець вересня 2026 року, а в Україні досі немає закону, за яким цей добір можна було б розпочати. 

А урядовий законопроєкт потребує суттєвого доопрацювання. 

Про те, як Київ намагається "продати" форму без суті і які висновки щодо законопроєкту зробила Венеційська комісія, читайте в статті Тетяни Шевчук, Карини Пенської та Катерини Бутко Вимоги ЄС повертаються. Як Україні доведеться змінити відбір до ВККС після рішення "Венеційки". Далі – стислий її виклад.

Відсутність нового складу ВККС може зупинити всю судову реформу. А разом з нею і процес вступу до Євросоюзу, для якого правосуддя є пріоритетом.

Венеційська комісія підтримала ключовий елемент законопроєкту: доручити оновлення ВККС у 2027 році конкурсній комісії, у складі якої знову мають бути міжнародні члени. "Венеційка" також вкотре нагадала, що таке залучення міжнародних експертів жодним чином не порушує суверенітет, а всі необхідні запобіжники вже передбачені в українському законодавстві.

Проте найважливіше інше: Венеційська комісія пояснила, що тимчасовий характер міжнародної участі визначається "завданням, для якого її запроваджено, а не фіксованою датою".  

Тобто саме по собі закінчення встановленого законом строку не є причиною відмовлятися від міжнародників. Спочатку Україна має провести належну реформу національних органів, які надалі переберуть на себе формування ВККС – і лише після цього повертатися до звичайної процедури без міжнародної участі.

При цьому Венеційська комісія зазначає, що чинний законопроєкт потребує суттєвого допрацювання. 

Про ключові застереження читайте в повній версії статті.

"Венеційка" вважає, що усі норми урядового законопроєкту разом звели б участь міжнародних експертів до суто номінальної.

Українська влада дедалі вправніше вчиться звітувати про проведені реформи, водночас намагаючись порушити їхню суть і зберегти важелі впливу на відбір до ключових органів суддівського врядування. 

Урядовий законопроєкт чітко ілюструє цей підхід: міжнародники ніби є, але конкурс керований. 

"Венеційка" прямо вказує, що Київ намагається "продати" форму без суті. 

Адже мета реформи – не участь міжнародників заради участі. Мета – добір незалежних членів ВККС без спроб стороннього впливу на основі реальних критеріїв доброчесності та фаховості. 

У Верховної Ради тепер є два шляхи. Перший – проігнорувати змістовну критику і швиденько ухвалити текст майже без змін, пояснюючи це тим, що, мовляв, "зволікати нема коли": країні потрібні кошти за виконання індикатора в межах Ukraine Facility. Тоді Україна отримає ВККС, сформовану для ручного призначення суддів, і провалений пункт у переговорах з ЄС.

Другий шлях – відкрито опрацювати рекомендації Венеційської комісії з громадськістю та міжнародними партнерами і або внести до Ради новий законопроєкт, або затвердити необхідні поправки до вже поданих. Звісно, це складніше, але лише тоді повернення міжнародних експертів матиме сенс. 

Ручний контроль над суддями та органами, які їх добирають і звільняють, – пережиток, несумісний із членством у ЄС. Ті, хто чіпляється за старі схеми, приречені на поразку. 

Докладніше – в матеріалі Тетяни Шевчук, Карини Пенської та Катерини Бутко Вимоги ЄС повертаються. Як Україні доведеться змінити відбір до ВККС після рішення "Венеційки".