Як стиль керування привів Макрона до політичного занепаду і куди рухається Франція
Вже понад місяць Франція проходить через гостру соціальну та політичну кризи, які президент Еммануель Макрон більше не здатен стримувати.
Гірше того, вони розгортаються менш ніж за шість місяців до президентських виборів – на яких, схоже, зійдуться ультраправі сили на чолі з Марін Ле Пен та ультраліві, очолювані Жан-Люком Меланшоном.
Про те, що ж сталося з блискучим центристським проєктом Макрона і чому він опинився в такій ізоляції та став настільки безсилим, читайте в колонці спеціального радника високого представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки (2020-2024) Закі Лаїді Провал Макрона: де помилився лідер Франції та чому на заміну йому можуть прийти радикали. Далі – стислий її виклад.
Автор колонки відразу підкреслює, що політичний занепад Емманюеля Макрона – явище не унікальне. Від 1962 року кожен президент Франції завершував свій термін доволі невдало.
"Прийшовши до влади Макрон прагнув трансформувати політичний ландшафт країни. Він поклав край традиційному чергуванню лівих і правих при владі, спробувавши керувати з центру", – згадує Закі Лаїді.
За його словами, часто можна почути, що саме Макрон одноосібно зруйнував двопартійну систему, яка домінувала у французькому політичному житті відтоді, як Шарль де Голль заснував П’яту республіку в 1958 році. Насправді праві зазнавали серйозної загрози з боку партії Ле Пен за десятиліття до початку президентства Макрона, а ліві були роздроблені як ніколи раніше.
"Макрон справді несе відповідальність за те, що не зумів побудувати щось нове на руїнах партійної системи", – вважає спеціальний радник високого представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки (2020-2024).
Він додає, що Макрон прагнув здійснювати реформи згори вниз, керуючись простим принципом: президент, який має народну легітимність, може і повинен використовувати владу на повну. Без посередників між ним і народом.
"Головне, що потрібно розуміти про французьку політичну систему, – це те, що Франція є республікою, яка любить мати королів, але згодом втомлюється від них і намагається обезголовити", – наголошує автор колонки.
На його думку, стиль управління Макрона виявився катастрофічним, а завершення його політичного панування лише підкреслює це. Закі Лаїді вважає, що у своєму баченні того, як має здійснюватися влада, Емманюель Макрон є спадкоємцем Наполеона та де Голля.
"Тривожить те, що його наступник може виявитися таким самим", – непокоїться колишній спеціальний радник високого представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки.
Ультраправа Ле Пен і ультралівий Меланшон також глибоко переконані, що суверенітет "народу" не повинен проходити через жодні посередницькі інституції, звертає увагу автор колонки.
"Франція, як і багато інших країн, є поляризованим суспільством. Але, на відміну від інших, її поляризація визначається протистоянням двох антиліберальних сил – "Національного об’єднання" та "Нескореної Франції". Це важливий політичний факт, який може прискорити перехід усієї Європи до постлібералізму", – резюмує колишній радник топдипломата ЄС.
Докладніше – в колонці Закі Лаїді Провал Макрона: де помилився лідер Франції та чому на заміну йому можуть прийти радикали.